 |
|
Вимоги до вентиляції виробничих приміщень
Для забезпечення нормальних умов праці в робочій зоні необхідну кількість повітря визначають відповідно до наявних шкідливих факторів, характерних для кожного приміщення.
Вентиляцію встановлюють відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно- гигиенические требования». СН 245-71 і СНиП П-33-75.
Вентиляцією називають регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу свіжого повітря.
Залежно від призначення виробничих приміщень влаштовують припливну, витяжну та припливно-витяжну вентиляцію.
За способом переміщення повітря вентиляційні установки бувають:
- з природним збудженням, коли повітрообмін здійснюється за рахунок різниці температур і питомої густини холодного й теплого повітря, а також під впливом вітру (аерація);
- з механічним збудженням, коли повітрообмін підтримується засобами з механічним приводом (вентиляторами).
Природну вентиляцію забезпечують за допомогою кватирок, фрамуг, вікон, витяжних труб , загальна площа перерізу яких повинна становити 2-4% площі підлоги. Витяжні труби проходять крізь стелю та дах будинку. Нижній кінець труб знаходиться у приміщенні, а верхній – декілька вище коника даху. Приплив чистого повітря здійснюється крізь вікна, фрамуги , кватирки або спеціальні отвори ( рис.1). Для підсилення природної тяги у виробничих приміщеннях на витяжних трубах встановлюють дефлектори на 1,5-2м вище гребня коника даху ( рис.2 ).
Рис.1. Схема аерації приміщення за рахунок
різниці щільності повітря
а – в теплий період року
б – в холодний період року
За принципом діївентиляцію приміщень поділяють на загально-обмінну і місцеву (витяжну й припливну).
Місцеву витяжну вентиляцію влаштовують у місцях виділення газу, пари, пилу, тепла тощо. Для відсмоктування шкідливих речовин від місць виділень влаштовують бортові відсмоктувачі, козирки, які підключають до всмоктувальної мережі – повітропроводу, а потім вони за допомогою вентилятора спрямовують повітря до очисного пристрою (циклона або фільтра). Назовні повинно викидатися очищене від шкідливих речовин повітря. У приміщення надходить чисте повітря ззовні крізь прорізи, що відчиняються.
Рис.2. Дефлектор
а – схема роботи
б – конструкція
Місцева припливна вентиляція діє за такою схемою: повітря засмоктується з навколишнього середовища за допомогою вентилятора, перед яким воно очищається від пилу за допомогою фільтра. При необхідності повітря може бути підігріте, охолоджене, зволожене або висушене і спрямоване крізь повітропровід на робочі місця. Нагнітання чистого повітря підвищує тиск повітряного середовища у приміщенні, завдяки чому забруднене повітря крізь відкриті прорізи виходить назовні.
Загально-обмінну механічну припливно-витяжну вентиляцію влаштовують у приміщеннях з великим виділенням шкідливої пари, вологи, газу та пилу.
Припливно-витяжна загально обмінна вентиляція має дві системи: припливну і витяжну, які одночасно подають у приміщення чисте повітря в нижній частині, а з верхньої видаляють забруднене.
Для видалення з приміщення вибухонебезпечних речовин (пари бензолу, ацетону, розчинників фарб) застосовують ежекторні установки. В них вибухонебезпечні гази не проходять крізь кожух вентилятора, бо від випадкової іскри (під час удару крильчатки у кожух) вони можуть спалахнути і призвести до вибуху в приміщенні.
Останнім часом широко застосовуються кондиціонери, які забезпечують автоматичну подачу повітря і створюють в приміщенні сприятливі параметри повітряного середовища (температуру, вологість, швидкість руху і ступінь очищення) незалежно від пори року.
У кабінах тракторів і комбайнів влаштовують надмірний тиск за допомогою системи вентиляції, щоб запилене повітря з зовні не потрапляло крізь щілини в кабіну. Під час влаштування вентиляції необхідно звертати увагу, щоб вона не призводила до переохолодження працівників і не створювала надмірного шуму.