Розглядаючи ці витрати за їхньою доцільністю, їх можна поділити на доцільні, частково доцільні і недоцільні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«Київський політехнічний інститут»

ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ

НА КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

з дисципліни Охорона праці в галузі

^(назва)

для студентів напряму підготовки (спеціальності)

^(код)

^(назва)

Завдання №1

1. Оцінити значення міжнародних договорів та угод у нормативно-правовому полі з охорони праці в Україні.

Важливе місце у нормативно-правовому полі з охорони праці займають міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку. Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, – це наступні чотири групи документів:

1. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці.

2. Директиви Європейського Союзу.

3. Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав.

4. Двосторонні договори та угоди.

Особливо велике значення серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, мають конвенції Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародні норми соціальної відповідальності (Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»), Директива ЄС89/391/ЄС от 12 червня 1989р. „Про введення заходів, що сприяють покращенню безпеки и гігієни труда робітників”.

Рекомендації та Директиви, що приймаються в рамках Європейського Союзу є законом для всіх його країн і завжди відповідають конвенціям МОП. Україна не є членом ЄС, але не раз на найвищих рівнях заявляла про своє прагнення до вступу до цієї організації. Одна з умов прийняття нових країн до ЄС – відповідність їхнього законодавства законодавству ЄС, тому в нашій країні триває активна робота з узгодження вимог законів і нормативно-правових актів директивам ЄС.

Все зростаюча важливість директив ЄС, в тому числі і для України, обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є наступні чотири:

- створення спільних стандартів здоров‘я і безпеки сприяють економічній інтеграції;

- скорочення людських, соціальних та економічних витрат, пов‘язаних з нещасними випадками та професійними захворюваннями, приведе до великої фінансової економії і викличе суттєве зростання якості життя;

- запровадження найбільш ефективних методів роботи повинно принести з собою ріст продуктивності, зменшення експлуатаційних (поточних) витрат і покращення трудових стосунків;

- необхідність регулювання певних ризиків (таких, як ризики, що виникають при надзвичайних ситуаціях значних масштабів) на наднаціональному рівні в зв‘язку з масштабом ресурсних затрат.

Активну роботу щодо розвитку та вдосконалення правової бази охорони праці проводять також і країни – члени СНД. Важливу роль тут відіграють модельні закони, прийняті на міждержавному рівні. Мета цих законів – сприяти зближенню національного законодавства в галузі охорони праці на міждержавному рівні, створення єдиної правової бази, спрямованої на максимальне забезпечення соціальної захищеності працівників.

Крім вищезазначених організацій, у справу розвитку та вдосконалення правової бази охорони праці в Україні роблять свій внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація зі стандартизації (ІСО) та низка інших.

Саме згідно діючих конвенцій МОП, в Україні при регулюванні трудових відносин соціальне страхування повинно стати обов’язковим і являти собою систему прав і гарантій, що спрямовані на матеріальну підтримку громадян, насамперед працюючих, і членів їх сімей у разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання, нещасний випадок, безробіття, досягнення пенсійного віку тощо) заробітку, а також здійснення заходів, пов‘язаних з охороною здоров‘я застрахованих осіб. Соціальне страхування є дуже важливим фактором соціального захисту працюючих.

2. Проаналізувати особливості стандарту OHSAS 18001 щодо процедур для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків, а також особливості методології самого процесу ідентифікації.

Основною особливістю стандарту OHSAS 18001 щодо процедур для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків є те, що вони повинні враховувати:

а) планові та позапланові види діяльності;

б) діяльність всіх осіб, що мають доступ до робочого місця;

в) поведінку людей, їх можливості та інші людські фактори;

г) небезпеки, джерело яких не пов'язано з робочим місцем, але які здатні негативно впливати на здоров'я та безпеку осіб, що знаходяться на даному робочому місці;

д) інфраструктуру, обладнання і матеріали на робочому місці, надані як самою організацією, так і іншими організаціями;

е) зміни або передбачувані зміни в організації, її діяльності, технологічних процесах, в обладнанні або матеріалах;

ж) модифікації системи управління охороною праці, включаючи тимчасові зміни, та їх вплив на операції, процеси і діяльність;

з) будь-які відповідні законодавчі зобов'язання, що стосуються оцінки ризиків та впровадження необхідних заходів управління;

і) конструктивне виконання установок, машин / устаткування, організацію робочих місць і ділянок, технологічних процесів з урахуванням можливостей працівників.

Іншою особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що методологія процесу ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинна:

а) бути визначена з урахуванням сфери застосування, характеру та строків для надання їй характеру скоріше попереджуючої, чим реагуючої дії;

б) забезпечити ідентифікацію, визначенню пріоритетів, документальне оформлення ризиків і використання відповідних заходів управління.

3. Розробити загальну інструкцію з пожежної безпеки щодо дій працівників підприємства (організації) у разі виникнення пожежі.

У разі виявлення ознак пожежі на підприємстві (в організації) працівник, який їх помітив, повинен:

- негайно повідомити про це державну пожежну охорону (номер телефону для виклику пожежної охорони 01), вказати при цьому адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;

- повідомити про пожежу керівника (власника);

- вжити заходів щодо евакуації людей та матеріальних цінностей, гасіння пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.

