 |
|
Смуги однакового нахилу
Інтерференція світла в плоскопаралельних пластинках визначається товщиною пластинки d, показником заломлення n середовища, довжиною 
падаючої
світлової хвилі та кутом падіння і. Для даних , d i n кожному куту i падіння променів відповідає своя інтерференційна смуга.
Інтерференційні смуги, які виникають внаслідок накладання хвиль, що падають на плоскопаралельну пластинку під однаковими кутами, називаються смугами однакового нахилу.
Промені 
і 
, відбившись від верхньої та нижньої граней пластинки, паралельні один до одного, оскільки пластина плоскопаралельна (рис. 213).
Отже, інтерферуючі промені і перетинаються лише в нескінченності, тому кажуть, що смуги однакового нахилу локалізовані в нескінченності.
Для їх спостереження використовують збірну лінзу й екран, розміщений у фокальній площині лінзи. Паралельні промені і зберуться у фокусі лінзи. В ту саму точку прийдуть й інші промені, паралельні до променя 1, (на рис. 213 – промінь 2) внаслідок чого збільшиться загальна інтенсивність.
Хвилі 3, які падають на пластину під іншим кутом, зберуться в іншій точці 
фокальної площини лінзи.
Оцінимо допустиму товщину пластинки, при освітленні якої природним світлом, можна спостерігати інтерференційну картину. Щоб світлові хвилі інтерферували, необхідно щоб виконувалась часова когерентність, а саме різниця ходу променів Δ повинна бути меншою за довжину когерентності 
:
або
.
Нехай довжина падаючого світла 
і 
. Саме з такою різницею хвиль людське око здатне розрізняти дві спектральні лінії. Тоді 
. Нехтуючи величиною 
в порівняння з 
, отримуємо
.
Для n=1,5 та кута падіння 
дістаємо
.
В результаті
.
Якщо ступінь монохроматичності світла збільшується ( 
– досить мале), то допустима товщина пластинки буде зростати.