 |
|
Аналіз технічного рівня розвитку підприємства
Важливим фактором підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті й більш повне їх використання.
Задачі даного розділу аналізу – визначення забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівня їх використання, а також встановлення причин їх зміни; розрахунок впливу зміни основних фондів на обсяг виробництва продукції й інші показники; виявлення ступеня використання виробничої потужності підприємства й обладнання; виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.
Джерелами даних для аналізу є форма №1 "Баланс", форма №11-ОЗ "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", форма №2 "Звіт про фінансові результати". Також джерелом інформації є інша звітність підприємства (див. додаток Д).
У процесі аналізу встановлюється обсяг основних фондів, їх динаміка та структура. Фонди підприємства поділяються на промислово-виробничі (ПВФ) і непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність визначають промислово-виробничі, в яких виділяється активна частина (машини та обладнання) та пасивна частина. Аналізується склад основних фондів за їх функціональним призначенням, тобто за їх роллю і участю у виробничому процесі та в процесі основної діяльності. Така деталізація потрібна для того, щоб виявити резерви підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації їх структури.
Дані для аналізу наведені в табл. 5.1.
Таблиця 5.1
Аналіз руху та структури основних фондів
| Група основних фондів | Наявність на початок року | Надійшли у звітному році | Вибули у звітному році | Наявність на кінець року | |||||
| Сума, тис.грн. | Питома вага, % | Сума, тис.грн. | Питома вага, % | Сума, тис.грн. | Питома вага, % | Сума, тис.грн. | Питома вага, % | ||
| Основні фонди основного виду діяльності | |||||||||
| Виробничі основні фонди інших галузей | |||||||||
| Невиробничі основні фонди | |||||||||
| Продовження табл.5.1 | |||||||||
| Всього основних фондів, | |||||||||
| у тому числі активна частина |
За даними табл. 5.1 формулюється висновок про зміну вартості та структури основних фондів, вказуються причини такої зміни. Аналіз необхідно проводити за два останні роки.
Для аналізу руху і технічного стану основних виробничих фондів розраховуються наступні показники:
1. Коефіцієнт оновлення (Кон):
 ,
| (5.1) |
де ОФн – вартість основних фондів, що надійшли, тис. грн.;
ОФк.р – вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.
2. Коефіцієнт вибуття (Кв):
 ,
| (5.2) |
де ОФв – вартість основних фондів, що вибули, тис. грн.;
ОФп.р. – вартість основних фондів на початок року, тис. грн.
3. Коефіцієнт приросту (Кпр):
 ,
| (5.3) |
де ОФпр – сума приросту основних виробничих фондів, тис. грн.
4. Коефіцієнт зносу (Кзн):
 ,
| (5.4) |
де ОФзн – сума зносу основних фондів, тис. грн.;
ОФперв – первісна вартість основних фондів на відповідну дату, тис. грн.
5. Коефіцієнт придатності (Кприд):
| Кприд = 1 – Кзн , | (5.5) |
Ці показники розраховуються за два або три останні роки, потім проводиться їх порівняльний аналіз.
Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю експлуатації. Для вікової характеристики основних фондів використовується показник їх середнього віку, який визначається за формулою:
 ,
| (5.6) |
де 
– середній вік основних фондів, років;
– середина вікового інтервалу і-ої частини основних фондів, років;
– питома вага вартості і-ої частини основних фондів у загальній вартості всіх основних фондів.
Середина вікового інтервалу розраховується за формулою:
 ,
| (5.7) |
де 
, 
– відповідно верхня та нижня межі інтервалу і-ої частини основних фондів, років.
Технічний стан основних фондів характеризується їх зносом і строком їх експлуатації.
Узагальнюючим показником, який характеризує рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, є фондоозброєність праці. Показник загальної фондоозброєності праці розраховується відношенням середньорічної вартості ПВФ до середньооблікової чисельності робочих. Для аналізу цього показника використовується методика порівняльного горизонтального і трендового аналізу.