Керівник (власник) , якому повідомлено про виникнення пожежі, повинен:

- перевірити, чи викликано державну пожежну охорону;

- перевірити здійснення оповіщення людей про пожежу;

- вимкнути у разі необхідності струмоприймачі та вентиляцію;

- у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, які не беруть участь у ліквідації пожежі;

- забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;

- організувати зустріч підрозділів державної пожежної охорони, надати їм допомогу у її локалізації та ліквідації.

Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх до місця, де виникла пожежа.

Завдання №2

1. Сформулювати основні принципи, на яких базується державна політика в сфері охорони праці та промислової безпеки в Україні, і проаналізувати їх сутність.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» засади державної політики в галузі охорони праці базуються на десяти основних принципах.

1. Пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Цей принцип вимагає від усіх суб’єктів господарювання того, щоб у разі реконструкції, модернізації виробництв, розроблення нових технологічних процесів передусім розглядалися питання впливу цих робіт на життя і здоров’я працівників. Економічна доцільність не повинна йти всупереч охороні праці. Роботодавець несе повну відповідальність за стан охорони праці на підконтрольних йому об’єктах господарювання.

2. Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Контроль за станом охорони праці здійснюють органи державного нагляду, трудові колективи підприємств та організацій, професійні спілки та інші громадські організації, функціями яких є не лише з’ясування прорахунків, а й діяльність, спрямована на запобігання травматизму та професійних захворювань.

3. Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля.

Вирішення проблем охорони праці здебільшого потребує комплексності. Для цього в країні кожні п’ять років приймають і виконують Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, інші програми, реалізація яких сприяє наглядовій, навчально-методичній і контрольній діяльності у сфері охорони праці; розробці нових методів, систем і засобів діагностики устаткування, запобігання та локалізації аварій на потенційно небезпечних об’єктах; розробці нових технічних засобів захисту працівників від небезпечних та шкідливих виробничих факторів; створенню нових безпечних технологій тощо.

4.Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Соціальний захист працівників базується на гарантіях охорони праці, визначених Законом «Про охорону праці», і державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

5.Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств і суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Суть цього принципу зрозуміла і обумовлена тим, що фізичні можливості людей не залежать від того, де вони працюють. Водночас, коли умови праці шкідливі для здоров’я, потребують особливих фізичних даних або психофізіологічних характеристик працівника, йому необхідно під час прийому на роботу проходити попереднє, а під час роботи – періодичне медичне обстеження.

6. Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану.

Реалізація цього принципу стосується передусім створення робочих місць для інвалідів та інших людей з обмеженими можливостями і свідчить про цивілізованість суспільства. На жаль, у нашій країні цей принцип поки що здебільшого залишається декларативним, хоча і є конкретні приклади його реалізації. За взірець можуть слугувати країни Європейського Союзу.

7. Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству.

Основним питанням теорії і практики охорони праці є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів у розробленні будь-якого проекту потребує, щоб уже на перших стадіях розроблення продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що унеможливлюють небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ризик до припустимого рівня завдяки вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети допомагає ризик-орієнтований підхід, суть якого полягає у визначенні ризику в різних рішеннях і виборі оптимального рішення. Участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці обумовлена тим, що держава і суспільство зацікавлені у зниженні виробничого ризику.

8. Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Найоптимальніший спосіб боротьби з нещасними випадками та професійними захворюваннями – попередження про ці небезпеки, зокрема, навчання тому, як запобігати їх виникненню. Зараз у країні діє система безперервного навчання з питань охорони праці, до основних науково-методичних принципів побудови, цільових функцій і методологічних основ якої належать:

– наступність і безперервність навчання з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці всіх вікових категорій населення України;

– формування суспільної свідомості і рівня знань населення України, що відповідають вимогам часу;

– навчання з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих, відповідних норм поведінки вихованців у дошкільних закладах освіти;

– навчання з питань охорони праці в середніх, позашкільних і професійно-технічних закладах освіти;

– навчання з питань безпеки життя і діяльності загалом та охорони праці студентів вищих навчальних закладів освіти;

– навчання з питань охорони праці працівників під час підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, прийняття на роботу та в період роботи; навчання працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та роботи, де є потреба у професійному доборі, інструктування працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до виконання робіт.

9.Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях.

Основними суб’єктами охорони праці безперечно є роботодавець і працівник. Мета діяльності роботодавця – отримання найбільшого прибутку, при чому дуже часто це досягається за рахунок економії на засобах захисту працівників та нехтуванні умовами праці, що призводить до напруженості у трудових відносинах, конфлікту між роботодавцем і трудовим колективом. Також часто і самі працівники свідомо або несвідомо йдуть на порушення вимог охорони праці, коли, наприклад, застосування засобів захисту веде до зменшення продуктивності праці, а отже і розміру їхньої зарплати, незважаючи на те, що така поведінка загрожує передусім їхньому життю і здоров’ю. Ігнорування безпекою може зумовлюватися також переоцінкою власного досвіду та майстерності, стресовим станом (депресією, збудженням, втомою), алкогольним чи наркотичним сп’янінням тощо.

Не допустити такі дії, які ведуть до людських жертв, травм, хвороб, (це стосується як роботодавців так і працівників) може суспільство в особі громадських, передусім профспілкових, організацій і державних інституцій.

