 |
|
Ключові тенденції сучасного суспільно-економічного розвитку та перспективи операційного менеджменту.
Склад, структура та конфігурація сучасних виробничих систем і методи управління їх поточною діяльністю та розвитком набувають суттєвих змін під впливом двох ключових тенденцій сучасного суспільно-економічного розвитку –глобалізації та інформатизації.
Глобалізація– процес злиття національних економік у єдину, загальносвітову систему, що базується на швидкому переміщенні капіталу, новій інформаційній відкритості світу, технологічній революції, інтернаціональна система освіти тощо.
Глобалізаціясуттєво впливає на розвиток сучасного виробництва. Транснаціональні та мультинаціональні виробничі компанії та посередницькі комерційні структури глобально конкурують за право розміщувати виробництва або ж здійснювати свої операції у найсприятливіших, менш витратних для бізнесу куточках планети.
Інформатизація– сукупність процесів організації, обробки і розповсюдження інформації, спрямованих на задоволення інформаційних потреб людини та суспільства, а також на прискорення економічного відтворення та підвищення його якості з використанням інструментальних рішень, основою яких є Інтернет-, комп’ютерні та інформаційні технології.
Соціально-економічним процесам, що протікають у світі останні десять - п’ятнадцять років, властиві такі характеристики, як:
- наявність вільного доступу до будь-якої потрібної інформації;
- домінування знаннєвої складової в продукції, що випускається;
- переважання цифрової форми представлення об’єктів над фізичною;
- конвергенція галузей комунікації, обчислювальної техніки та управління інформаційним наповненням в єдину інфоструктурну мережу;
- підвищення цінності співробітників підприємств як носіїв знань.
Саме глобалізація, інформатизація та віртуалізація зробили як необхідним, так і можливим виникнення та ствердження двох принципово нових підходів до організації та управління операційною діяльністю, якими є:
--підхід масового виробництва на замовлення;
--CALS-підхід.
Організація діяльності підприємства на базі використання положень концепції масового виробництва на замовлення (Mass Customization – англ.) передбачає, що стандартній від початку продукції надаються властивості та параметри відповідно до замовлень кожного конкретного споживача, тобто відбувається індивідуалізація продукції; при цьому замовник отримує можливості мати точно те, що він бажає, але за низькими цінами масового виробництва.
CALS– це прийнята у більшості промислово розвинених країн концепція інформаційної підтримки життєвого циклу продукції, в першу чергу – складної та наукомісткої. В основу цієї концепції покладено використання єдиного інформаційного простору, що забезпечує узагальнені способи інформаційної взаємодії всіх учасників життєвого циклу продукції: замовників, виробників продукції, експлуатаційних та ремонтних організацій.
Ощадливе в-во
Головна мета методик бережливого виробництва полягає в підвищенні операційної ефективності.. Специфіка інструментів бережливого виробництва багато в чому пов'язана з тим, що вони не спрямовані на зміну глобальної організаційної структури підприємства.
Ощадливе виробництво займається таким аспектом діяльності підприємства, як скорочення втрат. Якщо в традиційному виробництві головне - підвищення ефективності основних процесів за рахунок скорочення часу виконання операцій, підвищення швидкості роботи обладнання, підвищення якості, то бережливе виробництво розглядає процес в цілому і в цьому процесі знаходить порожнечі, "чорні дірки", які є втратами, і скорочує їх. Іноді - без величезних зусиль, з невеликими інвестиціями, можна досягти результату більшого, ніж виробляючи модернізацію всього виробництва. З урахуванням усіх глобальних процесів, які зараз відбуваються у світі, звичайно, дуже важливо бережливо використовувати всі ресурси, тобто. використати їх раціонально, без втрат.
