 |
|
А.Поняття, роль та особливості сучасного міжнародного права
ПРОГРАМА КУРСУ
Сучасне міжнародне право – багатоаспектна правова дисципліна, яка має величезне значення не лише в теоретичному , а і в практичному плані.
Глобальна система миру та міжнародної безпеки може існувати лише в тому випадку, коли її складові елементи чітко сформульовані та закріплені в правових нормах. Єдність міжнародних та національних інтересів – основний принцип системи міжнародно-правових норм, яка регулює міжнародні відносини.
Мета даного курсуполягає в тому, щоб допомогти студентам оволодітисистемою знань про міжнародне публічне право , вивчити його нормативну базу, оволодіти механізмом реалізації норм міжнародного права на національному рівні. В процесі вивчення цієї дисципліни студенти повинні оволодіти навичками аналізу і тлумачення міжнародних документів, знати і вміти застосовувати їх у практичній діяльності.
Вивчення цієї дисципліни в процесі формування юриста- міжнародника дає змогу ознайомити останнього з новітніми тенденціями становлення і розвитку міжнародних зносин та виробити певні навички правовового аналізу міждержавних відносин на шляху до реалізації принципу примата міжнародного права в повсякденну практику окремої держави.
Різноплановий характер інститутів міжнародного права дозволяє охопити процес оволодіння дисципліною в тісному поєднанні з окремими галузями національного права. Базис національного права знаходить органічне продовження в процесі формування зовнішньої політики держави, що відображається, насамперед, в договірних правовідносинах. Для студентів факультету міжнародних відносин, у яких вивчення міжнародного права не складає основну дисципліну спеціалізації, особливу увагу слід зосередити на загальних тенденціях його становлення та розвитку, аналізі нормативних джерелах: конвенційному праві, рішенняхМіжнародного Суду ООН тощо.
Освоєння студентами курсу “Міжнародне право” безпосередньо пов’язано зі зміною окремих підходів традиційної методології, характерної для дисциплін внутрішнього права. Особливості, зокрема, стосуються необхідності видозміни засвоєних стереотипів притаманних внутрішньому праву, де чітко відслідковується регулятивна функція держави, яка розповсюджує свою юрисдикцію на суб’єктів правовідносин.
Відповідно у міжнародних відносинах наведені аналоги , як правило не мають місця, тому існує певна специфіка щодо суб’єктів, об’єктів, предмету правового регулювання, нормотворення та способів забезпечення виконання діючих норм.
Комплексний підхід до вивчення дисципліни можна умовно розбити на декілька етапів:
· Перший полягає у виділенні окремого явища міжнародного права з середовища однорідних, схожих чи однотипних правовідносин.
· Другий - нормативного закріплення явища в міжнародно-правових нормах як підтвердження узгодження волевиявлень суб’єктів.
· Імплементація міжнародно-правових норм у національному законодавстві, як підтвердження визнання явища та відповідальної поведінки держави.
Беручи до уваги договірний та звичаєвий характер норм міжнародного права, будь-яке явище правовідносин, повинне бути відокремлене і чітко окреслене. Саме порівняльний аналіз дає змогу виділити певні категорії, різновиди, типи тощо, серед явищ міжнародного права.
Враховуючи те, що первинним суб’єктом нормотворення в міжнародному праві є держава, за основу розуміння ролі і місця інститутів міжнародного права в системі правовідносин слід брати конституційні засади функціонування суспільства в цілому. Лише через ланки взаємовідносин конституція – внутрішнє законодавство та конституція – міжнародне право варто розглядати сутність міжнародних угод та звичаїв, які виступають одними із основних джерел міжнародного права.
Остання ланка стосується формування основних засад поведінки держави на міжнародній арені та забезпечення виконання взятих міжнародних зобов’язань. Існуючі внутрідержавні механізми яскраво демонструють взаємопов’язаність міжнародного і національного права.
Для студентів, які вивчають правничі дисципліни найбільш оптимальними є формально-юридичний метод дослідження явищ міжнародного права. Основну увагу слід акцентувати на вивченні нормативних джерел: міжнародних договорів, міжнародних звичаїв, рішень Міжнародного Суду ООН.
Серед спеціальної літератури для опрацювання можна рекомендувати підручник “Міжнародне право” (за загальною редакцією проф. І.І.Лукашука та доц. В.А.Василенка ,К.1971) “Курс международного права” (в 7-ми томах. М.1989-1993) під ред. В.Н.Кудрявцева) “Международное право” під ред. Г.І.Тункіна, “Международное право” під ред. Ю.Колосова та переклади курсів з міжнародного права відомих зарубіжних авторів Я.Броунлі, Е.Х.де Аречага, Д.Анцилотті, А.Фердроса та ін. ( Більш детальний перелік рекомендованої літератури див. нижче). Окрім спеціальної літератури студентам слід опрацювати новітні дослідження, що стосуються окремих інститутів міжнародного права, та ін. Ці матеріали публікуються в періодичних виданнях: журналах “Український часопис міжнародного права”, “ Український часопис прав людини”,“Право України”, “Політика і час”, газетах “Голос України”, ”Урядовий кур”єр” тощо. Увагу також слід приділити вивченню практичних матеріалів та документів, зокрема матеріалів сесій Генеральної Асамблеї ООН, ОБСЄ, Ради Європи тощо, правотворчій діяльності суб’єктів міжнародного права, тобто нормативній базі міжнародного публічного права.
