Главная | Обратная связь

Рекомендації по розробці розділу охорона праці в колективному договорі

Як відомо, відповідно до законодавства, складання КД між власником (його уповноваженим) і трудовим колективом є обов'язковим. Однак розробка статей КД в трудових колективах багатьох підприємств проходить важко і з помилками тому, що не тільки рядові працівники не вміють цього робити, але й спеціалісти з вищою освітою не мають навичок складання цього договору.

Укладенню КД повинні відбуватися колективні переговори, які розпочинаються сторонами, за 3 місяці до закінчення строку дії попереднього договору. В цьому підготовчому періоді необхідно приділити особливу увагу, забезпечивши інформування, збір і вивчення пропозицій працівників, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної і виробничо-обумовленої захворюваності, розробку найбільш актуальних заходів щодо поліпшення безпеки і умов праці у виробничих підрозділах підприємства, проведення відповідними спеціалістами економічних розрахунків, визначення обсягів робіт, порядку їх фінансування, матеріально-технічного забезпечення тощо.

Зобов'язання, що пропонується включити до КД за підсумками

переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після їх схвалення та підписання сторонами документа (КД) вони стають обов'язковими

для виконання локальною нормою, що діє в межах підприємства, захищає працівників від свавілля власника, яке, на жаль, ще має місце, особливо у сільському господарстві. Необхідно наголосити, що ці зобов'язання не повинні

суперечити законам і іншим нормативним актам України, а гарантії, пільги та компенсації, що передбачені для трудящих чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними і обов'язковими для виконання за будь-яких умов. У разі наявності на підприємстві певних економічних можливостей, нормативні пільги, компенсації та інше можуть включатися у КД у більш значних розмірах.

З метою зменшення обсягів КД рекомендується не включати в нього інформацію, пільги і компенсації, обов'язки та інше, що є в чинному законодавстві і обов'язково для виконання адміністрацією підприємства. Достатньо у текстовій частині КД обумовити зобов'язання адміністрації щодо додержання цих нормативів у загальному плані з посилкою на них. Однак, обов'язковими слід вважати Додатки до КД які визначені трудовим колективом і з доповненням до вимог чинного законодавства. Наприклад, в них може бути передбачено:

- надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розмірів, визначених відомим Списком);

- додаткового комплекту спецодягу (понад встановлені Норми);

- обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін, ванн для миття ніг тощо) у тих виробництвах, де нормами це не передбачено;

встановлення залежно від конкретних умов праці додаткових оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення або скороченої тривалості робочого часу та ін.

Зобов'язання КД є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника (адміністрації підприємства), а й зобов'язання працівників щодо:

- безумовного виконання кожним норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці;

- додержання встановлених вимог поводження з машинами, механіз­мами, інструментом та пристроями;

обов'язкового користування засобами колективного та індивідуального захисту тощо;

- виконання положень Колективного договору з тих питань охорони праці, які його стосуються.

Для прикладу зобов'язань адміністрації (власника) підприємства по впровадженню технічних заходів, які можуть вважатися цільовими і виконуватися за рахунок фонду з охорони праці, приведемо деякі з них:

- розробка, виготовлення та встановлення нових, більш ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю, запобіжних пристроїв тощо);

- реконструкція системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць діючого виробництва;

- розробка, виготовлення і монтаж нових, реконструкція наявних

вентиляційних систем та пристроїв, установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого, виробництва, а також у кабінах управління металур­гійним устаткуванням, мостовими кранами ливарних цехів тощо;

- здійснення конструктивних рішень та заходів, що забезпечують на діючому устаткуванні виключення або зниження до регламентованих рівнів шуму, вібрації,

шкідливих випромінювань та інших факторів;

- впровадження устаткування та пристроїв, які забезпечують застосування безпечної напруги до 12 В - у приміщеннях, особливо небезпечних, та до 42 В - у приміщеннях, з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом;

- введення в електроустаткування пристроїв для контролю стану ізоляції та засобів сигналізації, або відключення електричного живлення у випадках пошкодження цієї ізоляції;

- виконання робіт щодо застосування Сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до правил і стандартів безпеки праці;

- обладнання спеціальних механізмів та пристроїв, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті, наприклад, по ремонту, склінню вікон та ліхтарів, очищенню скла, обслуговуванню освітлювальної арматури тощо;

