 |
|
Організація виробничого процесу в просторі та часі. Методи організації виробництва.
Організація виробничого процесу в просторіздійснюється в межах виробничої структури. Склад виробничих дільниць та інших підрозділів цеху і форми їх зв’язку формують виробничу структуру цеху.
Формування виробничих підрозділів підприємства у просторі відбувається переважно за двома напрямами спеціалізації:
· за однорідністю виконуваних ними технологічних процесів (технологічна спеціалізація), .
· на основі технологічної послідовності операцій виготовлення виробів (предметна спеціалізація), .
Організація виробничого процесу в часі здійснюється шляхом поєднання виробничих операцій. Виконання операцій при здійсненні виробничого процесу може бути організовано наступним чином:
· послідовно, коли партія деталей передається з операції на операцію повністю; кожна наступна операція починається лише після завершення обробки усієї партії на попередній операції; устаткування у межах оброблення партії виробів працює без простоїв;
· паралельно, коли предмети праці передаються на наступну операцію і обробляються негайно після виконання попередньої операції незалежно від готовності усієї партії; передача виробів від одного робочого місця до іншого може здійснюватися поштучно або транспортними партіями;
· послідовно-паралельно, коли вироби від одного робочого місця до іншого передають частинами партії, при чому частини партії вибирають так, щоб устаткування у межах оброблення деталей не простоювало (як при послідовному виді руху) і щоб цикл оброблення партії був якомога коротший (як при паралельному виді руху).
Основою організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл. Виробничий цикл– це інтервал від початку до закінчення виготовлення продукції, тобто час, протягом якого предмети праці, що запускаються у виробництво перетворюються на готову продукцію.
Спосіб сполучення організації виробничого процесу в просторі та часі визначає методорганізації виробництва.
Метод організації виробництва — це спосіб здійснення виробничого процесу, сукупність засобів і прийомів його реалізації. Непотокові методи організації виробництва формують так зване непотокове виробництво, яке може бути спеціалізованим по таких формах,як:
– технологічна;
– предметно-групова;
– змішана.
Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному та серійному виробництві.
При одиничному методі деталі та вироби виготовляються одиницями або невеликими партіями, що не повторюються. Партіонний метод передбачає запуск у виробництво і виготовлення деталей вузлів, виробів партіями певного розміру, що періодично повторюються.
Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. В умовах потоку виробничий процес здійснюється у відповідності з принципами його раціональної організації – прямоточністю, безперервністю, пропорційністю.
39. Основні типи внутрішнього просторового планування операційної системи. Визначення місця розташування операційної системи.
Внутрішнє планування ОС являє собою план просторового розміщення матеріальних компонентів ОС.
Основні типи плануваня ОС:
1) лінійне планування передбачає розміщення устаткування за предметним принципом. Виробничі ресурси розташовують у вигляді ланцюжка робочиз місць або дільниць, відповідно до послідовності операцій, що мають бути здійсненими для виготовлення продукту (масовий та великосерійний тип в-ва).
2) Функціональне планування передбачає розміщення устаткування за технологічним принципом. Виробничі ресурси групуються за ознакою спільності технологічних процесів, що здійснюються (одиничне та дрібносерійне в-во).
3) у разі застосування групових методів обробки деталей устаткування розміщується за технологічно-груповим принципом. Принцип групової технології передбачає групування різного технологічного обладнання у робочі центри для виготовлення виробів з однаковими чи близькими вимогами до оброблення.
процедура вибору місця під виробництво складаються з наступних етапів:
- формулювання вимог, що висуваються операційною системою до регіону в цілому та до конкретного місця розташування підприємства.
- визначення обмежень фінансового, екологічного, соціального і т.д. плану, що можуть суттєво впливати на кінцеві результати процесу вибору місце розташування.
- розробка альтернативних варіантів розташування нового підприємства; аналіз, оцінка кожної з альтернатив за сформульованими вимогами та обмеженнями; співставлення альтернатив та вибір найкращої (тобто тієї, що задовольняє всім вимогам та обмеженням) альтернативи.
Оптимальним місцезнаходженням слід вважати те, що забезпечує найкращий компроміс між наявними перевагами та недоліками; при цьому будь-яке рішення має прийматися з урахуванням перспектив розвитку технологій, транспортних комунікацій, ринків, регіонів.
У переліку принципових чинників, що впливають на вибір місцезнаходження підприємства, слід виділити:
- наближеність до ринків збуту – вирішальне значення тут має економія на витратах транспортування готової продукції до споживача.
- наближеність до джерел сировини – вирішальне значення тут має економія на витратах транспортування сировини та матеріалів до виробника.
- наближеність до джерел енергії, води тощо – своє вирішальне слово тут каже виробнича технологія.
- можливості забезпечення робочою силою – до потенційних робітників можуть висуватися різні вимоги.
- наявність розвиненої транспортної мережі
- наближеність до конкурентів – як правило, фірми (особливо сервісні) уникають регіонів, де конкуренти вже закріпилися на перспективних ринкових позиціях.
Таким чином, при визначенні місця розташування операційної системи слід, в першу чергу, виходити з того:
1) яка, для кого та в якій кількості буде вироблятися продукція (надаватися послуги);
із застосуванням яких технологій, як довго та на базі яких методів буде організоване виробництво.