Догляд за тяжкохворими, які перебувають у стані коми ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
Кома — особливий патологічний стан організму, який супроводжується пригніченістю або непритомністю. У хворих з коматозним станом настає сповільнення активності різних фізіологічних функцій — серцевої діяльності, сечовиділення, дефекації, секреції травних соків. У таких хворих порушується дихання (стає глибоким і шумним), можуть з’явитися судоми, фізичне і психічне збудження. Коматозний стан організму може бути спричинений різноманітними патологічними чинниками — травми, запальні процеси і пухлини головного мозку, психічні захворювання, ниркова недостатність, цукровий діабет, отруєння наркотичними засобами, алкоголем, барбітуратами, транквілізаторами. Найчастіші ускладнення коми — набряк мозку, порушення терморегуляції, розлади дихання, кровообігу, водно-сольового обміну. Тривале перебування хворих у малорухливому стані може спричинити появу пролежнів у ділянці попереку, сідниць, лопаток, п’ят, литок. Часто у них не стулюються повіки, внаслідок чого висихає оболонка очей. При судомах можуть виникнути травматичні ушкодження язика, м’яких тканин і навіть переломи кісток. Хворих у коматозному стані доцільно розміщувати на функціональних ліжках у відділеннях реанімації або інтенсивної терапії. З метою запобігання нудоті і блюванню їх транспортують, не піднімаючи головний кінець ліжка. Хворі у коматозному стані потребують постійного нагляду і догляду. Слід регулярно стежити за шириною зіниць і їх реакцією на світло, систематично перевіряти наявність рогівкового рефлексу, постійно стежити за частотою і глибиною дихання, частотою, наповненням і ритмом пульсу, рівнем артеріального тиску. Поява глибокого шумного дихання (дихання Куссмауля), різке зниження артеріального тиску, поява неритмічного пульсу і зменшення його наповнення можуть свідчити про розвиток коматозного стану,особливо коли такі ускладнення супроводжуються знепритомнінням. Важливе значення має облік діурезу, а також реалізація тяжкохворому визначеного лікарем водного режиму. Особливої складності набуває організація у коматозних хворих харчування. За непритомності хворого годують через зонд, якийуводять у шлунок через носовий хід. Загальний медичний догляд за коматозними хворими повинен бути тісно поєднаний із спеціальним, який вимагає чіткого і своєчасного виконання медичним персоналом маніпуляцій і процедур, визначених лікарем. Медична сестра допомагає лікареві в проведенні їм лікувальних заходів, налагоджує інгаляцію кисню, проводить внутрішньовенну інфузію, допомагає лікареві проводити катетеризацію мигістральних вен, інтубацію трахеї, вимірює АТ, ЧСС, ЦВТ, частоту дихання, обсяг внутрішньовенних інфузій, діурез, температуру тіла та інші показники. Всі результати спостереження, виконувані маніпуляції медична сестра відзначає в листку інтенсивного спостереження і терапії. Медична сестра постійно здійснює нагляд за голкою або катетером, введеним внутрішньовенно. Під час догляду за тяжкохворими всі зусилля треба спрямувати на профілактику і лікування інфекційних ускладнень: септицемії, пневмонії, інфікування сечових шляхів. У тяжкохворих, особливо у непритомних, спостерігається збільшення кількості бактерій порожнини рота, що створює небезпеку розвитку паротиту, тому гігієні порожнини рота надають надзвичайно великої уваги. Корисна також додаткова стимуляція салівації шляхом уведення в порожнину рота через кожні 2 год. кількох крапель лимонного соку або розчину лимонної кислоти. Особливої уваги вимагають заходи з профілактики пролежнів. Непритомного тяжкохворого можна покласти на бік, обличчям донизу. Таке положення запобігає западанню язика, затіканню вмісту шлунка в дихальні шляхи (аспірації). На коматозного хворого не слід надівати натільну білизну, яка може здавлювати шкіру в окремих ділянках, а також ускладнювати здійснення заходів загального і спеціального догляду, зокрема, проведення ін’єкційних маніпуляцій і процедур. Натомість, постільну білизну слід змінювати своєчасно при появі перших ознак її забруднення. У коматозних хворих часто охолоджується тіло, тому у них виникає потреба у застосуванні грілок. Часте зволоження слизових оболонок очей у хворих із незімкнутими повіками, промивання очей стерильним ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином натрію хлориду або перевареною водою, є важливими профілактичними заходами, спрямованими на запобігання розвитку кон’юнктивіту, кератиту та інших ускладнень. З метою запобігання висихання слизової оболонки доцільно закрапувати в очі 1—2 краплі риб’ячого жиру. Зниження рухової активності тяжкохворих може призвести до м’язової гіпотрофії. Для запобігання розвитку цього ускладнення хворому призначають масаж і лікувальну фізкультуру. 