Здавалка
Главная | Обратная связь

БАКТЕРІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ



До цієї групи належать стрепто-стафілококовий, ерозивний, виразково-некротичний, гангренозний стоматити, нома, туберкульоз, лепра та шанкриформна піодермія.

На СОПР їх прояви дуже різноманітні, і, особливо на початку розвитку хвороби, вони нагадують низку типових патологічних процесів. Це потребує від стоматолога доброї обізнаності з клінікою бактеріальних інфекцій, їх епідеміологією, діагностикою, принципами терапії та профілактики.

ЕРОЗИВНИЙ СТОМАТИТ

Ерозивний стоматит (Stomatitis erosiva) — інфекційне захворювання, збудником якого є диплокок. Інфекційну природу захворювання описали І.О.Новик і Є.В.Скроцький 1938 p.

Збудник ерозивного стоматиту має форму коротких паличок з заокругленими кінцями, рідше — витягнутих коків. Розміщується попарно, нерідко накопичується в епітеліальних клітинах та біля них. Ці мікроорганізми грамнегативні, спор не утворюють, інколи оточені капсулою.

Ерозивний стоматит уражає людей різного віку (частіше 20— 40 років), з однаковою частотою чоловіків і жінок, рідше дітей. Захворювання інколи набуває характеру епідемії, хоча воно ма-локонтагіозне. У більшості випадків ерозивний стоматит розвивається після перенесеного грипу, ангіни чи іншої інфекції. Сприяють виникненню захворювання термічні або хімічні подразнення СОПР, хірургічні втручання. Тривалість інкубаційного періоду становить 2—6 діб.

Клініка. Хворі скаржаться на свербіння, печіння, інколи незначну болючість у порожнині рота під час вживання їжі. В легких випадках скарги відсутні. Для ерозивного стоматиту типові два елементи ураження — ерозія та еритема.

Ерозивний стоматит розпочинається з появи на CO губ (переважно нижньої), твердого піднебіння (в зоні переходу твердого піднебіння в м'яке), рідше — на щоках і язиці чітко обмежених еритематозних плям невеликого розміру. CO в цих місцях набрякла, епітелій місцями десквамується, утворюючи поверхневі ерозії. Піднебінний язичок та зів можуть бути гіперемійовані.

Ерозії, які розміщуються на гіперемійованій CO, мають круглу форму, діаметр їх не перевищує 2—3 мм. Пізніше вони зливаються, досягаючи 20 мм і більше. Відмітною особливістю елементів ураження при ерозивному стоматиті є відсутність нальоту і плівок на поверхні ерозій. Ерозії весь час чисті, полум'яно-червоного кольору, чітко відмежовані. Набряклий епітелій, що оточує ерозії, легко відшаровується при механічному зскрібанні. За декілька діб ерозії епітелізуються. Епітелізація починається з країв ерозії.

При ерозивному стоматиті в процес ніколи не залучається шкіра. Регіонарні лімфатичні вузли незначно збільшені або без змін. Тривалість захворювання становить 4—10 діб, інколи процес набуває затяжного характеру. Ерозивний стоматит може ре-цидивувати, проте прогноз завжди сприятливий.

Диференціальна діагностика. Ерозивний стоматит необхідно диференціювати від грипозного та герпетичного стоматиту. Великою мірою полегшують діагностику відсутність в анамнезі пухирців, значної болючості, нальоту на поверхні ерозій та невеликі їх розміри. Можливе знаходження збудника (диплокока) в зскрібках з поверхні ерозій.

Лікування. Часто буває досить місцевої етіотропної (оброблення СОПР лише антисептичними засобами або антисептичними засобами у поєднанні з місцевоанестезуючими: сульфаніламідні препарати у вигляді присипки, паст) та патогенетичної терапії (протизапальні засоби і препарати кератопла-стичної дії).

У разі потреби призначають загальну етіотропну (антибіотики або сульфаніламідні препарати), патогенетичну (протизапальні засоби) і симптоматичну терапію.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.