 |
|
Види та фактори виробничої потужності, послідовність розрахунків
ТЕМА 4 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ
Види та фактори виробничої потужності, послідовність розрахунків.
Методики розрахунку виробничої потужності.
Визначення максимально можливого випуску продукції при тій, що є потужності.
Система показників виробничої потужності
Види та фактори виробничої потужності, послідовність розрахунків
Планування виробництва продукції є основним розділом річного плану, оскільки інші його розділи забезпечують його реалізацію. Наприклад, запланована виробнича програма повинна пройти ресурсне обгрунтовування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими і матеріальними, інвестиційними ресурсами.
Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості передбаченої номенклатури за певний час (зміна, доба, місяць, рік) при повному завантаженні устаткування і виробничих площ в прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Обгрунтовування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 2 етапи:
Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення виробництва.
Виявлення виробничих потужностей, які функціонуватимуть в плановому періоді, є найважливішим моментом техніко-економічного обгрунтовування плану випуску продукції.
Вибуття потужності здійснюється із наступних причин:
- знос і вибуття устаткування
- зростання трудомісткості виготовлення виробів
- зміна номенклатури і асортименту продукції, яка випускається
- зниження фонду робочого часу
- закінчення терміну лізингу устаткування.
Виробнича потужність (ПМ) визначається різними показниками:
- натуральними
- умовно-натуральними
- а в багатономенклатурних виробництвах – вартісними показниками.
При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники – штуки, м, тонни і т.д., проте вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати і аналізувати виробництво продукції по складності до трудомісткості виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, які випускаються підприємством, продукція різних найменувань об'єднується в групи по ознаці конструктивної технологічної і іншої схожості. Кожна така група приводиться по трудомісткості до базового виробу-представнику. Виріб-представник може мати і найбільшу частку по кількості і трудомісткості. Застосування умовно – натуральних показників дозволяє привести всі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного вигляду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, які відображають трудомісткість і складність продукції, яка випускається.
Тепер про види: Перспективна виробнича потужність – відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології і організації виробництва, закладені в плановому періоді.
Проектна потужність є величиною можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні або реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, оскільки розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2р.), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 р.) значно міняється номенклатура продукції, яка випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому виробнича потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства.
Діюча потужність підприємства (цеху, агрегату) відображає його потенційну здатність провести в перебігу календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Має динамічний характер і змінюється у відповідності з організаційно – технічним розвитком виробництва. Її характеризують показники:
- потужність на початок планового періоду (вхідна)
- потужність на кінець планового періоду (вихідна)
- середньорічна потужність.
При визначенні вхідний виробничої потужності враховується:
- проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» в перебігу планового року
- збільшення кількості устаткування або його заміна на більш продуктивне
- перерозподіл робіт між окремими групами устаткування і між продуктивними підрозділами
- можливість збільшення змінності роботи устаткування або ділянок, які лімітує випуск продукції.
Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, ділянок, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів, до встановленої потужності всього підприємства, цеху.
Вихідна потужність підприємства визначається з обліком
- намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»
- введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Вихідна ПМ у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (роки), обчислюється за формулою:
ПМ.ВИХ = ПМ.ВХ + ПМ.ВВ + ПМ.ВИВ
ПМ.ВИХ – вихідна ПМ
ПМ.ВХ – ПМ на поч. періоду, грн.
ПМ.ВВ – введена в плановому періоді ПМ, грн.
ПМ.ВИВ – виведена за плановий період ПМ, грн.
Середньорічна ПМ підприємства, цехи обчислюється за формулою:
ПМ.СРГ = ПМвх +ПМвв * к/12 – ПМвив * (12-к) /12
де к – кількість місяців в експлуатації устаткування з певною потужністю в перебігу року.
Приклад: на початок план. періоду виробнича потужність підприємства складає 2000 одиниць. В березні виведено устаткування виробничої потужність 50 од. В липні ввели в експлуатацію потужність на 100 од, в серпні – на 200 одиниць.
Середньорічна ПМ:
ПМ.СРГ = 2000+(100 • 9/12+200 • 5/12)–(50•(12-3)/12+100•(12–7)/12)=2000+158-79+2078 од.
При розрахунку потужності беруть в увагу такі фактори:
- структура і величина основних засобів
- якісний склад устаткування, рівень фізичного і морального зносу
- передові технічні нормативи продуктивності устаткування, використовування площ, трудомісткість виробів, вихід продукції з сировини
- прогресивність технологічних процесів
- режим роботи підприємства
- ступінь спеціалізації
- рівень організації виробництва і праці
- якість сировини і ритмічність поставок
- фонд робочого часу устаткування.
Початкові дані і послідовність розрахунків, по яких визначається ПМ підприємства на рисунку
Рис. 4.1. Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які по виробничій потужності нижче за рівень ведучих, повинні розглядатися як «вузькі місця», по яких необхідно розробляти і упроваджувати технічні і організаційні заходи, які дозволять довести їх пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути упроваджені заходи щодо заміни устаткування, технології збільшенню змінності праці на окремих ділянках
У розрахунки ПМ підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (окрім резервного). Крім того, ПМ розраховується виходячи з максимально можливого річного часу роботи устаткування і використовування виробничих площ.
При плануванні розрізняють: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонд часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого устаткування – є базою для розрахунку інших видів фондів робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів в даному календарному періоді Дк на число годин на добу (Т)
Фк = Дк • Т, наприклад на період 1 року
при 2-х змінній роботі з тривалістю зміни 8 годин він складає 365 • (8•2)=5840 год.
Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи в зміну
Фр = (Дк – Дн) • t
t – середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні по прийнятому режиму змінності з урахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні
Фр = [ (Дк – Дс) • tз – Дсп • tсп ] • n3
Дс - число вихідних і святкових днів в плановому періоді
tз - тривалість робочої зміни, год.
Дсп - число передсвяткових днів (передвихідних) по скороченій тривалості робочої зміни
tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год
n3 – режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни)
Наприклад: при 5-денній робочого тижня і 8-годинному робочому дні (1 зміна) номінальний фонд складає (365 – 53 – 52) • 8 = 2080 годин, а при 6-тиденної роботі і 8-годинному робочому дні (1 зміна) – (365 – 53) • 8 = 312 • 8 = 2496 год.
Плановий (ефективний, дійсний) фонд робочого часу устаткування складає різницю між режимним (номінальним) фондом (Др) і сумою витрат часу на ремонт, наладку, переналагодження цього устаткування протягом планового періоду
Фп = Фр – (Ттп + Ттр) = Фр (1 – (tp+tп) /100),
Ttp, tp - витрати часу на ремонт даного устаткування, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;
Ttп, tп - витрати часу на наладку, переналагодження, перекидання устаткування відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках ПМ, проте не при плануванні випуску продукції.
Приклад: номінальний фонд робочого часу 2000 годин, а заплановані витрати часу на ремонт, наладку, переналагодження устаткування – 1% номінального фонду часу.
Дійсний (плановий) фонд робочого часу
Фр = 2080 • ( 1 – 100) – 2080 • 0,9 = 1872 годин