Основним завданням системи ощадливого виробництва є поліпшення бізнес-процесів на рівні операторів і лінійного персоналу. Тому і керівництво компанії, від якого виходить ініціатива в освоєнні інструментів бережливого виробництва, повинна розглядати бізнес-процеси з цієї точки зору, а не абстрактно, на підставі тільки аналітичних показників про бізнес компанії. Звідси випливає основа основ ощадливого виробництва: для того, щоб ефективно управляти виробничими процесами і менеджментом у компанії із застосуванням інструментів ощадливого виробництва, вища і середня керівництво, фахівці повинні отcлежівать та аналізувати існуючі процеси і зміни, що відбуваються безпосередньо на робочих місцях, де створюється основний продукт компанії . Перш ніж приймати будь-яке управлінське рішення, менеджери повинні побачити проблеми (втрати) на виробництві своїми очима.
Інструменти ощадливого виробництва дозволяють розглянути весь ланцюжок просування товарів по лабіринту бізнес-процесів компанії від складу до відвантаження, виділивши в ній ті етапи та стану матеріального потоку, в яких компанія зазнає збитків. Бачення ситуації під таким кутом дозволяє менеджменту компанії усвідомити, чому не досягаються поставлені цілі.
Теорія обмежень
Теорія обмежень (Theory of constraints) — філософія менеджменту з чіткою метою — «робити» гроші (making money).
Згідно цієї теорії кожна організація має хоча б одне обмеження, яке перешкоджає системі досягати вищої роботи у досягненні цілі. Всі ці обмеження можуть бути класифіковані як внутрішні обмеження ресурсу, як обмеження ринку та як обмеження політики. Щоб керувати роботою системи, ці обмеження мають бути ідентифіковані і старанно розглянуті.
ТОС - Теорія обмежень - може допомогти менеджерам, які хочуть керувати змінами, але незадоволені досягнутим ними прогресом у впровадженні змін. ТОС розробила логічні інструменти, які дозволяють знайти відповідь на три питання забезпечення поліпшення систем:
Що змінити? На що змінити? Як забезпечити зміни?
ТОС також дає інструмент для відповіді на четверте запитання - Що далі? - Що створює процес безперервного поліпшення (Process of OnGoing Improvement - POOGI)?
Таким чином, застосовуючи ТОС, менеджер знає, як впоратися з вимогою забезпечити постійне поліпшення області, за яку він відповідає.
Підхід Тоффлера
Спочатку була "перша хвиля", яку Тоффлер називає "сільскогосподарською". Земля всюди була основою економіки, життя, політики, родинної організації. Скрізь панував простий розподіл праці, існувало декілька каст або класів. Влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало її місце у житті. Економіка булла децентралізованою: кожна община виробляла більшу частину того, у чому відчувала необхідність.
Триста років тому назад відбувся "вибух, хвилі від якого обійшли всю землю, знищуючи стародавні суспільства та народжуючи якісно нову цивілізацію". Таким вибухом була промислова революція. До середини ХХ століття сили "першої хвилі" були знищені і на землі "запанувала індустріальна цивілізація". Однак влада її була не довгою. Нова цивілізація входить у наше життя. Приносить нові сімейні відносини, нову економіку, нові політичні конфлікти, зміни в стилі роботи, відпочинку, свідомості в цілому. Життя, яке базується на відновлюваних джерелах енергії, виробництві із замкненим циклом, радикально перетворених домівках, школах та корпораціях майбутнього. Третя хвиля готує для нас новий кодекс поведінки, залишає в минулому стандартизацію, синхронізацію, централізацію, концентрацію енергії, грошей та сил.
Конфлікт між Другою і Третьою хвилею, по суті є сьогодні основною причиною політичної напруги в суспільстві. Проте найбільш важливе політичне питання полягає не в тому, хто контролює останні дні індустріального суспільства, а в тому, хто формує нову цивілізацію.
Тоффлер однак стверджує, що зміни не є хаотичними чи випадковими, а складаються в точну і ясну модель. Нормальне, прекрасне майбутнє можливе при перебудові стилю життя, навчання, роботи, мислення. Глобальну гонку виграють ті країни, і ті індивіди, котрі завершать свій перехід до Третьої хвилі з мінімальними внутрішніми суперечностями та безпорядками.