Главная | Обратная связь

VIII етап. РОЗВИТОК ПЛАВАННЯ НА УКРАЇНІ З 1982 по 1991 рр.

Після 1982 р. кожний наступний рік був сходинкою вниз у рівні доягнень відчизняних плавців. Що ж відбулося? У чому причини такого швидкого спаду?

Перш за все, чітко проявився відрив системи підготовки збірної країни від підготовки ближнього (юнацька збірна) та віддаленого резерву. Уже в 1980-1982 рр. збірна команда відчувала дефіцит у здібному поповнені.

Серйозніші організаційні та методичні прорахунки керівників юнацької команди, відсутність необхідного контролю за підготовкою юних спортсменів та роботою їх наставників підірвали перспективи росту збірної команди в 1983-1987рр.

Ще одним суттєвим недоліком підготовки в цей період була досить жорстка реалізація її основних характеристик в усих без виключення центрах країни, у бригадах збірної команди. Це в значній мірі стримувало творчу діяльність тренерського складу, не сприяло розвитку конкуруючих напрямків у методиці підготовки.

Не досить ефективною була й система підвищення кваліфікації тренерського складу, у основу якої було покладено вивчення досвіду роботи ведущих тренерів країни.

Як свідчить досвід розвитку світового спорту, методика підготовки плавців зазнає суттєвих змін, які обумовлені розвитком науково-технічного прогресу з періодичністтю 10 – 12 років. Система підготовки плавців, яка використовувалася на початку 80 років була закладена ще в 1972-1973 рр. і з тих пір не зазанала суттєвих змін. Можливості екстенсивних факторів були вичерпані, у повній мірі виявилися й заготсрилися недоліки, притаманні даній системі.

Ситуація загострилася тим, що після Олімпійських Ігор у Москві основні конкуренти, у першу чергу плавці НДР та США, зробили суттєвий крок уперед як у організації, методиці, так і в матеріально-технічному забезпеченні підготовки спортсменів високого класу. Тому, була необхідна суттєва перебудова методики підготовки радянських плавців, її організаційних і матеріально-технічних основ на базі використання можливостей інтенсивних факторів. Можливості для цього були. Це велика мережа дитячо-юнацьких шкіл, наявність достаньо сформованих плавальних центрів, великі кошти, які виділялися на розвиток плавання як Спорткомітетом, так і ДСО та відомствами.

Але всебічного аналізу ситуації зроблено не було, почалися організаційні та методичні шарахання. Досить сказати, що за три роки (1982-1985) тричі змінювалися головні тренери збірної команди, кожний із яких у значній мірі відкидав те, що робили його попередники, і одночасно не вносив у роботу збірної команди та резерву нічого принципово нового. У результаті були безвідповідально відкинуті організаційні та методичні досягнення минулих років, не використані можливості, які висунула наука та передова практика 80 років. Тому, вітчизнянне плавання спочатку вступило в період застою, а потім стало швидко здавати позиції на міжнародній арені.(5 – с.36)

XXIII Олімпйські Ігри - 1984р. у Лос-Анжелесі прохлдили без участі соціалістичних країн. У них відмовилися брати участь багато рекордсменів та чемпіонів світу. Тому, були проведені змагання “Дружба-84”. Спортсмени соціалістичних та інших країн вирішили провести їх для того, щоб отримати можливість продемонструвати свою майстерність, яку отримали під час підготовки до Олімпійських Ігор 1984 року. Ці змагання стали важливим етапом в історії світового спортивного плавання. Достатньо сказати, що в них брали участь 170 спортсменів із 12 країн світу.

Після великого успіху на Олімпійських Іграх у 1980р. у результатах плавців був помітен затяжний спад. На Чемпіонаті Світу 1982р, після восьми золотих медалей, отриманих на Олімпіаді-80, вдалося вибороти тільки чотири. Але, завдяки зусиллям головного тренера збірної А.А. Пімінова та старших тренерів-бригадирів удалося вийти з критичного положення.