10.Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Участь України в діяльності міжнародних органів та організацій з питань охорони праці, безсумнівно сприяє підвищенню рівня виробничої безпеки на підприємствах різних галузей економіки, зменшенню рівня нещасних випадків і професійних захворювань, поліпшенню ефективності управлінської та контрольно-наглядової діяльності в галузі охорони праці.

2. Визначити порядок нормування напруженості електростатичного поля на робочих місцях та розглянути основні способи захисту від електростатичних полів.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 гранично допустима напруженість електричного поля Е_доп на робочих місцях не повинна перевищувати 60 кВ/м, якщо час впливу t_в не перевищує 1 год; при 1 год < t_в < 9 год – .

Захист від статичної електрики та її небезпечних проявів досягається трьома основними способами:

1. запобіганням виникнення та накопичення статичної електрики,

2. прискоренням стікання електростатичних зарядів,

3. нейтралізацією електростатичних зарядів.

Запобігти виникненню статичної електрики чи зменшити її величину можна заміною небезпечної технології, зменшенням швидкості руху речовини по трубопроводу, виготовленням поверхонь, що труться, з однорідних матеріалів.

Прискоренню стікання зарядів сприяє заземлення устаткування, збільшення електропровідності матеріалів шляхом нанесення на їх поверхню антистатичних добавок чи присадок, підвищення відносної вологості повітря.

Нейтралізація зарядів статичної електрики здійснюється внаслідок іонізації повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними та комбінованими нейтралізаторами.

3. Охарактеризувати загальні протипожежні заходи, якими забезпечується обмеження розповсюдження та розвитку пожежі на виробничих об’єктах.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі на виробничих об’єктах забезпечується:

- потрібною вогнестійкістю будівель та споруд;

- використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень та шляхів евакуації;

- використанням вогнегасних речовин та технічних засобів гасіння пожежі;

- улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;

- улаштуванням протипожежних перешкод (брандмауери тощо);

- встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;

- улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;

- використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;

- використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;

- локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

Завдання №3

1. Визначити загальну структуру управління охороною праці в Україні та проаналізувати на яких рівнях здійснюється це управління.

Управління охороною праці (УОП) умовно має три основних центри, які саме і здійснюють комплексне управління охороною праці, це:

Ø держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові органи; органи виконавчої влади та самоврядування);

Ø роботодавці ( власники підприємств чи уповноважені ними особи; керівники структурних підрозділів та служби охорони праці підприємств);

Ø працівники (трудові колектив підприємств; профспілки; уповноважені трудових колективів; комісії з охорони праці підприємств).

Рис . Комплексне управління охороною праці

Комплексне управління охороною праці як із боку держави, так і з боку роботодавців і працівників у найбільш оптимальній формі здійснено у фонді соціального страхування від нещасних випадків – ФССНВ (недержавна організація з однаковим представництвом усіх трьох вищезгаданих сторін в органах управління). Саме з цієї причини ФССНВ є однією з найбільш ефективних складових УОП.

В усіх трьох вищезгаданих центрах (держава, роботодавці та працівники) управління охороною праці може здійснюватися на декількох рівнях, а саме:

Ø загальнодержавному (національному) рівні;

Ø регіональному рівні;

Ø галузевому рівні;

Ø виробничому рівні ( рівень підприємства).

На загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:

Ø Кабінет Міністрів України;

Ø спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

Ø Генеральна Прокуратура;

Ø ФССНВ;

Ø Спілка промисловців та підприємців України;

Ø Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо.

На регіональному рівні:

Ø Рада міністрів Автономної республіки Крим;

Ø місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Ø територіальні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

Ø регіональні органи об’єднань профспілок;

Ø регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) тощо.

На галузевому рівні:

Ø галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерство агропромислового комплексу (МінАПК), Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки (Мінекобезпека) та інші міністерства;

Ø Державний Комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;

Ø Держстандарт;

Ø Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;

Ø Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) у галузі;

Ø Центральні органи виконавчої влади тощо.

На виробничому рівні:

Ø роботодавець чи уповноважена ним особа;

Ø служба охорони праці підприємства;

Ø керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства тощо.

2. Проаналізувати основні особливості топографічного, монографічного та економічного методів аналізу виробничого травматизму

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі з контурами тіла людини позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Через додаткове обстеження таких місць виявляють причини, які призвели до нещасних випадків, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання, робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, властивих лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають усі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, виконують відповідні дослідження та випробовування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на цьому робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчають комплексно. Цей метод дає змогу аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні методиполягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, з одного боку, та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці з іншого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дають змоги вивчити причини травматизму та захворювань.

3. У відповідності до існуючої нормативної бази визначити основні загальні заходи щодо попередження утворення горючого середовища у виробничих приміщеннях.

Згідно з ГОСТ 12.1.004.-91 попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх комбінаціями:

- максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих;

- максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення;

- ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо);

- підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;

- достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об'єму (його складової частини);

- підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається,

- максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

- установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

- застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що відключають, відсікають, тощо;

- видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

- заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються на виробництві, на негорючі та важкогорючі.

Завдання №4

1. Проаналізувати особливості застосування економічних методів управління в сфері охорони праці.

Для вирішення проблем, які існують в сфері управління охороною праці, на практиці застосовуються відповідні механізми, серед яких провідне місце займають саме економічні методи управління.

