Главная | Обратная связь

Стаття 14. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури

 

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кож­ної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вер­ховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки ад­вокатів України.

Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокату­ри регулюється Положенням про неї, яке затверджується Пре­зидентом України.

 

1. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути скасовано або змінено, а її дії чи дії палат або окремих членів цих палат - оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії ад­вокатури при Кабінеті Міністрів України (ВККА).

Крім основної своєї задачі - розгляду скарг на рішення КДКА, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури виконує контрольні функції щодо кваліфікаційно-дисциплінарних комісій та адвока­тів. Наприклад, ВККА здійснює контроль за діяльністю КДКА, аналізує практику застосування ними законодавства та інших актів, зазначених у п. 10 «в» Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, здійснює перевірку якості виконання комі­сіями покладених на них функцій. Вона встановлює порядок здій­снення контролю за додержанням адвокатами законодавства, між­народних актів про права і свободи людини, професійних обов'яз­ків, а також за застосуванням усіх законних засобів захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, дотриманням моральних і етичних норм. З цією метою комісія встановлює порядок організа­ції і проведення перевірок Кваліфікаційно-дисциплінарними ко­місіями адвокатури скарг про порушення, вчинені адвокатом, або про низький рівень правової допомоги.

2. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури може перевіряти цільове використання кваліфікаційно-дисциплінарними комісі­ями адвокатури їх коштів. Питання щодо коштів КДКА не врегу­льовані чинним законодавством, жодної норми, що визначає порядок їх формування і витрачання, не міститься у Положенні про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Фактич­но ж, на підставі рішення ВККА, ці кошти в КДКА формуються з надходжень за складання кваліфікаційних іспитів (вартість вста­новила і змінює ВККА) та виготовлення свідоцтв про право на за­няття адвокатською діяльністю. Вони мають витрачатися лише на певні цілі, пов'язані з функціонуванням комісії.

3. Згідно з п. 27 Положення члени палат КДКА на час роботи комісії звільняються від виконання службових обов'язків зі збере­женням середньомісячного заробітку за рахунок коштів КДКА.

4. На Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури покладені також обов'язки щодо координації роботи КДКА з підвищення ква­ліфікації адвокатів, організаційного впорядкування деяких напря­мів роботи адвокатури. Наприклад, визначення порядку складан­ня кваліфікаційних іспитів, видачі і анулювання свідоцтв про пра­во на заняття адвокатською діяльністю, розроблення і здійснення заходів щодо поліпшення роботи кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, затвердження зразка ордера, виготовлення бланків свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю єдиної форми за встановленим зразком. Причому остання функція була покладена на ВККА Указом Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від ЗО верес­ня 1999 р., пунктом 2 якого їй було запропоновано до 1 грудня 1999 р. виготовити бланки свідоцтва і забезпечити видачу їх ад­вокатам, включеним до Єдиного реєстру адвокатів України.

5. Згаданим вище Указом Президента України на ВККА покла­дено ведення і систематичне оприлюднення Єдиного реєстру ад­вокатів України, який запроваджено цим Указом.

Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, затверджене Постановою № 2 Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000 р., визначає, що цей реєстр є базою даних, в яких містяться необхідні відомості про адвокатів України. Повідомлення щодо адвокатів направляю­ться не пізніше 10 днів з дня прийняття рішення палатами облас­ної КДКА і вносяться до ЄРАУ протягом трьох днів з дня надхо­дження. У п. 2.2. цього Положення йдеться про направлення документів обласних палат КДКА, але зрозуміло, що до Єдиного реєстру мають направлятися рішення всіх палат, у тому числі й палат КДКА Автономної Республіки Крим, Київської та Севасто­польської міських КДКА.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у разі необхід­ності внесення змін до ЄРАУ в зв'язку з прийняттям нею рішень, які змінюють відомості у реєстрі, має повідомити про це ВККА у поряд­ку, передбаченому п. 2.2 Положення про Єдиний реєстр адвокатів України щодо внесення повідомлень до цього реєстру.

У Положенні названі відомості, які мають вноситися до ЄРАУ в разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і при поновленні його дії, при анулюванні свідоцтва, припиненні адвокатської діяльності, а також у разі зміни розташу­вання робочого місця (офісу) адвоката або зміни ним прізвища, ім'я та по батькові. В останніх двох випадках адвокат зобов'яза­ний протягом місяця повідомити регіональну КДКА про ці зміни (заява подається до КДКА, на території якої знаходиться робоче місце адвоката), а КДКА не пізніше 10 днів з дня отримання заяви направляє до ВККА відповідне повідомлення про це.

