 |
|
Закони організації операційних систем. Принципи управління операціями. Функції та методи операційного менеджменту
Закони організації операційних систем. Операційна система н цілому та система управління її поточною діяльністю та розвитком формуються та функціонують на основі об'єктивних законів.
законами організації операційних систем є необхідні, істотні, стійкі відносини між елементами операційної системи, а також між цією системою та її зовнішнім середовищем..
Закони організації умовно поділяються на дві групи:
•закони статики системи (виявляють ссбе у структурах);
•закони динаміки системи (виявляють себе у процесах розцінку).
До законів статики організації ОС належнії. такі:
1)Закон відповідності операційної системи цілям, поставленим перед нею. Закон зумовлений найголовнішою властивістю опериційної системи, якою є цілеспрямованість.
2)Закон відповідності операційної системи зовнішньому середовищу;
3)Закон відповідності елементів операційної системи один одному;
4)Закон відповідності елементів операційної системи;
5)Закон необхідності формування резервів в операційній системі;
6)Закон усунення надлишкосвості.
Закони динаміки:
1)Закон інерції операційної системи. Закон відбиває об’єктивну властивість системи зберігати свій стан. допоки які-небудь впливи не змінять його;
2)Закон еластичності ОС;
3)Закон неперервності вдосконалювання ОС;
Принципи управління операціями:
•принцип науковості в поєднанні з елементами мистецтва
•принцип цілеспрямованості управління-;
•принцип функціональної спеціалізації у поєднанні з універсальністю
•принцип послідовності управлінського процесу тощо;
•принцип оптимального поєднання централізованого регулювання підсистеми
•принцип урахування особистих відмінностей працівників і суспільної психології
принцип відповідності прав, обов'язків і відповідальності
•принцип забезпечення загальної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед операційною системою
•принцип всебічного забезпечення умов для змагальності учасників управління
Функції ОМ:
Функція – відокремлене один ві одного, відносно самостійний вид управлінської діяльності. Загальні:
1)цілевстановлення;
2)планування;
3)організація та координація;
4)мотивування;
5)контроль та регулювання;
Специфічні:
1)проектування робіт;
2)нормування витрат часу;
3)облік, аналіз затрат часу та ресурсів;
4)управління якістю і т.д.
Методи ОМ:
- організаційні (реалізуються до початку самої діяльності)
- адміністративні (засновані на прямому підпорядкуванні колективів нижчих ланок в-ва вищим)
- економічні (в основі лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці)
- соц.-психологічні (формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі).
Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту, як різновид рівневого менеджменту. Операційний менеджер – мета діяльності, сфери прийняття рішень, вимоги, котрим має відповідати
Виходячи з базових положень підходу прийняття рішень змістом ОМ є процес прийняття та контролювання реалізації управлінських рішень, що забезпечують успішне здійснення операційної функції організації.
Оскільки будь-яка бізнесова організація, що функціонує в умовах ринкової економіки, в обов'язковому порядку реалізує принаймні три функції— фінансову, маркетингову й операційну (то операційний менеджмент слід інтерпретувати як різновид функціонального менеджменту. Тобто операційний менеджмент являє собою управління окремим функціональним напрямом діяльності організації— операційним, він здійснюється паралельно з управлінням іншими функціональними напрямами маркетинговим менеджментом, фінансовим менеджментом, інноваційним менеджментом, кадровим.
Розглядаючи ОМ як різновид рівневого менеджменту можна дійти висновку, що управління операціями — це, переважно, прерогатива середнього та нижчого управлінських рівнів в організації. виробничо-стратегічні рішення приймаються виходячи з базових положень загальної концепції розвитку організації й чітко узгоджуються зі стратегічними рішеннями фінансового, інноваційного, маркетингового характеру.
Операційні менеджери середнього та нижчого управлінських рівнів несуть на собі весь тягар розв'язання численних різнопланових проблем управління поточною операційною діяльністю — планування річних, квартальних, місячних, змінно-добових обсягів виробництва продукції, надання послуг, виконання робі т, контролювання та регулювання перебігу поточної операційної діяльності, нормування та контролювання рівня витрат матеріально-сировинних ресурсів, управління роботою інфраструктурах підрозділів операційної системи, контроль якості продукції тощо.
Операційний менеджер — це висококваліфікований спеціаліст підприємства у сфері управління операціями, який забезпечує організацію та керівництво діями управлінського й виробничого персоналу, спрямованими на досягнення цілей, поставлених перед операційною системою. Мета діяльності операційного менеджера організації полягає у забезпеченні досягнення цілей організації, визначених у сфері операцій, шляхом планування, організовування та координування, мотивування й регулювання підготовки, перебігу та результатів операційної діяльності з мінімальними затратами часу, ресурсів і коштів, максимальним рівнем якості та найменшими незручностями для працівників.
Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно окреслити основні з них:
1.технічні здібності 2.аналітичні здібності
3.діагностичні здібності 4.здатність взаємодіяти з людьми 5.концептуальні здібності
Сфери прийняття рішень:
Стратегічні:
рішення щодо продуктів (рішення щодо номенклатури та асортименту продукції, виробництво якої вже освоєно, та номенклатури й асортименту нової продукції/послуг);
рішення щодо обсягів виробництва нової та вже освоєної продукції/послуг;
рішення щодо виробничих технологій та операційних процесів;
ресурсні рішення (передусім рішення щодо ступеня співвідношення живої та уречевленої праці, рівня механізації, автоматизації та інформатизації операційної діяльності);рішення щодо форм і методів організації праці;
Оперативно-тактичні рішення:
планування. координування, контролювання та регулювання поточної операційної діяльності;
удосконалення операційних процесів і методів праці з метою підвищення їхньої якості та продуктивності;
забезпечення раціональних затрат часу та ресурсів;
управління виробничими запасами і т.д.
Вимоги, що висуваються до операційного менеджера:
-орієнтуватися у проблемах виробництва та управління, вміти їх розв’язувати;
-зі знанням справи керувати процесами змін в операційній діяльності;
-мати бачення глобальних проблем організації та управління операціями;
-удосконалювати організацію та методи управлінської роботи, виявляти та усувати недоліки в управлінні виробництвом;
-звертати увагу на очікувані результати, а не лише на повсякденну діяльність;
-бути спроможним висунути нові ідеї та обгрунтувати їх;
-бути гнучким івміти ефективно пристосовуватись до раптових змін ситуації;
-уміти підтримувати зусилля спеціалістів у сфері виробництва та управління.