Економічні методи управління охороною праці в широкому розумінні цього поняття – це не лише методи, а і система методів, форм, засобів i заходів впливу на стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з урахуванням економічних законів та економічних інтересів усіх учасників виробничого процесу i суспільства в цілому для досягнення головної мети охорони праці: створення безпечних умов праці й збереження життя та здоров’я людини в процесі трудової діяльності.

Економічні методи спрямовані на створення умов, які повинні стимулювати діяльність підприємств, установ та організацій щодо досягнення визначених цілей охорони праці з урахуванням потреб та інтересів окремих працівників, трудових колективів, менеджерів та власників підприємств. На відміну від правових та адміністративних методів управління, які регламентують виконання тих чи інших вимог охорони праці, а значить потребують жорсткого контролю за їх виконанням, економічні методи більшліберальні, так як базуються не на страху покарання, а на економічних вигодах того, до кого вони застосовуються. Тобто, економічні методи управління охороною праці – це інструмент, за допомогою якого держава, як гарант прав найманих працівників, формує із використанням НПАОП та спеціально створених інституцій такі умови господарювання для роботодавців (власників), що їм стає вигідніше спрямовувати свої економічні ресурси на попередження травматизму, професійної захворюваності та поліпшення стану умов i охорони праці ніж на компенсації потерпілим та ліквідацію інших наслідків неналежного стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

У сфері охорони праці можна виділити декілька принципових аспектів застосування економічних методів. Перший із них полягає у тому, що виділяються економічні методи, які безпосередньо виконують роль економічних стимулів (внутрішні, що запроваджуються на підприємстві, або зовнішніх, що вводяться централізовано). До цієї групи методів відносяться різного роду системи стимулювання охорони праці на підприємстві, централізовані системи стимулювання власників підприємств (штрафи, знижки-надбавки до страхових тарифів тощо). Іншими словами, це методи, які базуються на прямій та очевидній економічній вигоді особи чи групи ociб, до яких застосовуються економічні стимули за виконання вимог щодо охорони праці (робиш так, як вимагає система стимулювання - отримуєш за це одразу якусь вигоду економічного характеру i, навпаки, не дотримуєшся вимог цієї системи – це зменшує твої вигоди).

Інша група економічних методів управління охороною праці – це методи, які базуються не на прямій та очевидній вигоді, а на глибинних особливостях економічних законів та на непрямих стимулах. Для цієї групи характерним є те, що сам економічний стимул прихований i, проявляється, як правило, через певний ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, для отримання відповідних ліцензій підприємство має пред’явити дозвіл органів державного нагляду за охороною праці. На перший погляд, це чисто адміністративний захід, але в основі його лежить економічний стимул: не пройдеш процедуру отримання дозволу – не будеш мати ліцензії, не будеш мати ліцензії – не зможеш виконувати ту чи іншу роботу, а, отже, не матимеш бажаного економічного результату (вигоди). Тому адміністративно-правовий метод управління в кінці ланцюжка причинно-наслідкових зв’язків стає по своїй суті економічним. Іншим прикладом може бути законодавче віднесення витрат на заходи з охорони праці до валових витрат виробництва. Це також стимул непрямої дії, оскільки певним чином стимулює фінансування потреб охорони праці за рахунок собівартості (зменшує базу оподаткування).

У залежності від того, до кого застосовуються економічні стимули, виділяється зовнішнє та внутрішнє стимулювання. Таким чином, економічні методи управління охороною праці за ознакою суб’єкта, яким управляють, поділяються на методи зовнішнього та внутрішнього спрямування.

Економічні методи управління охороною праці зовнішнього спрямування можуть бути реалізовані шляхом:

Ø створення сприятливих умов для кредитування заходів i засобів з охорони праці;

Ø надання податкових пільг;

Ø запровадження таких умов для інвестування, оновлення та модернізації виробничих фондів, які обов’язково би враховували вимоги безпеки праці та виробничого середовища;

Ø забезпечення функціонування системи обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на основі прямого зв’язку між рівнями травматизму, профзахворюваності, стану умов i охорони праці та страховимивнесками підприємств;

Ø застосування нормативно-правових вимог, які регламентують використання штрафних санкцій за порушення роботодавцем вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

Ø забезпечення державного фінансування наглядової, консультаційної, дозвільної та основних напрямків науково-дослідної роботи у сфері охорони праці, а також фінансування окремих заходів з охорони праці на найбільш небезпечних виробництвах.

Економічний вплив внутрішнього спрямування розраховується на найманих працівників і здійснюється за допомогою договірного регулювання через колективний договір або безпосередньо роботодавцем через систему преміювання за виробничі результати чи взагалі через систему управління суб’єкта господарювання за його кошти.

2. Визначити основні права та обов’язки уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці на підприємстві.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони працімають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці та вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів із безпеки й гігієни праці.

Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами й звільняє уповноважених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених із охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.

Уповноважені з охорони праці діють відповідно до типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

3. З урахуванням існуючої нормативної бази класифікувати пожежі за класами та підкласами.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

клас В – горіння рідких речовин, що розчиняються (підклас В1) або не розчиняються (підклас В2) у воді;

клас С–горіння газів;

клас Д– горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас Д3);

клас Е– горіння електроустановок під напругою.