Витяги з ЄРАУ видає ВККА за запитами правоохоронних орга­нів, юридичних і фізичних осіб за плату, розмір якої встановлю­ється ВККА, вона ж систематично оприлюднює ЄРАУ.

Постановою ВККА № 1 від 10 березня 2000 р. про затверджен­ня Положення про Єдиний реєстр адвокатів України встановлено: якщо особи, котрі отримали свідоцтво про право на заняття адво­катською діяльністю (або щодо яких прийнято рішення про його видачу) після ЗО вересня 1999 р. (дата Указу Президента України, яким запроваджено Єдиний реєстр), усунуть протягом одного місяця з дня попередження перешкоди щодо сумісності адвокат­ської діяльності з іншою діяльністю, будуть включені до Єдиного реєстру адвокатів України. Якщо обмежуючі обставини протягом зазначеного строку усунені не будуть, свідоцтво такої особи ану­люється рішенням КДКА. Однак можуть бути включені до ре­єстру й ті особи, які отримали свідоцтва до ЗО вересня 1999 р., за наявності у них обмежуючих обставин щодо сумісності, незалеж­но від усунення таких обставин, за умови подачі ними заяви про призупинення адвокатської діяльності.

Слід зазначити, що Закон «Про адвокатуру» не передбачає «призупинення» адвокатської діяльності, про яке йдеться в поста­нові ВККА № 1 від 10 березня 2000 р. Закон містить лише норму про зупинення цієї діяльності на певний строк, але як одну з форм дисциплінарного стягнення. Оскільки згідно зі ст.10¹ Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури вона приймає або затверджує положення, рекомендації, роз'яснення, рішення, обо­в'язкові для виконання кваліфікаційно-дисциплінарними комісі­ями адвокатури, адвокатами та адвокатськими об'єднаннями, вка­зані юридичні і фізичні особи мають виконувати зазначену поста­нову. Проте її виконати фактично неможливо в цій частині за від­сутності законних підстав на «призупинення адвокатської діяль-. ності».

Ще одним чинником, який свідчить про необґрунтованість по­ложення про те, що особа, не усунувши причин несумісності, тоб­то залишаючись, наприклад, суддею, може бути включена до Єди­ного реєстру адвокатів України, є встановлена п. 10 «й» функція ВККА - вжиття заходів до усунення порушень вимог несумісності адвокатської діяльності з іншими видами роботи, яка у цьому ж пункті розглядається як вчинення порушень законодавства, отже не може підмінятися «призупиненням діяльності» навіть у разі, якщо таке призупинення містилося б у законодавчих актах про ад­вокатуру.

6. Норма, що передбачає утворення при Кабінеті Міністрів України ВККА, міститься у Положенні про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. На жаль, організаційні питання її діяльності не врегульовано іншими актами законодавства, що ускладнює роботу комісії. Зокрема, п. 26 Положення покладає на Кабінет Міністрів України організаційно-технічне забезпечення ВККА. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 26 ве­ресня 1994 р. на Київський міськвиконком покладалося забезпе­чення ВККА службовим приміщенням, на Мінзв'язку - телефон­ним зв'язком, а загальний відділ Кабміну повинен здійснювати організаційне забезпечення діяльності ВККА.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури щорічно має інформу­вати про свою роботу Кабінет Міністрів України.

Незважаючи на згадані вище обв'язки щодо забезпечення діяльності ВККА, до цього часу вони не реалізуються, що призво­дить до серйозних ускладнень у її роботі, зокрема за відсутності фінансування комісія не має приміщення, технічних засобів, не укомплектована штатними працівниками*. На звернення ВККА до Адміністрації президента України щодо внесення змін до По­ложення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, де було б передбачено її фінансування, надійшло роз'яснення, що ВККА утворюється при Кабінеті Міністрів, її організаційне забезпечен­ня здійснюється урядом і як підвідомчий йому орган не потребує реєстрації в інших органах державної влади.