Відзначилися молоді плавці, які увійшли в збірну команду незадовго до змагань. Дебютантка збірної команди Олена Осадчук (Дебальцево) у плаванні на дистанції 200м батерфляй покращила рекорд України 2.13.57 сек., довівши його до 2.11.76 сек і виборола срібну медаль на цій дистанції. На дистанції 100м батерфляй вона виборола бронзову медаль із результатом 1.01.79 сек.

Ляшенко Андрій (м. Жовті Води) виборов срібло на дистанції 4х200м у єстафетному плаванні вільним стилем із новим рекордом СРСР та посів 4 місце на дистанції 200м комплексне плавання 2.05.52 сек.

Святослав Семенов із Києва додав до своєї колекції дві бронзові медалі на дистанціях 400м та 1500м вільним стилем.

Ветерани збірної, учасники Олімпіади 80 також відзначилися на цих змаганнях. Сергій Фесенко (м.Кривий Ріг) покращив свій результат чотирьохрічної давнини на дистанції 200м батерфляєм та посів друге місце. Олександр Сидоренко (м.Маріуполь) за минуле чотирьохріччя неодноразово поновлював рекорди СРСР, Європи, Світу на дистанції 200м комплексне плавання й на змаганнях “Дружба 84” посів ІІІ місце з результатом 2.03.35 сек. Красюк Сергій (м.Київ) посів І місце в естафеті 4х100м вільним стилем та виборов бронзову медаль у змаганнях на 200м вільним стилем. Дерев’янко Лариса (м.Запоріжжя) посіла 7-е місце на дистанції 100м брасом. Клочко Вікторія (м.Дніпропетровськ) виборола бронзу на дистанції 100м на спині, срібло в комбінованій естафеті 4х100м та була четвертою на дистанції 200м на спині. Копчикова Світлана (м.Полтава) виборола срібну медаль у естафетах 4х100м вільним стилем та комбінованій 4х100м , а також бронзу на дистанціях 100м вільним стилем, 200м вільним стилем, 200м у комплексному плаванні. Осадчук Олена (м.Дебальцево) – друге місце на дистанції 200м батерфляй із результатом 2.11.76 сек. та третє місце на дистанції 100м батерфляй 1.01.33 сек.

У цілому українські плавці принесли збірній команді СРСР 1 золоту, 5 срібних та 9 бронзових медалей.(5 – с.38-40)

Для подальшого розвитку плавання в країні проводилося багато заходів. Наприклад, у липні 1986р. проводилася Всесоюзна неділя плавця.

Але, після змагань “Дружба-84”, кожний наступний рік був сходинкою вниз у досягненнях українських плавців. Звідси не зовсім успішні виступи українських плавців на ХХІV Олімпіаді в Сеулі в 1988 році.

Дві бронзові медалі на рахунку представника Кривого Рогу Вадима Ярощука на дистанціях 200м комплексне плавання та в комбінованій естафеті 4х100м. У киянина Володимира Ткаченка - срібло за естафету 4х100м вільним стилем, на дистанції 50 м вільний стиль він був лише 8.

П'яте місце виборов Валерій Лозик з Донецької області на дистанції 200м брасом. Срібну медаль у естафеті 4х100м вільним стилем завоював Олексій Бориславський із Донецької області. У складі команди виступали Юлія Богачова (м.Одеса) – 200м брас - п'яте місце; Копчікова Світлана (м.Київ) - естафета 4х100м вільним стилем - п'яте місце і Гавриленко Олег (м.Київ) –100м на спині - запасний учасник.

Із 1986 року початкове навчання плаванню стає платним і не всі діти, які бажають навчатися плавати можуть це зробити. Політичний стан у Державі з 1988 по 1991р. дуже нестабільний. Асигнування на розвиток плавання значно зменшені і, як наслідок цього, плавання на Україні починає переживати кризовий період.

Плавання спочатку вступило в період застою, а потім стало швидко здавати позиції на міжнародній арені. Але на Украіні були плавці, які займали призові місця на Чемпіонатах Світу та Европи, такі як: Едуард Петров, Світлана Копчикова, Лариса Полівода, Наталія Шибаєва, Володимир Ткаченко, Святослав Семенов, Олена Заславська, Олег Гавриленко, Валерій Лозик, Сергій Красюк, Лариса Дерев”янко, Олена Осадчук.(6. – с.40)