Завдання №5

1. Визначити вимоги щодо загальної структури і завдань системи управління охороною праці на підприємстві та зробити перелік заходів з охорони праці, які можуть здійснюватися за рахунок фондів охорони праці підприємств.

Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) - це сукупність відповідних органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативно-правових актів, інструкцій тощо ведуть цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою виконання поставлених завдань з охорони праці.

СУОПП є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством, охоплює усі напрями виробничо-господарської діяльності підприємства та трудові колективи його структурних підрозділів і реалізується у вигляді цілеспрямованої діяльності посадових осіб та працівників підприємства щодо виконання чинних нормативно-правових актів з охорони праці з метою попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності, пожеж та аварій.

Створення СУОПП – це, в першу чергу, визначення керівництвом підприємства політики в галузі охорони праці, а саме працеохоронної політики стосовно зобов’язань, намірів та заходів в сфері охорони праці, визначення мети роботи СУОП, об’єкта та органів управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, створення ефективно діючих систем мотивації, контролю та обліку, аналізу, аудиту і моніторингу СУОПП, оцінка ризиків, розробка та впровадження комп’ютеризованих технологій управління, забезпечення відповідного контролю за ефективністю роботи СУОПП, створення умов для її надійного функціонування і подальшого вдосконалення.

Мета управління охороною праці на підприємстві – це реалізація конституційних прав працівників та забезпечення вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних та нешкідливих умов праці, покращення виробничого середовища, запобігання травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Об’єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність роботодавця або довіреної ним особи, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємства в цілому, попередження травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець або довірена ним особа, а в цехах, виробничих ділянках, службах тощо – керівники відповідних служб і підрозділів.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється на підприємстві шляхом забезпечення ефективного функціонування СУОПП, тобто шляхом планомірного і своєчасного виконання всіх завдань і функцій управління охороною праці на виробництві.

Основні завдання СУОПП:

§ запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням, пожежам та аваріям;

§ дотримання вимог колективних договорів, законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці;

§ виховання самосвідомості працівників підприємства з питань безпеки праці з метою їх ставлення до них, як до головних своїх обов’язків;

§ залучення працівників підприємства до планування, організації, мотивації, контролю та оцінки ефективності заходів з охорони праці;

§ визначення і розподіл обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони праці між всіма керівниками підприємства;

§ забезпечення необхідної компетенції посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників в питаннях, що пов’язані з виконанням покладених на них обов’язків, розумінням своїх прав, обов’язків і відповідальності;

§ раціональне розподілення фінансових, матеріальних та людських ресурсів для забезпечення ефективного функціонування СУОПП;

§ забезпечення працівникам соціальних гарантій в сфері охорони праці у колективному договорі (угоді, трудовому договорі);

§ постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

Заходи з охорони праці, які можуть здійснюватися за рахунок фондів охорони праці підприємств:

§ атестація робочих місць на їх відповідність вимогам чинних нормативних актів з охорони праці;

§ забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

§ реалізація заходів щодо усунення можливого безпосереднього впливу на працюючих шкідливих речовин і матеріалів та інших небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

§ застосування систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих та небезпечних виробничих факторів, пристроїв аварійного вимкнення виробничого устаткування та комунікацій у разі виникнення небезпеки для працюючих;

§ установка додаткового обладнання та пристроїв, які забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;

§ впровадження та обладнання спеціальних механізмів, пристроїв і площадок з метою забезпечення зручного та безпечного виконання робіт на висоті;

§ приведення рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань на робочих місцях у відповідність до вимог чинних нормативних актів;

§ розробка, виготовлення і монтаж нових та реконструкція існуючих: вентиляційних систем; систем кондиціонування; аспіраційних, пило- та газоуловлювальних пристроїв; систем природного та штучного освітлення; систем опалення; теплових та водяних завіс; повітряних душів; евакуаційних виходів та місць масового переходу працюючих тощо;

§ механізація прибирання виробничих приміщень від відходів виробництва, очищення повітроводів вентиляційних систем, освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів тощо;

§ проведення експертизи технічного стану виробничих будівель та споруд, експертизи та діагностики потенційно небезпечних об’єктів, устаткування тощо;

§ створення кабінетів, куточків, виставок з питань охорони праці, придбання необхідних нормативних документів, плакатів, поліграфічної продукції, навчальних посібників та іншої літератури, обладнання тощо;

§ навчання працівників безпечним методам праці, проведення семінарів з питань охорони праці;

§ оснащення виробничих приміщень сигнальними кольорами та знаками безпеки відповідно до правил та стандартів з безпеки праці;

§ попередження дорожньо-транспортних пригод на території підприємства;

§ реконструкція та оснащення сучасним обладнанням санітарно-побутових приміщень, місць організованого відпочинку працюючих;

§ обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат, придбання з цією метою спортивного інвентарю, лікувальних та оздоровчих препаратів і медикаментів, як для профілактики профзахворювань, так і для реабілітації здоров’я постраждалих від нещасних випадків на виробництві;

§ заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над поліпшенням стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

§ проведення профілактичних медичних оглядів працюючих, оплата медичних послуг спеціалістів з діагностики та лікування працівників, які потерпіли внаслідок професійних захворювань та нещасних випадків на виробництві;

§ відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат на відрядження своїх працівників у разі, якщо вони є членами комісії із спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві, або у разі їх залучення до проведення експертиз тощо.