Як ВККА, так і КДКА існують не за рахунок внесків адвокатів чи адвокатських об'єднань, а фінансуються відповідно до Держав­ного бюджету України і місцевих бюджетів. Водночас за доручен­ням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2002 р. № 6534/84 в Міністерстві фінансів розглянуто лист ВККА і, зокрема, повідом­лено, що функції, пов'язані із забезпеченням діяльності ВККА, до­цільно покласти на один із структурних підрозділів секретаріату Кабінету Міністрів України. Такий підхід суперечить головним за­садам діяльності адвокатури, закладеним Законом України «Про адвокатуру» та міжнародними стандартами адвокатської професії, зокрема принципу незалежності. Пропозиції щодо подібного одер-жавлення адвокатури були свого часу закладені у законопроекті № 51-32—1 від 23 травня 2000 р., внесеному народним депутатом України А. Білоусом, котрий запропонував перевести кваліфі­каційно-дисциплінарні комісії адвокатури і Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури на виключно бюджетне фінансування зі стату­сом державних органів. Ця пропозиція суперечить, зокрема. Ос­новним положенням про роль адвокатів, прийнятим VIII Конгре­сом 00Н у серпні 1990 р., які наголошують на тому, що «дис­циплінарне провадження проти адвоката здійснюється безсто­ронніми дисциплінарними комісіями, створеними адвокатурою» (п. 28). Згаданий законопроект був негативно оцінений Спілкою адвокатів України і міжнародними експертами, які давали на нього свої відгуки.

Зокрема, зазначалося, що «перетворення дисциплінарних орга­нів адвокатури на державні органи, що фінансуються виключно з бюджету, поставило б адвокатів у пряму залежність від держави, адже дисциплінарна відповідальність є потенційним важелем тис­ку на адвокатів»*. Згідно з п. 2.1.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Союзу завдання, які виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його аб­солютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього.

7. Строк повноважень Вищої кваліфікаційної комісії адвокату­ри, яка є юридичною особою, становить три роки, починаючи з дня першого її засідання, яке проводиться в 15-денний строк з ча­су сформування її складу. Склад комісії формується таким чином:

представник від кожної КДКА обирається таємним голосуванням на альтернативній основі при вільному висуненні кандидатів з числа членів КДКА (п. ІЗ* Положення про кваліфікаційно-дис­циплінарну комісію адвокатури). Представник від Верховного Суду обирається Пленумом Верховного Суду, від Спілки адвока­тів України - Правлінням, а від Міністерства юстиції України призначається міністром юстиції.

Засідання ВККА є правомочними, якщо в них беруть участь не менш як дві третини членів комісії.

Про засідання комісії повідомляють завчасно, не пізніш як за 10 днів, особу, яка подала скаргу, та інших осіб, які повинні взяти участь у засіданні. Скаржник має право заявити відвід члену ко­місії до початку розгляду справи. Питання про відвід вирішується іншими членами комісії без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням більшістю голосів.

Скарги на рішення КДКА розглядаються у місячний строк з дня надходження, термін може бути продовжений до трьох міся­ців головою ВККА у разі складності обставин, пов'язаних зі скар­гою, чи потреби в додатковій їх перевірці. Комісія має право за­прошувати на засідання осіб, які звернулися зі скаргою на рішен­ня КДКА, представників адвокатських об'єднань, підприємств, установ, службових осіб; запитувати і одержувати безоплатно необхідну для здійснення її повноважень інформацію від судів, слідчих органів, органів місцевого самоврядування тощо, а також від адвокатських об'єднань, громадян (за їх згодою).

Рішення ВККА приймається таємним голосуванням більшістю від загальної кількості членів комісії, в ньому мають обов'язково зазначатися мотиви прийнятого рішення, результати розгляду справи. Якщо є окрема думка члена комісії щодо рішення, вона додається до справи. У триденний строк рішення має бути видано особі, щодо якої воно винесено.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має право, розгляда­ючи скарги, що надійшли, змінювати чи скасовувати рішення КДКА і надсилати справу на новий розгляд у ту саму КДКА, за­кривати справу чи приймати її до свого провадження, розглядати і постановляти нове рішення.

8. Відповідно до п. 20 Положення про Вищу кваліфікаційну ко­місію адвокатури її рішення є остаточним.

Виходячи із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно зі ст. 8, 55, 64 Конституції України право на судовий захист нале­жить до основних невідчужуваних прав і свобод людини і грома­дянина. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За­гальна декларація прав людини проголошує, що кожен, у разі по­рушення його основних прав, наданих Конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними на­ціональними судами. У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 р. у справі щодо конституційності статті 248³ ЦПК України підкреслено, що судам підвідомчі будь-які звернен­ня фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України вважає, що йо­го права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Наведене дає підставу для висновку, що рішення ВККА мо­жуть оскаржуватись до суду, а згаданий п. 20 Положення сформу­льовано неточно.