З метою кращого засвоєння цієї правової дисципліни міжнародне право поділено на загальну та особливу частину. За основу поділу взято специфіку інститутів міжнародного права. До базових інститутів юридична наука традиційно відносить такі правові явища та категорії, як розуміння правової дисципліни, динаміку її становлення та розвитку, місця та ролі в системі однорідних явищ, специфіку регульованих правовідносин, джерел, суб’єктів та об’єктів. До загальної частини віднесено теми, які мають значення для розуміння курсу міжнародного права і мають відношення до міжнародного публічного права в цілому.
Особлива частина охоплює процес правового регулювання галузевих питань міжнародного співробітництва держав та інших суб’єктів міжнародного права. В основному ці питання стосуються узгодження їх волевиявлення з приводу безпосередніх об’єктів міжнародних правовідносин.. Серед інститутів особливої частини належну увагу потрібно приділити співробітництву з окремих питань.
Для курсу пропонується вивчення наступних тем:
Загальна частина
1.Поняття, роль та особливості сучасного міжнародного права у міжнародних відносинах.Система та структура міжнародного права.
2.Міжнародні правовідносини
3.Історія становлення і розвитку міжнародного права і науки міжнародного права.
4.Взаємодія міжнародного права з іншими системами регулювання міжнародних відносин.
5.Джерела міжнародного права,Міжнародний правотворчий процес.
6.Принципи та норми міжнародного права.
7.Механізм реалізації норм міжнародного права.
8.Міжнародна законність і міжнародний правопорядок.
9.Інститут міжнародної правосуб’єктності.
10.Територія в міжнародному праві.
11.Населення і міжнародне право.
12.Відповідальність у міжнародному праві.
13.Мирне вирішення міжнародних спорів.
Особлива частина
1. Право міжнародних договорів.
2. Право зовнішніх зносин.
3. Право міжнародних організацій
4. Міжнародне морське право.
5. Міжнародне повітряне право.
6. Міжнародне космічне право.
7. Міжнародне економічне право
8. Міжнародне трудове право
9. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища.
10. Право міжнародної безпеки.
11. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.
12. Міжнародне гуманітарне право
13. Україна і міжнародне право
Частина тем ( наприклад,у зв’язку з можливими змінами кількості годин, відведених для лекцій чи семінарських та практичних занять) може бути виділена для самостійного опрацювання студентами ( по вибору лектора-керівника курсу).
Тема І
А.Поняття, роль та особливості сучасного міжнародного права
1. Походження терміну «міжнародне право». Визначення поняття «міжнародне публічне право». Головне призначення міжнародного права. Міжнародне право та міжнародні відносини. Міжнародне право в міжнародній нормативній системі. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.
2. Вплив науково-технічного і соціального прогресу на міжнародне право. Глобальні проблеми сучасності і міжнародне право. Проблема забезпечення миру і безпеки. Інтернаціоналізація і зростання взаємозалежності держав світу. Загалонолюдські цінності і міжнародне право.
4. Зовнішні фактори впливу на міжнародне право. Економічні відносини та міжнародне право. Взаємодія зовнішньої політики і міжнародного права. Ідеологія і міжнародне право. Вплив соціально-психологічних факторів на міжнародно-правову свідомість. Навколишнє середовище, демографічні, біологічні та інші фактори впливу на міжнародне право.
5. Характерні риси міжнародного права. Міжнародне право — особлива правова система. Структура міжнародного права. Функції міжнародного права. Метод міжнародно-правового регулювання. Об'єкт і предмет міжнародного права.
6. Поняття "суб'єкт міжнародного права". Вітчизняна і зарубіжна юридична наука про суб'єктів міжнародного права. Визнання суб'єктів міжнародного права та іх органів. Декларативна і конститутивна теорія визнання. Визнання de jurе,de fасtо і аd hос. Юридичні наслідки визнання. Правонаступництво суб'єктів міжнародного права. Віденські конвенції 1978 і 1983 рр. про правонаступництво держав.
7. Особливості міжнародного правотворчого процесу. Джерела міжнародного права. Кодифікація міжнародного права та її види. Збірки угод, документів і матеріалів з питань міжнародного права. Головні видання з міжнародного права.
8. Природа обов'язкової сили міжнародного права. Принцип pacta sunt servanda. Державний суверенітет і обов'язкова сила міжнародного права.