Здавалка
Главная | Обратная связь

ТА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ



Якість наукової роботи залежить не лише від вдалого добору необхідних матеріалів, а й від їх умілого використання, чіткої організації, систематичності й послідовності викладу, правильного оформлення та коректного використання наукового апарату.

Традиційно композиційна структура наукового дослідження складається з таких послідовно розташованих елементів:

 

1. ТИТУЛЬНА СТОРІНКА

2. ЗМІСТ

3. ВСТУП

4. ОСНОВНА ЧАСТИНА (складається з двох-трьох розділів із висновками до кожного з них)

5. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

6. РЕЗЮМЕ – для дипломних робіт

7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

8. ДОДАТКИ (за потреби)

Титульна сторінка

Наукова робота починається з титульної сторінки. Титульна сторінка є першою сторінкою роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Далі номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша. За титульною сторінкою наводяться послідовно зміст, вступ, розділи з висновками до них, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен із підрозділів – після закінчення попереднього.

Зразки оформлення титульної сторінки курсових та дипломних робіт наведено в Додатку Б.

Зміст

У змісті містяться найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел.

Якщо в курсовій, дипломній роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається окремо перед вступом як СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (ABBREVIATIONLIST/ABKÜRZUNGSVERZEICHNIS). Перелік друкується двома колонками, де ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч – їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі є спеціальні терміни, скорочення, символи чи позначення, що повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

Приклад оформлення змісту наукової роботи подано в Додатку В.

 

Вступна частина

Вступ (INTRODUCTION / EINLEITUNG) – це надзвичайно важлива і відповідальна частина наукової роботи, оскільки він містить всі кваліфікаційні характеристики проведеного дослідження. Завдання вступу – розкрити сутність і стан наукової проблеми, обґрунтувати необхідність проведення дослідження, окреслити актуальність роботи, визначити її мету та завдання.

Обсяг вступу – 2–3сторінки. У вступі коротко подають загальну характеристику роботи в наведеній нижче послідовності.

Обґрунтування актуальності вибраної теми. Актуальність – це важливість, значущість обраної для дослідження проблеми. У висвітлення актуальності необхідно включити сутність проблеми та необхідність її дослідження. Чітке формулювання наукової проблеми, визначення її суті є запорукою успішності та результативності всієї роботи. Розкриваючи актуальність дослідження, досліднику необхідно визначити суперечності, які підлягають розв’язанню саме в його роботі.

Для з’ясування стану розроблення обраної теми здійснюється короткий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що подана тема ще не розкрита (розкрита лише частково чи лише у певному аспекті), і тому потребує подальшого вивчення. Огляд літератури за темою засвідчує обізнаність дослідника щодо останніх досягнень та розвідок в обраній галузі, його вміння систематизувати джерела та критично їх оцінювати. Таким чином, огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни розглянутих робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково.

Основні помилки при визначенні актуальності дослідження:

- визначається, хто і що зробив, однак не вказується, в чому саме полягає суть невирішеної проблеми (завдання), як вона стосується того, що вже є в лінгвістичній науці чи в методиці;

- дуже багато інформації за обсягом;

- не визначається, які саме суперечності вирішуються завдяки дослідженню;

- аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму звичайного переліку прізвищ і не відбиває рівня та аспектів дослідження проблеми;

- дослідження провідних науковців недоречно і некоректно поєднуються з роботами дослідників, які ще тільки починають свою науково-дослідну роботу у відповідному напрямі.

Формулювання мети та завдань дослідження.

Мета – це задум дослідження, науковий результат, якого прагнуть досягти. Мета завжди відображає спрямованість наукового пошуку на одержання нових знань та їх експериментальну апробацію. Тобто, якщо в темі дослідження розкривається те, що і для чого досліджується, то в меті – не тільки що досліджується, але й яким чином буде відбуватися дослідження. Правильне визначення мети роботи дасть змогу виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук та аналіз матеріалу, підвищить якість роботи. Поставленої мети необхідно обов’язково досягти, і це має бути відображено у висновках.

Мета дослідження конкретизується в його завданнях, які дають уявлення про його спрямованість. Чітко визначені завдання визначають шлях пошуку, вибудовують, уточнюють послідовність дій дослідника. Визначаючи мету, дослідник окреслює, який результат він має отримати в процесі дослідження, а завдання дають уявлення про те, що саме необхідно зробити, щоб досягнути мети.