- заходи щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами та матеріалами, виводу людей із небезпечних зон (наприклад, шляхом запровадження засобів механізації, дистанційного управління, більш надійної герметизації устаткування тощо);

- реконструкція у діючих виробництвах систем опалення з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів;

впровадження більш безпечних і нешкідливих засобів транспортування різних вантажів, сировини і матеріалів, на заміну ручних трудомістких операцій (наприклад, пневмотранспорту для сипучих, пилових матеріалів, трубопровідних систем для перекачування кислот, лугів до місць їх застосування тощо);

- виготовлення спеціальних площадок, сходів та інших засобів для безпечного виконання робіт щодо ручного зачалювання контейнерів та інших пакетованих вантажів, відкривання люків залізничних напіввагонів, обслуговування заборної арматури, розташованої на висоті тощо;

- заходи щодо розширення, реконструкції санітарно-побутових приміщень з метою доведення забезпеченості ними працюючих до чинних норм, додаткове обладнання цих приміщень сучасним інвентарем і пристроями.

Колективний договір (угода) повинен обов'язково містити заходи за­хисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від не­щасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих. Йдеться про відшкодування завданої їм шкоди, оплату одноразової допомоги, компенсацію витрат на придбання ліків; на проходження додаткового платного лікування; про надання потерпілим легшої роботи, відповідно до медичного висновку із збереженням середнього заробітку, організацію навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці, надання цим інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань (якби навіть вони вже не працювали на підприємстві за станом здоров'я) тощо.

Підприємствами накопичено певний досвід вирішення цих соціальних

питань за допомогою колективних договорів (угод), який, безумовно, повинен

використовуватися у подальшій роботі. Разом з тим, нововведення до чинного законодавства, започатковані Законом України «Про охорону праці», потребують правильного тлумачення І єдиних підходів до організації виконання.

Насамперед, це стосується одноразової допомоги потерпілим. Як вимагає

стаття 11 Закону, саме колективним договором (угодою, трудовим договором) повинен встановлюватися розмір зазначеної допомоги. За рішенням трудового колективу вона призначається будь-кому з потерпілих на виробництві, включаючи й осіб, які одержали, наприклад, легкі травми з тимчасовою непрацездатністю. Але Законом забезпечується особливий захист інтересів тих працівників, які були важко травмовані і стали інвалідами, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих. Для них встановлено мінімальний розмір одноразової допомоги, що складає: - у разі смерті потерпілого — не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю і, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилась після його смерті;

- у випадку стійкої втрати працездатності — не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Отже, відповідні зобов'язання колективного договору (угоди, трудового договору) можуть бути й більших розмірів. Однак вказана мінімальна од­норазова допомога повинна сплачуватися всім потерпілим на підприємстві (в установі, організації), незалежно від форм власності, його економічних можливостей і фінансового становища, якби навіть йшлось про збільшення на відповідну суму заборгованості підприємства державі чи іншим кредиторам, про виділення додаткових коштів державного бюджету (для бюджетних організацій) тощо.

Законом передбачено можливість зменшення розміру одноразової до­помоги лише у випадках, коли виробнича травма сталася внаслідок невико­нання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, тобто з пов­ної або часткової його вини. Щоб не допустити безпідставних звинувачень потерпілого у нещасному випадку та порушення його прав на одноразову допомогу, слід додержуватись передбачених законодавством вимог про те, що:

- за умов самої грубої помилки чи вини потерпілого розмір одноразової допомоги не може бути зменшено більш як на половину тієї суми, яка нале­жить працівникові при відсутності порушень ним вимог охорони праці;

- наявність чи відсутність порушень з боку потерпілого, що призвели до нещасного випадку, а значить наявність або відсутність його вини у цьому випадку, встановлюється комісією по розслідуванню; однак порядок змен­шення розміру одноразової допомоги (тобто встановлення ступеню вини потерпілого) повинен визначатися трудовим колективом, за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

Трудовий колектив може приймати окреме рішення з цього приводу, але доцільніше визначити порядок зменшення розміру одноразової допомоги безпосередньо в колективному договорі. З цією метою може бути рекомендовано включення до колективного договору своєрідної шкали розмірів даної допомоги, в залежності від певних факторів, а саме: важкості ушкодження здоров'я, складу

сім ї (наявності утриманців), ступеню вини потерпілого тощо.