 |
|
Визначення основних вихідних положень корекції поведінки та психічного розвитку дітей різного віку.
Педагог - вчитель чи вихователь - постійно перебуває в ситуації, яка змушує його шукати, визначати причини тієї чи іншої поведінки дітей, їх відношення до гри, вченню, товаришам, дорослим, праці, їх успіхів і невдач в тій чи іншій діяльності. У більшості випадків ці причини і підстави мають психологічний характер. Тому здійснювати будь-які виправлення, корекцію виявлених недоліків у розвитку, поведінці, відносинах дитини педагог повинен обов'язково разом з психологом, працюють у цій установі освіти. Якщо в дитячому садку чи школі психолога ще немає, можна звернутися за консультацією в будь-який центр психологічної, або соціально-психологічної, або медико-психолого-педагогічної допомоги дітям. Потрібно добре розуміти, що будь-яка перспективна програма корекції та розвитку дитини може бути ефективною лише тоді, коли вона заснована на правильному укладанні про стан його психіки і специфічних індивідуальних особливостях становлення його особистості. Правильність ж висновку залежить не тільки від правильно підібраних і валідних психодіагностичних методів (що саме по собі, звичайно, важливо, але з чим може впоратися педагог самостійно), але, головне, від професійної інтерпретації даних, отриманих за допомогою цих методів. Л.С. Виготський підкреслював, що «... в діагностиці розвитку завдання дослідника полягає не тільки в установці відомих симптомів і їх перерахування або систематизації і не тільки в угрупованні явищ за зовнішніми, подібним рисам, але виключно в тому, щоб за допомогою розумової обробки цих зовнішніх даних проникнути у внутрішню сутність процесів розвитку »(Л. Виготський, 1983, с. 302-303). Професійна кваліфікація дозволяє практичному психологу грамотно інтерпретувати отримані діагностичні дані, робити висновок на підставі аналізу цих даних про невидимих психічних процесах, станах і ознаках, про умови, необхідні для подальшого розвитку дитини.
Принцип перший - єдність корекції та розвитку. Це означає, що рішення про необхідність корекційної роботи приймається тільки на основі психолого-педагогічного аналізу внутрішніх і зовнішніх умов розвитку дитини.
^ Принцип другий - єдність вікового та індивідуального в розвитку. Це означає індивідуальний підхід до дитини в контексті його вікового розвитку. Корекційна робота передбачає знання основних закономірностей психічного розвитку, розуміння значень послідовних вікових стадій для формування особистості дитини. Існують вікові орієнтири нормального розвитку. Під нормальним розвитком розуміють гармонійне психічний розвиток, що відповідає віку. Така орієнтовна вікова норма в значній мірі обумовлена культурним рівнем і соціально-історичними вимогами суспільства.
^ Принцип третій - єдність діагностики і корекції розвитку. Завдання корекційної роботи можуть бути зрозумілі і поставлені тільки на основі повної діагностики та оцінки найближчого імовірнісного прогнозу розвитку, який визначається виходячи із зони найближчого розвитку дитини. Корекція і розвиток взаємозумовлені. Діяльність, спрямовану на вирішення завдань психологічної корекції, можна назвати діагностично-корекційної або діагностико-розвивальної роботою.
^ Принцип четвертий - діяльнісний принцип здійснення корекції. Цей принцип визначає вибір засобів, шляхів і способів досягнення поставленої мети. Діяльнісний принцип заснований на визнанні того, що саме активна діяльність самої дитини є рушійною силою розвитку, що на кожному етапі існує так звана провідна діяльність, найбільшою мірою сприяє розвитку дитини в даному періоді онтогенезу, що розвиток будь-якої людської діяльності (у нашому випадку гри і вчення) вимагає спеціального формування (А. Н. Леонтьєв, П.Я. Гальперін, С.Л. Рубінштейн та ін.)
Звідси принцип п'ятий - підхід у корекційній роботі до кожної дитини як до обдарованій. Цей принцип означає, що діти, з якими проводиться психокорекційна робота, не повинні сприйматися як діти «другого» сорту. Вони вимагають не поблажливості, що не пожаліли, не зниження загального рівня навчання, а корекції свого розвитку до оптимальної норми.