2. Класифікувати виробничі приміщення за ступенем небезпеки ураження персоналу електричним струмом.

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

§високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу);

§високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);

§струмопровідного пилу;

§струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної і т. п.);

§можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитися під напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку:

§дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);

§хімічно активного середовища;

§одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо небезпечних приміщеннях – до 12 В.

3. Визначити основні вихідні дані, які необхідні для розробки комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є:

- чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки;

- вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі;

- кількість та властивості вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому процесі, і особливості виробництва.

На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпечності об’єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень і будівель і класу зон за вибухопожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта.

Завдання №6

Проаналізувати особливості стандарту OHSAS 18001 та визначити сферу його застосування.

Особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що в ньому використана методологія, відома як "Plan-Do-Check-Act" (PDCA), або "Плануй-Роби-Перевіряй-Коригуй" (ПРПК).

Коротко методологія PDCA / ПРПК може бути описана таким чином:

§ „Плануй” – це встановлення цілей і процесів, необхідних для отримання результатів у відповідності з політикою організації в області охорони праці;

§ „Роби” – це реалізація процесів;

§ „Перевіряй” – це моніторинг та оцінка процесів по відношенню до політики в сфері охорони праці, цілям, завданням, законодавчим і іншим вимогам, а також запис результатів;

§ „Коригуй” – це здійснення заходів стосовно безперервного поліпшення результативності охорони праці.

Необхідно відзначити, що багато організацій управляють своїми операціями за допомогою системи процесів та їх взаємодій, і ця методологія називається «процесний підхід». Саме таку методологію «процесного підходу» рекомендує використовувати ISO 9001. Однак, оскільки методологія PDCA/ПРПК може бути застосовна до всіх без виключення процесів, то обидві ці методології є сумісними.

Ще однією особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що він містить лише ті вимоги, які можуть бути піддані об'єктивному аудиту.

Також слід зазначити, що стандарт OHSAS 18001 не встановлює абсолютних вимог у питаннях результативності охорони праці. Виняток становлять лише зобов'язання щодо відповідності законодавчим, нормативно-правовим та іншим вимогам, які містяться у політиці в сфері охорони праці і поширюються на організацію, а також зобов'язання щодо попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, та зобов'язання щодо постійного поліпшення ефективності СУОП.

OHSAS 18001 не містить вимог, характерних для інших систем управління, наприклад, вимог до управління якістю, навколишнім середовищем, безпекою, фінансовими ресурсами, і елементи системи управління охороною праці можуть бути узгоджені або інтегровані з відповідними елементами інших систем управління. Таким чином, організаціяможе використовувати вже існуючі системи управління при розробці системи управління охороною праці відповідно до вимог стандарту OHSAS 18001.

Сфера застосування. Стандарт OHSAS 18001 встановлює вимоги до системи управління охороною праці, які можуть бути застосовні до організацій будь-якого типу і розміру. Успіх впровадження системи залежить від зобов'язань, прийнятих на всіх рівнях і всіма підрозділами організації, особливо вищим керівництвом. Впровадження такої системи дозволить організаціїсформулювати політику в галузі охорони праці, встановити цілі та процеси для виконання зобов'язань, передбачених політикою, а також здійснити заходи для поліпшення результативності та продемонструвати відповідність СУОП вимогам OHSAS 18001.

Організація повинна розробити, документально оформити, впровадити, підтримувати в робочому стані і постійно поліпшувати систему управління охороною праці відповідно до вимог даного стандарту, а також визначити механізми виконання цих вимог.

Рівень деталізації та складності системи управління охороною праці, обсяг документації та витрачених на неї ресурсів залежить від ряду факторів, таких як сфера застосування системи, розмір організації, характер її діяльності, вид продукції, що виготовляється, або послуг, що надаються.

OHSAS 18001 встановлює вимоги до системи управління охороною праці з метою надання допомоги організаціям в управлінні ризиками та підвищення результативності даного управління. Стандарт не встановлює конкретних критеріїв результативності системи управління охороною праці і не містить вказівок щодо її розробки.

Даний стандарт може бути застосовний до будь-якої організації, яка має намір:

а) розробити систему управління охороною праці для усунення або мінімізації ризиків для працюючих (працівників) та інших зацікавлених сторін, які можуть піддаватися небезпекам, що пов'язані з діяльністю організації;

б) впровадити, підтримувати в робочому стані і поліпшувати систему управління охороною праці;

в) упевнитися, що СУОП відповідає вимогам політики в галузі охорони праці, яка розроблена організацією;

г) продемонструвати відповідність стандарту OHSAS 18001 шляхом:

§ проведення самооцінки і самодекларування, або

§ отримання підтвердження своєї відповідності сторонами, зацікавленими діяльністю організації, такими як замовники, або

§ отримання підтвердження самодекларування зовнішньою стороною, або

§ проведення сертифiкацiї системи управління охороною праці зовнішньої організацією.

Всі вимоги стандарту OHSAS 18001 можуть бути застосовні до будь-якій системі управління охороною праці. Ступінь їх застосування залежить від таких факторів, як політика в галузі охорони праці організації, характеру її діяльності та ризиків, а також складності процесів.

Даний стандарт не розглядає такі питання зі сфери безпеки і здоров'я, як програми оздоровлення співробітників, безпеку продукції, нанесення шкоди майну або навколишньому середовищу.

