Здавалка
Главная | Обратная связь

VI етап. РОЗВИТОК ПЛАВАННЯ НА УКРАЇНІ З 1952 ПО 1972 РР.



Відкриття нових баз у різних містах України сприяє подальшому зростанню спортивної майстерності. І, починаючи з 1953 р. велика група українських плавців, стрибунів у воду й ватерполістів регулярно входить до складу збірної команди СРСР, яка бере участь у міжнародних зустрічах.

Із 1952 р. радянські плавці почали брати участь в Олімпійських іграх. Нажаль, у Хельсенки вони виступили невдало. Відсутність досвіду міжнародних зустрічей призвела до того, що плавці зуміли набрати лише одне очко. Тільки спортсменка з Вінниці Марія Гавриш на дистанції 200м брасом пробилася у фінальні запливи і зайняла шосте місце з результатом 2.58.9 сек, та принесла команді одне залікове очко. У зв'язку з тим, що наші плавці стали членами Міжнародної любительської федерації плавання лише в 1947р., відчувалися недружні дії з боку окремих міжнародних спортивних організацій. Крім того у невдачі винні й тренери збірної команди, які не правильно спланували тренувальний процес.

Уперше великих успіхів команда УРСР з плавання добилася на I-й Спартакіаді народів СРСР у 1956р. Тут плавці й стрибуни у воду посіли треті місця після команд Москви та Ленінграду, а О. Коваленко, І.Андросов, Ф. Дасаєв завоювали золоті медалі. Після спартакіади була сформована збірна команда країни, яка брала участь у XVI Олімпійських іграх. До складу її увійшли чотири українських плавця: І. Засєда, Л. Клінова з Києва та Г. Андросов і Ф. Дасаєв зі Львова.(6 – c.14)

XVI Олімпійські ігри відбулися у 1956 р. в Мельбурні (Австралія). Слід вважати успіхом виступ радянських плавців, які лише вдруге брали участь у таких значних змаганнях. Команда набрала 10-ть очок, випередивши команди ряду країн, що досі були провідними в плаванні. Та І. Засєда посів п'яте місце на дистанції 200м брасом з новим рекордом України. Л Клінова, Т. Андросов, Ф. Дасаєв, нажаль, у фінали не пробилися.

У 1957р. українські плавці, продовжуючи вдосконалювати свою майстерність, добивалися нових успіхів. Особливо вдалим був їх виступ на III-х Міжнародних дружніх Ігах Молоді у Москві, де було встановлено кілька рекордів СРСР та Європи. Киянин Л. Барбієр встановив новий всесоюзний рекорд у плаванні на 100м на спині (1.05.0 сек.), А. Коваленко подолала дистанцію 200м брасом за 2.54.1 сек .

На IX-му чемпіонаті Європи, який проходив у Будапешті в 1968 р. Л. Барбієр виборов золоту нагороду в комбінованій естафеті 4 х 100м та срібну нагороду на дистанції 100м на спині. Генадій Андросов виборов бронзову нагороду на дистанції 1500м вільним стилем. На попередньому VIII-му чемпіонаті Європи в Турині (1956 р.), де радянські спортсмени брали участь уперше, два українських спортсмена вибороли бронзові нагороди: В. Лавриненко – 500м в/с, В. Мартинчик – 200м батерфляй.(6 – с.16)

Кожні чотири роки на Україні проводяться спартакіади в обласних центрах, потім республіканська. Відбираються кращі спортсмени в збірну команду України, яка бере участь у Спратакіаді народів СРСР за рік до початку Олімпійських Ігор. Починаючи від 16-тих Олімпійських Ігор ці комплексні змагання стають генеральною перевіркою сил олімпійців. У спартакіадних баталіях гартуються характери, набувається досвід ведення боротьби.(6 – с.!7)

На Іграх XVII Олімпіади (1960 р.) у Римі рішуче були настроєні всі суперники. Українці Г. Андросов, Л. Клінова, Л. Барбієр (Київ), Г.Прокопенко (Львів), С. Толстопльот (Харків) брали участь у складі збірної команди СРСР. Із усіх українців лише Л. Барбієру вдалося показати добрі результати 100м н/с - 1.03.5 сек. та посісти V місце в особистому заліку та також у комбінованій естафеті 4х100м. Усі наші олімпійці на цей раз залишилися без медалей.

На X-му чемпіонаті Європи українські плавці вибороли три золоті нагороди: Л. Барбієр – на дистанції 200м н/с, Г. Прокопенко – на дистанції 200м брасом, Г. Андросов – на дистанції 400м комплексом.

Результати XVIII Олімпійських Ігор значно перевершили рівень досягнень учасників римської олімпіади (Токіо 1964 р.), що свідчить про великий прогрес світового плавання та, зокрема, українського плавання.

Однією з олімпійських сенсацій став успіх українських радянських брасистів Галини Прозуменщикової та Григорія Прокопенко. Галина стала першою олімпійською чемпіонкою на дистанції 200м брас з результатом 2.46.4 сек., який став новим олімпійським рекордом. Григорій завоював срібну медаль на цій же дистанції – 2.28.2 сек. з новим рекордом Європи.

У збірну команду СРСР увійшли українці: Г. Прозуменщикова (Севастополь), Г. Прокопенко та В. Яковлева (Львів), Т. Дев'ятова (Харків), які посіли 18 та 17 місце на дистанції 100м бат.