Стаття 15. Присяга адвоката України

 

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адво­катури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль­ністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу ад­воката України такого змісту:

 

ПРИСЯГА

адвоката України

Я, _________________________________________________________,

беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь:

у своїй професійній діяльності суворо додержувати зако­нодавства України, міжнародних актів про права і свободи лю­дини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

 

Адвокат ____________________________________________________

(прізвище та ініціали)

“__” _________ ___ року

1. Зобов'язання адвоката, дотримання яких він на себе бере, приймаючи Присягу, стосуються не тільки виконання ним профе­сійних функцій - додержання законодавства, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, про­фесійних обов'язків, збереження адвокатської таємниці, а й до­тримання ним загальнолюдських цінностей, котрі б сприяли вико­нанню конституційних задач адвокатури, підвищенню ролі адво­катури в суспільстві, - це зобов'язання бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей. Вжитий термін «за­вжди» підкреслює саме такий характер зобов'язань адвоката, тим більше, що він повторюється у присязі й стосовно збереження чистоти звання адвоката не тільки у часі (завжди), а й у просторі (всюди).

2. Присяга адвоката України, підписана адвокатом, зберігаєть­ся в його особовій справі. Слід наголосити, що вона є обов'язко­вою складовою статусу адвоката, це закріплено у ч. 1 ст. 2 Закону «Про адвокатуру», де визначено, що адвокатом може бути грома­дянин України, який прийняв Присягу адвоката України. Вона приймається під час одержання свідоцтва особою, якій його вру­чено. Якщо протягом місяця з моменту прийняття рішення атеста-ційною палатою про видачу свідоцтва особа не складе Присяги і не отримає цей документ, рішення про його видачу анулюється (п. 32 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію ад­вокатури). Таким чином, особа не може отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не склавши Присяги. Недотримання цього порядку є грубим порушенням Закону «Про адвокатуру» і підставою до анулювання свідоцтва (ст. 17 Закону). Слід зауважити, що особа, яка знаходиться під іншою присягою (наприклад, суддя, співробітник органів внутрішніх справ), не мо­же прийняти Присягу адвоката України, отже й отримати свідоцт­во про право на заняття адвокатською діяльністю. Особа не може скласти присягу адвоката України не усунувши перешкоди, пов'язані з несумісністю (п. 32 Положення).

3. Посилання в Присязі на обов'язковість дотримання Правил адвокатської етики міститься в тексті з моменту прийняття Закону. Самі ж правила з'явилися лише 1 жовтня 1999 р. В декількох судових рішеннях, прийнятих до вказаної дати, наголошувалося, що до адвокатів не можна застосовувати дисциплінарні стягнення за порушення правил адвокатської етики, оскільки таких не існу­вало.

4. Беручи на себе обов'язки адвоката, особа клянеться додер-• жувати законодавство України, до цього ж її зобов'язують і пра­вила адвокатської етики. Так, у своїй професійній діяльності він має дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну май­стерність для належного захисту і представництва прав та за­конних інтересів громадян і юридичних осіб (ст. 6). Вимагається також дотримуватися процесуального законодавства та іншого, зокрема яке регламентує поведінку учасників судового процесу, поводитись гідно і коректно; заборонено пред'являти позовні ви­моги, складати інші процесуальні документи, що свідомо для ад­воката не грунтуються на чинному законодавстві, схиляти підза­хисного, сторони, свідків до давання завідомо неправдивих пояс­нень, свідчень (ст. 53). Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону (ст. 54), йому заборонено приймати доручення, якщо засоби досягнення результату, на яких наполягає клієнт/є протиправними (ст. 22).

Виконуючи професійні обов'язки, адвокат повинен забезпечити високий рівень підготовки, фундаментальні знання чинного зако­нодавства, практики його застосування, опанування тактики, мето­дів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва, надавати правову допомогу компетентне і добросовісно (ст. 10).

Адвокат має бути принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному ви­користанні в інтересах клієнтів (ст. 5).

Правила адвокатської етики вимагають від адвоката бути чес­ним і порядним, причому не тільки у професійній діяльності, а й у приватному житті, не вдаватися до омани, погроз, шантажу, під­купу (ст. 11), сумлінно ставитись до виконання прийнятих на себе доручень (ст. 52).

Професія адвоката вимагає від своїх представників відданості ви­сокому призначенню професії, благородства та людяності (ст. 51).

Своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до ад­вокатської професії, її сутності і громадського призначення; він не може вчиняти дій, спрямованих на підрив престижу адвокатури (ст. 12) або таких, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів (ст. 72). У своєму приватному житті адвокат та­кож повинен дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами (ст. 6), забезпе­чувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, мати пристойний зовнішній вигляд (ст. 13).