2. З урахуванням існуючих нормативних документів визначити допустимі рівні електростатичного та магнітних полів на робочих місцях користувачів ВДТ ПЕОМ та запропонувати відповідні заходи щодо зменшення негативного впливу електростатичного поля.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не повинна перевищувати рівнів, наведених в ГОСТ 12.1.045−84 “ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", СН № 1757−77 “Санитарно-гигиенические нормы допустимой напряженности электростатического поля”, ДНАОП 0.00-1.31−99 та ДСанПіН 3.3.2-007−98.

Згідно з цими нормативними документами поверхневий електростатичний потенціал ВДТ не повинен перевищувати 500 В, а напруженість електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ не повинна перевищувати 20 кВ/м.

Для запобігання появи великої напруженості електростатичного поля на робочих місцях користувачів ВДТ та їх захисту від статичної електрики можуть бути рекомендовані наступні заходи:

§ встановлення у виробничих приміщеннях і на робочих місцях нейтралізаторів статичної електрики, наприклад, іонізаторів і зволожувачів повітря;

§ використання заземлення металевих та електропровідних частин і елементів обладнання;

§ широке застосування в робочих приміщеннях діелектричних матеріалів з підвищеною поверхневою та об’ємною електропровідністю;

§ вологе прибирання в робочих приміщеннях з ВДТ тільки із застосуванням антистатичних домішок;

§ використання для протирання екрану дисплея ВДТ спеціальних антистатичних серветок.

Нормування магнітних полів на робочих місцях користувачів ВДТ здійснюється згідно з вимогами ДСанПіН 3.3.2-007−98 „Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин”; ДСНіП № 476 „Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів”; СНиП ”Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при работе с магнитными устройствами и магнитными материалами” від 16.06.77 №1742−77; СН ”Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц” от 17.01.85 № 3206−85.

Згідно з вимогами цих нормативних документів та ДНАОП 0.00-1.31−99 щільність магнітного потоку не повинна перевищувати 250 нТл у діапазоні частот 5 Гц…2 кГц і 25 нТл у діапазоні частот 2 кГц…400 кГц.

3. Охарактеризувати мету та проаналізувати процедуру експертизи електроустановок.

Експертиза електроустановок— офіційне підтвердження фактичних значень параметрів безпеки, їх відповідності вимогам нормативної документації та визначення можливості безпечної експлуатації електроустановок.

Метою експертизи електроустановок є визначення:

• стану відповідності параметрів електрообладнання нормативним значенням;

• місць та причин псування електрообладнання;

• можливого додаткового ресурсу експлуатації електроустановок до виведення в ремонт чи списання;

• електрообладнання, що не відповідає сучасним вимогам безпеки.

Процедура проведення експертизи діючих стаціонарних електроустановок напругою до 220 кВ включно, що вичерпали свій ресурс, у тому числі i генерувальних електроустановок, які перебувають на балансі споживача, визначаються ДНАОП 0.00-8.20-99 «Порядок проведення експертизи електроустановок споживачів». Вимоги ДНАОП 0.00-8.20-99 є обов'язковими для організацій, які проводять експертизу електроустановок за винятком електричних i теплових мереж Міненерго.

Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними центрами.

Фахівці, які проводять експертизу електроустановок, повинні пройти навчання i перевірку знань відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.20-99.

Експертні організації за заявками власників проводять експертизу електроустановок, яка включає:

• ознайомлення з проектного, будівельно-монтажною та експлуатаційною документацією;

• зовнішній огляд стану електроустановки;

• фіксування режиму роботи електроустановки;

• технічне діагностування електроустановки;

• оформлення результата експертизи.

За результатами експертизи приймаються рішення про відповідність установки нормам безпеки та про терміни чергової експертизи (але не раніше ніж через три роки), оформлюються протоколи вимірювань i випробувань, проведені, у разі потреби, розрахунки, експертний висновок за встановленою формою.

Завдання №7

1. Привести модель і основні елементи системи управління охороною праці, виконаної з урахуванням методології ПРПК("Плануй-Роби-Перевіряй-Коригуй"), яка використовується в стандарті OHSAS 18001, та проаналізувати основні особливості цієї моделі в сфері політики і планування /процедури та методології процесу ідентифікації небезпек та оцінки ризиків, цілі та програми/.

Модель і основні елементи системи управління охороною праці, виконаної з урахуванням методології ПРПК, яка використовується в стандарті OHSAS 18001, представлена на рисунку.

Згідно із стандартом OHSAS 18001, вище керівництво організації повинно визначити і санкціонувати загальну політику організації в області охорони праці, а також гарантувати, що у встановленій області застосування системи управління охороною праці дана політика:

а) відповідає характеру і масштабу ризиків, які існують у організації в області охорони труда;

б) включає зобов'язання щодо попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також зобов'язання з постійного поліпшення системи управління охороною праці та її результативності;

в) включає зобов'язання, як мінімум, відповідати вимогам чинного законодавства та існуючих нормативно-правових актів у галузі охорони праці;

г) забезпечує основу для встановлення та аналізу цілей у сфері охорони праці;

д) оформлена документально, впроваджена і підтримується в робочому стані;

е) доведена до відома всіх працівників організації з метою повідомлення про їхні індивідуальні зобов'язання у сфері охорони праці;

ж) доступна для зацікавлених сторін;

з) періодично аналізується з метою гарантії того, що політика залишається актуальною і прийнятною для організації.