4. Процес умирання і його періоди. Термінальний – стан між життям і смертю. І.Преагонія (предагональний стан) – характеризується різною тривалістю (години, добу); спостерігається задишка, дихання часте, неглибоке, зниження АТ до 60 мм.рт.ст. і нижче, тахікардія, затьмарення свідомості; шкіра бліда з ціанотичним відтінком. Ниткоподібний пульс тільки на сонних і стегнових артеріях. ІІ. Термінальна пауза: згасання функції кори головного мозку, дихального центру, серця; АТ знижується до 0; дихання припиняється; триває від 10с до 4хв. ІІІ. Агонія – спочатку спостерігається деяке АТ, збільшення ЧСС, іноді поновлення свідомості до декількох хвилин. Потім настає різке падіння АТ до 10-20 мм.рт.ст., серцеві скорочення сповільнюються до 20-40 за хв., дихання стає нерівномірним, поверхневим, з рідкими, короткими і глибокими дихальними рухами, і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Змінюється вираз обличчя, відвисає нижня щелепа, мутніє рогівка ока, шкіра землисто-сірого кольору. Мимовільне сечовиділення, дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс спостерігаються загальні тонічні судоми, Т0 тіла знижується на 1-20С. Триває агонія від 1 хв. до декількох годин, характеризується припиненням всіх функцій організму і надзвичайним напруженням захисних пристосувань, що вже втрачають доцільність. Настає смерть. VІ. Клінічна смерть – стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилось дихання і робота серця), обмін речовин ще триває на мінімальному рівні. На цьому етапі життя може бути відновлено. Ознаки клінічної смерті: - відсутність реакцій зіниць на світло; - відсутність дихання; - відсутність пульсу на сонній артерії; - відсутність свідомості; - шкіра синюшна; - відсутність рефлексів і втрата м’язового тонусу. Триває 5-6 хв., проводять реанімаційні заходи з метою повернення людини до життя. Реанімаційні заходи. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хв., при мінусових температурах – до 10 хв. і більше. Тривалий період умирання погіршує ефективність реанімації, скорочуючи період клінічної смерті. Після констатації клінічної смерті потерпілого покладіть на спину з опущеною верхньою частиною тулуба, на тверду основу, оголіть ділянку серця. Етап І реанімації (забезпечення прохідності дихальних шляхів): - Відкрити потерпілому рот і марлевою серветкою на затискачі звільнити його від наявних сторонніх тіл і рідини; - Відхиліть голову максимально назад, під шию валик; - Виведіть нижню щелепу вперед. Етап ІІ реанімації (проведення штучної вентиляції легень): - Здійснюють способом вдування повітря з рота в рот або з рота в ніс (по можливості за допомогою ручних або автоматичних апаратів через лицьову маску чи інтубаційну трубку); - Здійсніть 2-3 вдування і починайте проводити закритий масаж серця; частота вдувань 12-16 за 1хв. Етап ІІІ реанімації (закритий масаж серця): - Перебуваючи з боку від потерпілого, покладіть одну кисть на нижню 1/3 грудини (на відстані 1,5-2см від мечоподібного відростка) чітко посередині. Зверху покладіть кисть другої руки і, ритмічно натискуючи, змістіть грудину в сагітальному напрямку на глибину 3-5см. Натискання проводьте ривком від 0,5 до 0,75с, 1 раз за секунду. - На 4-5 натискань на грудину проводьте одне енергійне вдування повітря. - Ознаки результативних реанімаційних заходів: звуження зіниць, порожевіння шкіри, відновлення пульсу, поява ДР, потерпілого госпіталізують у ВРІТ. V. Біологічна смерть: характеризується незворотними змінами в організмі, припинення життєдіяльності, настає після клінічної смерті. Вмирання – це розпад цілісності організму, він перестає бути саморегулюючою системою. Виникає