У Токіо школярка з Севастополя Галина Прозуменщикова принесла радянській команді першу золоту медаль у плаванні за весь час виступів плавців на Олімпійських Іграх. У Мехіко вона була удостоєна срібної медалі на дистанції 100м брасом і бронзової на 200м. Такі ж нагороди вона завоювала і в Мюнхені, причому тут спортсменка пройшла свою коронну дистанцію значно краще, ніж у Токіо – 2.42.36 сек.

Цікава спортивна біографія у львів'янина Григорія Прокопенко. У великий спорт він прийшов, коли йому минуло 23-и роки. До цього результати були досить скромними – I-й дорослий розряд. На особистій першості країни весною 1960 р. у попередньому запливі на 200м брасом Григорій показав чудовий час: 2.38.0 сек. Наступного дня у фіналі він повторив свій результат і завоював право поїхати до Риму. Проте, на Олімпіаді виступив невдало, бо позначилася відсутність досвіду виступу на міжнародних зустрічах.

Після Римської Олімпіади Прокопенко значно підвищив свою майстерність. На чемпіонаті Європи в Лейпцигу він блискуче переміг на 200м дистанції. У передолімпійському сезоні в березні – травні 1964 р. Прокопенко встановив нові світові рекорди на дистанціях 100 і 220 ярдів, став співавтором світового рекорду у комбінованій естафеті 4х100 ярдів

У фінальному запливі брасистів на 200м у Токіо взяли участь три радянські плавці. Поряд з Прокопенко плив світовий рекордсмен на цій дистанції американець Ч. Ястремські. Його Прокопенко вважав головним суперником. Американець лідирував перші 50 м. Уперед виривається радянський плавець. За кілька метрів до фінішу він все ще перший, випереджаючи Ястремські. Несподівано для всіх біля самого фінішу Григорія обходить 17-ти річний австралієць О'Браєн і буквально вириває перемогу – 2.27.8 сек.з новим світовим рекордом. Час Прокопенка – 2.28.2 сек. – повторення попереднього світового рекорду і новий рекорд Європи.( 6 – с.18-20)

Історія плавання пишеться безперервно. Його популярність на всіх континентах зростає з року в рік. Ось чому увага до плавального спорту на Олімпійських іграх постійно зростає. Тепер по числу золотих медалей, що розігруються на Олімпіаді, плавання займає друге місце за легкою атлетикою. Програма Олімпійських змагань із плавання враховує 24 індивідуальних номери і 5 чемпіонських титулів розігрується в естафетах (3 чоловічих та 2 жіночих). Тому, буквально кожен сезон знаменується все новими й новими сенсаційними досягненнями плавців.

XI чемпіонат Європи, який проходив в Утрехтє (1966р.), приніс нашим плавцям значний успіх. Так, Г. Прозуменщикова отримала золоту медаль на дистанції 200м брасом, а також у комбінованій естафеті 4х100м срібну медаль разом з Н.Михайловою, Т. Дев'ятовою, А.Руденко. Г.Прокопенко став чемпіоном Європи на дистанціях 200м брасом та в комбінованій естафеті 4х100м.

Чергові XIX-ті Олімпійські Ігри проводилися у високогір'ї, на висоті 2200м над рівнем моря, в Мехіко – 1968 р. Значно розширюється програма з плавання і досягає 29 дисциплін! Включено до програми дистанції: 200м в/с, 100м брасом, батерфляєм, на спині, 100м комплексом у чоловіків; 200м та 800м вільним стилем, 100м брасом, 200м батерфляєм, на спині, комплексом у жінок. Відбірковий чемпіонат СРСР було проведено у високогір'ї в невеличкому вірменському місті Цахкадзор. Із українських плавців до складу збірної команди увійшли: Г. Прозуменщикова (Симферополь), Т. Дев'ятова (Харків), З. Дусь (Луганськ), Є. Михайлов (Полтава), Ю. Громак (Львів). На цих змаганнях Г. Прозуменщикова виграла 2 медалі на дистанціях 100м брас – 1.15.9 сек.– срібна медаль та на 200м брас – 2.47.0 сек.– бронзова медаль.(4 –с. 21-22)

Для занять плаванням в Україні створюються всі умови в обласних центрах і великих містах. Вступають в експлуатацію все нові й нові басейни: в Донбасі, Кривбасі на Дніпропетровщині і в Західній Україні. Так, у Харкові в 1961 р. відкривається 50 - метровий басейн “Динамо”, а у 1966 р. – 25 - метровий для навчання дітей при товаристві “Динамо”. Розширюється географія дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Перед спеціалістами стоїть почесне завдання – добитися видатних успіхів на міжнародній арені, щоб плавальний спорт в Україні став одним з наймасовиших видів, і щоб на цій основі безперервно вдосконалювати майстерність українських плавців.(7 – с.98)

Як правило, чемпіони покидають голубі доріжки одразу після триумфу. Дуже і дуже небагатьом вдавалося на наступній Олімпіаді увійти в число призерів. Галина Прозуменщикова через чотири роки виступила на Олімпіаді в Мехіко і завоювала срібну та бронзову медалі. На своїх третіх Олімпійських Іграх у Мюнхені вона все ще залишалася фаворитом. Срібна й бронзова медалі виграні там не менш почесні й славні, ніж перша золота. Якщо Токійська медаль Галини – результат таланту, натхнення і сміливості, притаманних юнацтву, то наступні нагороди – це вершини, досягнуті дякуючи настирливості і постійному прагненню до самовдосконалення.(4 – с.23)

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.