Главная | Обратная связь

Материки і океани. Будова Землі. Рухи земної кори

Літосфера

Материки і океани. Наша земля складається з кількох оболонок, так званих геосфер. Тверду оболонку Землі називають літосферою. Вона складається переважно з базальту і граніту. Протягом мільярдів років історії Землі утворилися зниження і підвищення. Великі зниження заповнились водою, утворивши єдиний водний простір, який називають Світовим океаном. Світовий океан поділяється на 4 океани: Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий. Підвищення, які виступають над ним у вигляді величезних масивів суші, називають материками. Материків 6: Євразія, Африка, Австралія, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида. Материк Євразія найбільший. Він поділяється на 2 частини: Європу і Азію.

У північній півкулі суша займає 39% усієї території, а в південній – 19%. Найбільше поширена суша в помірних широтах північної півкулі, найменше – в середніх широтах південної півкулі.

Кожний материк виділяється розміром території, висотою поверхні й характером рельєфу. Проте всі вони мають деякі подібні риси: переважають висоти до 1000 м; порівняно невеликі площі зайняті високими горами; середня частина материків має зниження, гори поширені переважно на краях материків; високі гірські пасма розміщені майже в меридіальному і широтному напрямах; найвищі гори розміщені коло 30 – 40° пн. і пд. ш.

Будова Землі.У науці зібралось багато матеріалів, на основі яких можна судити про внутрішню будову Землі. Безпосередньо про будову Землі людина дізнається з бурових свердловин, які досягають глибини 9 км. Найбільш достовірні дані про це дають спостереження над коливальними рухами, які виникають внаслідок землетрусів. Якщо б Земля була однорідна тілом, то шлях хвилі через неї був би прямолінійний, а швидкість поширення їх змінюється, що означає зміну складу гірських порід і різну їх щільність. Це дало вченим підставу виділити 3 основні геосфери всередині Землі: земну кору, мантію і ядро.

Кора – верхня тверда кам’яна оболонка Земля – складається в основному кисню, кремнію, алюмінію, значної кількості заліза, кальцію, натрію, калію, магнію, решта елементів – у незначній кількості. Земна кора на суші відрізняється від земної кори під океанами. У материковій частині розрізняють 3 шари: осадовий, гранітний, базальтовий, товщина яких досягає 40 – 60 і навіть 80 км, а під океанами товщина кори всього 5 – 10 км і складається вона з двох шарів: осадового і базальтового.

Мантія – це підкорова оболонка Землі. Вона складається в основному з оксидів магнію, заліза і кремнію. Не зважаючи на високу температуру, мантія знаходиться в твердому стані через винятково великий тиск. Мантію поділяють на верхню і нижню, межа між якими проходить приблизно на глибині 900 – 1000 км. У верхній мантії з глибиною швидко зростає температура і породи розм’якшені. При невеликому зменшенні тиску речовини розплавляються, переходять у магму і піднімаються вгору.

Ядро – центральна частина Землі. Вчені вважають, що воно складається з заліза, температура ядра сягає 4000 - 5000°.

Рух земної кори. Земна кора здається нам міцною і стійкою, але вона перебуває в постійномму русі. Ці рухи називають тектонічними. Їх поділяють на коливальні, складкоутворювальні і розривні.

Коливальні рухи – це повільні підняття одних ділянок земної кори і опускання інших. Швидкість руху невелика – від кількох сантиметрів до часток міліметрів за рік. Найбільші підняття спостерігаються в північних широтах. Тут піднімаються острови Ісландія, Грендандія, Нова Земля, Скандинавський півострів. Підняття зумовлюють обміління прибережної смуги, зменшення глибини проток між островами, злиття окремих дрібних островів з великими і причленування їх до материків. Так, площа Фінляндії внаслідок вікового підняття дещо збільшилась. Підняття також спостерігаються в Білорусії, західнй частині України (5 – 9 мм/рік). Піднімаються також Середньоросійська височина, Донбас, Урал, Західно-Сибірська рівнина.

Опускається територія в смузі між Москвою і Санкт-Петербургом, Азово-Кубанська низовина. У районі Сухумі знайдено тераси занурені в море на 200 – 250 м. Із швидкістю 2,5 см за століття опускається територія Голландії. Зараз частина її території знаходиться нижче рівня моря. Тільки дамби оберігають цю країну від вторгнення моря. Опускаються південні береги Англії, північна частина Італії (район міста Венеції).

Складоутворювальні і розривні рухи спостерігаються смугами шириною 200 – 250 км і протяжністю до багатьох тисяч кілометрів. Вони зумовлюють порушення в заляганні гірських порід. Складчасті порушення проявляються у хвилеподібному вигинанні верств без їх розриву. Зім’яття гірських порід відбувається в районах прогину або підняття внаслідок горизонтальних і вертикальних переміщень ділянок земної кори.

Розривні порушення гірських порід проявляються в їх розривах. Вони виникають в тих випадках, коли діючі сили перевищують міцність порід у земній корі.

Отже, земна кора перебуває а постійному русі, але швидкість руху неоднакова. В одних місцях вона незначна, там земна кора стійка. Такі ділянки називають платформами. У межах СНГ виділяють дві платформи: Східно-Європейська і Сибірська. Їх кристалічна основа вкрита товстими верствами осадових гірських порід. Вертикальні і горизонтальні переміщення незначні.

На окраїнах платформ знаходяться найдільш рухомі ділянки земної кори. Тут спостерігаються складкоутворювальні і розривні рухи, які супроводяться землетрусами і вулканічною діяльністю.Такі активні ділянки земної кори називають геосинклінялями. Геосинкліналі – це величезні прогини в земній корі. У них спостерігаються розриви, горизонтальні і вертикальні переміщення, які в решті решт приводять до утворення гір.