В сфері планування, організація згідно з вимогами стандарту OHSAS-18001, в першу чергу, повинна розробити, впровадити та виконувати процедури для постійної ідентифікації небезпек, оцінки ризиків та визначення необхідних заходів управління.

Процедури для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинні враховувати:

а) планові та позапланові види діяльності;

б) діяльність всіх осіб, що мають доступ до робочого місця;

в) поведінку людей, їх можливості та інші людські фактори;

При цьому методологія процесу ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинна:

Для управління змінами організація повинна визначити небезпеки і ризики в сфері охороні праці, пов'язані із змінами в організації або її видах діяльності до введення цих змін.

Організація повинна гарантувати, що результати цієї оцінки беруться до уваги при визначенні заходів управління.

При визначенні заходів управління або під час розгляду змін існуючих заходів управління слід враховувати наступну ієрархію заходів зі скорочення ризиків:

а) усунення;

б) заміну;

в) технічні заходи;

г) попередження та / або адміністративні заходи управління;

д) засоби індивідуального захисту.

Організаціяповинна документально оформляти і оновлювати результати ідентифікації небезпек, оцінки ризиків та встановлених заходів управління.

Організація повинна гарантувати, що ризики у сфері охорони праці та встановлені заходи управління розглядаються при розробці, впровадженні та функціонуванні системи управління охороною праці.

Організація також повинна розробити, впровадити та виконувати процедури ідентифікації та забезпечення доступу до законодавчих та інших вимог у сфері охорони праці, що розповсюджуються на організацію.

Організація повинна гарантувати, що всі чинні законодавчі та інші вимоги у сфері охорони праці, які організація зобов'язалася виконувати, враховані при розробці, впровадженні та функціонуванні системи управління охороною праці.

Організаціяповинна постійно оновлювати цю інформацію.

Організаціяповинна доводити відповідну інформацію із законодавчих та інших вимогам у сфері охорони праці працівникам, а також іншим відповідним зацікавленим сторонам.

Організація повинна встановити, впровадити і підтримувати в робочому стані документально оформлені цілі в області охорони праці для відповідних підрозділів і рівнів в рамках організації.

Цілі повинні бути по можливості виражені кількісно та узгоджені з політикою в області охорони праці, включаючи зобов'язання з попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, з дотримання застосовних законодавчих та інших вимог, які організація зобов'язалася виконувати, а також зобов'язання щодо постійного поліпшення результативності охорони праці.

При визначенні та аналізі цілей організаціяповинна враховувати не тільки законодавчі та інші вимоги, які організація зобов'язалася виконувати, але і ризики, що існують в організації. Вона також повинна розглядати технологічні альтернативи, свої фінансові, експлуатаційні та комерційні вимоги, а також враховувати думку відповідних зацікавлених сторін.

Організація повинна розробити, впровадити і підтримувати в робочому стані відповідні програми для досягнення її цілей. Програми, як мінімум, повинні включати:

а) розподіл відповідальності і повноважень для досягнення цілей у відповідних підрозділах і рівнях управління організації;

б) засоби, заходи і терміни досягнення цілей (графік).

Програми повинні регулярно аналізуватися через заплановані інтервали часу і при необхідності коригуватися для забезпечення досягнення цілей.

2. Визначити у яких випадках належить виконувати захисне заземлення електрообладнання, а також привести обмеження, які накладаються на еквівалентний опір заземлюючих пристроїв згідно з вимогами ПУЕ.

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) обмежують найбільші значення опору заземлюючих пристроїв наступними значеннями:

• для електроустановок напругою до 1000 В:

- при сумарній потужності генераторів або трансформаторів в мережі живлення не більше 100кВт або 100 кВА – 10 Ом;

- в інших випадках – 4 Ом;

• для електроустановок напругою вище 1000 В:

- при ефективно заземленій нейтралі мережі живлення (напругах 110 кВ та вище і великих струмах замикання на землю) – 0,5 Ом;

- при ізольованій нейтралі мережі живлення (напругах до 35 кВ включно) та умові, що заземлювач використовується тільки для електроустановок напругою вище 1000 В – ≤ 10 Ом;

- те ж саме, але при умові, що заземлювач використовується одночасно для електроустановок напругою до 1000 В – ; при цьому приймається найменший розрахунковий опір або потрібний для електроустановок напругою до 1000 В.

Відповідно до ПУЕ захисне заземлення електрообладнання належить виконувати:

§ при напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для постійного струму – у всіх електроустановках;

§ при номінальних напругах змінного струму вище 42 В та постійного струму вище 110 В – лише в електроустановках, що знаходяться в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також у зовнішніх електроустановках;

§ при будь-якій напрузі змінного та постійного струму – у вибухонебезпечних установках.

3. Проаналізувати від чого залежить вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників у захищаємих виробничих приміщеннях.

Згідно вимог ГОСТ 3675-98 та ISO 3941-77, вибір типу і визначення необхідної кількості вогнегасників здійснюється в залежності від їхньої вогнегасної спроможності, граничної площі та класу пожежі горючих речовин і матеріалів у захищаємому виробничому приміщенні:

· клас А - пожежі твердих речовин, в основному органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

· клас В -