Завдання дослідження необхідно розташовувати в такому порядку, в якому передбачається їх вирішення, і так, щоб кожне наступне завдання було логічно зумовлено попереднім.

Формулювання завдань дослідження завжди має починатися з дієслова на позначення дії, спрямованої на вирішення конкретного наукового завдання, яке дасть змогу поряд з іншими завданнями досягти мети дослідження, наприклад: “охарактеризувати...”, “проаналізувати...”, “дати аналіз...”, “провести порівняльний аналіз...”, “встановити...”, “визначити...”, “виявити...”, “науково обґрунтувати ...”.

Основні помилки при формулюванні мети та завдань дослідження:

- мета дослідження не пов’язується з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об’єкта і предмета дослідження;

- завдання плутають з метою;

- завдання дослідження сформульовані дуже широко, не конкретизовано;

- ставиться велика кількість завдань, тоді як навіть для дипломної та магістерської роботи достатньо окреслити 4-5 наукових завдань;

- завдання дослідження у наведеному формулюванні не пов’язані з метою дослідження й не сприяють її вирішенню;

- завдання дослідження не пов’язані одне з одним і сформульовані не в тому порядку, який передбачено проведенням дослідження.

Об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт наукового дослідження – сукупність зв’язків, відносин та якостей досліджуваного явища або загальна сфера пошуку, що знаходиться в полі зору дослідника. Предмет дослідження – аспект обраної проблематики, що підлягає безпосередньому вивченню у даній роботі, встановлюючи межі наукового пошуку в об’єкті. Тобто, об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає назву теми.

Основні помилки при формулюванні об’єкта й предмета дослідження:

- не пов’язують між собою ці дві наукові категорії;

- визначаються два об’єкти або два предмети дослідження (обидві категорії формулюються дуже широко або дуже вузько);

- міняють місцями об’єкт дослідження з предметом;

- замість предмета дослідження відбивають мету дослідження.

Методи дослідження.

У вступі подають перелік методів дослідження, використаних для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначити, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу переконатися в логічності та доцільності вибору саме цих методів.

Основні помилки при формулюванні методів дослідження:

- неправильне визначення використаних у роботі методів;

- методи тільки перелічуються без вказівки на те, з якою метою той чи інший метод застосовували;

- не звертається увага на методи теоретичного плану, за допомогою яких опрацьовується наукова та науково-методична література;

- не вказуються методи, які дають змогу виявити ефективність проведеної дослідником експериментальної роботи.

Питання новизни дослідження є одним із найбільш суперечливих і складних аспектів, що характеризують науковий апарат.

Новизна дослідження – це нові наукові положення (рішення), запропоновані виконавцем дослідження. Вона вказує на відмінність отриманих ним результатів від відомих раніше. Новизна визначає, що зроблено вперше, що розширено й доповнено, конкретизовано й уточнено, поширено й переведено на новий клас систем, об’єктів, що перетворено й докорінно змінено, що дістало подальший розвиток. При формулюванні новизни бажано вживати такі словосполучення, як “вперше здійснено...”, “вперше розроблено …”, “доведено залежність між...”, “допрацьовано… (відомий) метод…”, “створено...”, “отримано новий ефект…”, “розроблено нову систему…”, “показано...”.

Основні помилки при визначенні новизни дослідження:

- новизна підміняється актуальністю, теоретичною або практичною значущістю дослідження;

- новизна приписується вже відомим фактам або явищам;

- визначення новизни зводиться до перерахування основних положень роботи.

Теоретичне значення дослідження визначає, що розроблено й обґрунтовано в теоретичному плані, які особливості теоретичних положень встановлені чи уточнені, який саме внесок у вирішення актуальних питань лінгвістики, методики викладання іноземних мов чи педагогіки робить запропоноване дослідження.

Апробація результатів дослідження.

Результати наукового дослідження повинні пройти апробацію, тобто бути оприлюдненими. Апробація, як правило, здійснюється у виступах на наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, засіданнях кафедри, публікації наукової статті чи тез виступу.

При виконанні дипломної роботи підготовка до публікації тез доповіді на наукову конференцію та/або наукової статті є обов’язковою вимогою.

Приклад оформлення вступу наукової роботи подано в Додатку Д.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.