активація клітин головного мозку, яка спричинює рухове збудження, прискорення дихання і пульсу, ↑ АТ, а потім настає гальмування. Біологічна смерть супроводжується: - зупинкою діяльності серця; - зупинкою дихання; - розслабленням м’язів; - мертвенна блідість шкірних покривів і видимих слизових оболонок; - помутніння зіниць, відсутність реакції на світло; - охолодженням тіла до Т навколишнього середовища; - з’являються трупні п’ятна синього кольору на нижніх частинах тіла; - трупна закляклість; - ознака «котячого ока». Правила поводження з трупом: 1) Лікар фіксує факт смерті, записує в карті стаціонарного хворого день і час. 2) Біля ліжка померлого ставлять ширму або вивозять його в інше приміщення. 3) Забрати одяг з померлого. 4) Покласти померлого на спину, забрати подушку, закрити очі, підв’язати нижню щелепу, зв’язують ноги разом, руки кладуть на груди. 5) Накрити померлого простирадлом. 6) Труп залишають у відділенні на 2 години після цього його оглядають, і при наявності достовірних ознак смерті (трупне закостеніння, трупні плями, ↓ Т0 тіла нижче 200С) м/с записує чорнилом на стегні померлого його П.І.П., номер карти стаціонарного хворого. 7) Труп перевозять на спеціальній каталці в патологоанатомічне відділення для розтину із супровідним документом (вказують паспортні дані померлого, № картки стаціонарного хворого, діагноз, дату і час смерті), який заповнює лікар. 8) Повідомлення відправляють у приймальне відділення для заповнення даних про випадок смерті у «Журналі сигнальних донесень». 9) Речі померлого, які були в нього у відділенні, збирають, описують і передають родичам. 10) Цінності з померлого м/с знімає в лікувальному відділенні в присутності чергового лікаря, оформляє актом і передає родичам. 11) Білизну з ліжка померлого кладуть в мішок і відправляють на дезінфекцію, подушку, матрац, ковдру здають для знезараження в дезінфекційну камеру, ліжко і тумбочку протирають. В палаті проводять генеральне прибирання, провітрюють протягом доби. 12) Смерть, що настала вдома, констатує дільничний лікар чи лікар швидкої допомоги, який видає довідку – діагноз і причини смерті.
5. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, відчуття провини у родини; їх невміння доглядати за безнадійно хворим родичем; надмірна депресія у пацієнта у зв’язку з майбутньою втратою). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. Проблема пацієнта: невміння доглядати за безнадійно хворим родичем. Медсестринські втручання: 1. Розробити план навчання родичів догляду за безнадійно хворим: - Скласти план догляду розрахований на тиждень; - Навчати родичів догляду за пацієнтом суворо за планом; - Забезпечити родичів пацієнта літературою по догляду за ним, обговорити з родичами її зміст протягом тижня. 2. Забезпечити психологічну підтримку пацієнта з боку рідних: - Заохочувати родичів пацієнта до обговорення з ним його проблеми декілька раз на день, заохочувати прояви гніву, горя та інших емоцій. - Навчити родичів безнадійно хворого акцентувати його увагу на те, що процес смерті плине легко, безболісно, що ця доля не обмине нікого. 3. Провести заходи направлені на спокійну смерть хворого: - Забезпечити пацієнту можливість попрощатися з близькими; - Обговорити з пацієнтом, що буде з його тілом після смерті, як будуть проходити його похорони, де буде поховання; - Організувати бесіду з священиком. 4. За призначенням лікаря забезпечити прийом хворим седативних засобів, транквілізаторів. Проблема пацієнта: надмірна депресія у пацієнта у зв’язку з майбутньою втратою. Медсестринські втручання: 1. Забезпечити психологічну підтримку пацієнта з боку медпрацівників: - Розмовляти з пацієнтом про майбутню втрату, заохочуючи його здібність горювати, виказувати переповнюючи його почуття; - Емоційно підготувати пацієнта прийняти неминуче настання втрати; - Вирішити питання про консультацію з психіатром. 2. Забезпечити психологічну підтримку з боку родичів: - Переконати родичів триматися спокійно, впевнено, відволікати увагу пацієнта від почуття майбутньої втрати. 3. Забезпечити належний догляд за пацієнтом, підтримку незалежності в задоволенні основних потреб пацієнта.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|