Главная | Обратная связь

Виникнення кібернетики як науки.

Прикордонна область між економікою і математикою досить велика, і її розвиток має вже тривалу історію. Процес математизації носить загальний характер. Так, доречно згадати Франсуа Кене, який у 1758 р. теоретично узагальнив статистичний матеріал по економіці Франції та розробив свою «Економічну таблицю» - першу формалізовану модель суспільного виробництва.

Але витоком кібернетики можна вважати роботи Богданова. Він опублікував працю (1910-1927рр.), у якій вперше з'явилося слово кібернетика та були сформульовані головні принципи кібернетики та загальної теорії систем ще за довго до Н. Вінера та Л. Фон Берталаннфі.

У 1939 р. Л.В. Канторович створив метод лінійного програмування і вперше задачу господарського планування поставив як математично строгу оптимізовану задачу. Створення Леонтьєвим моделі міжгалузевого балансу внесло подальший внесок у моделювання економіки.

Під час другої світової війни 1939-1945 р. одержали бурхливий розвиток різні математичні моделі та методи їх розв’язання в різних галузях: у військовій справі, плануванні, організації постачання, керуванні запасами тощо. Виникли такі наукові наппрямки, як теорія масового обслуговування, теорія ігор, мережеве планування, теорії ризику тощо, які за кордоном одержали назву «Дослідження операцій».

До цього часу були отримані фундаментальні результати в теорії механізмів і машин, теорії автоматичного регулювання, теорії зв'язку й інформації, а також в області математики, зокрема, в теорії алгоритмів, математичній логіці і т.д. Все більш широкго поширення почали одержувати різноманітні технічні пристрої зі зворотним зв'язком.

Значну роль у розвитку кібернетичних ідей зіграли дослідження систем регулювання в живих організмах, що забезпечують підтримку необхідних рівнів фізіологічних параметрів (підтримка гомеостазиса).

Кібернетика виникла на базі відкриття того, що теорія автоматичного регулювання як математична дисципліна має значно більш широку область застосування, ніж процеси в промисловості.

Вже давно була помічена подібність деяких процесів керування в різних системах. У 1948 р. американський математик Н. Вінер опублікував книгу «Кібернетика чи керування і зв'язок у тварині і машині». Вінер показав, що принципи саморегулювання в живих організмах і технічних пристроях мають багато спільного. В обох випадках процеси саморегулювання можна представити за допомогою аналогічних схем та однакового математичного інструментарію, але Вінер пішов далі, він звернув увагу на те, що подібний підхід можливо застосовувати і до регулювання та управління суспільними й економічними процесами.

Так виникла кібернетика – загальна наука про управління та регулювання систем, які складаються з різних елементів, пов'язаних між собою. Системи, що вивчає кібернетика – це множина елементів, які з'єднані між собою та мають спільну метою. Така сполука між елементами називається зв'язками.

Кібернетика– наука про управління системами довільної природи. При цьому центральними елементами в кібернетиці виступають поняття інформації і зворотного зв'язку.

Об'єктом кібернетики є складні динамічні системи.

Предметом – інформаційні процеси, зв'язані з управлінням такими системами.

Метою вивчення – створення принципів, методів і засобів для досягнення найбільш ефективних у тому чи іншому сенсі результатів управління.

Ми будемо говорити про кібернетику як про науку об управлінні складними динамічними системами.

Вона займається вивченням загальних закономірностей і принципів, яким підкоряються всі подібні системи, незалежно від їхньої фізичної природи. Теза про існування загальних принципів функціонування та управління у технічних, біологічних, економічних і т.п. систем являє собою головне відкриття кібернетики.

Необхідно зауважити, що окремі принципи були відомі і раніше, але було відсутнє узагальнення цих принципів та встановлення загальних закономірностей. Відкриття кібернетикою подібності і спільності принципів призвело до дуже важливих наслідків. Теоретичне значення цього відкриття полягаєу у усвідомленні структурної аналогії (математичною мовою – ізоморфізму) процесів, що протікають у різних областях дійсності – у техніці, біології, економіці.

При усій загальності ідей кібернетика – конкретна наука. Її конкретність виявляється в тому, що якісні риси, які притаманні системам тієї чи іншої природи, є основою, на якій будуються кібернетичні підходи до їхнього вивчення. Так з'явилася технічна кібернетика в техніці, біологічна кібернетика в біології та економіча кібернетика в економіці.