Здавалка
Главная | Обратная связь

Догляд за тяжкохворими, які перебувають у стані коми



Кома — особливий патологічний стан організму, який супроводжується пригніченістю або непритомністю. У хворих з коматозним станом настає сповільнення активності різних фізіологічних функцій — серцевої діяльності, сечовиділення, дефекації, секреції травних соків. У таких хворих порушується дихання (стає глибоким і шумним), можуть з’явитися судоми, фізичне і психічне збудження. Коматозний стан організму може бути спри­чинений різноманітними патологічними чинниками — травми, за­пальні процеси і пухлини головного мозку, психічні захворювання, ниркова недостатність, цукровий діабет, отруєння наркотичними за­собами, алкоголем, барбітуратами, транквілізаторами.

Найчастіші ускладнення коми — набряк мозку, порушення терморегуляції, розлади дихання, кровообігу, водно-сольового обміну. Тривале перебування хворих у малорухливому стані може спричинити появу пролежнів у ділянці попереку, сідниць, лопаток, п’ят, литок. Часто у них не стулюються повіки, внаслідок чого висихає оболонка очей. При судомах можуть виникнути травматичні ушко­дження язика, м’яких тканин і навіть переломи кісток.

Хворих у коматозному стані доцільно розміщувати на функціональних ліжках у відділеннях реанімації або інтенсивної терапії. З метою запобігання нудоті і блюванню їх транспортують, не підніма­ючи головний кінець ліжка.

Хворі у коматозному стані потребують постійного нагляду і догляду. Слід регулярно стежити за шириною зіниць і їх реакцією на світло, систематично перевіряти наявність рогівкового рефлексу, постійно стежити за частотою і глибиною дихання, частотою, наповненням і ритмом пульсу, рівнем артеріального тиску. Поява глибокого шумного дихання (дихання Куссмауля), різке зниження артеріального тиску, поява неритмічного пульсу і зменшення його наповнення можуть свідчити про розвиток коматозного стану,особливо коли такі ускладнення супроводжуються знепритомнінням. Важливе значення має облік діурезу, а також реалізація тяжкохворому визначеного лікарем водного режиму.

Особливої складності набуває організація у коматозних хворих харчування. За непритомності хворого годують через зонд, якийуводять у шлунок через носовий хід.

Загальний медичний догляд за коматозними хворими повинен бути тісно поєднаний із спеціальним, який вимагає чіткого і своєчас­ного виконання медичним персоналом маніпуляцій і процедур, виз­начених лікарем. Медична сестра допомагає лікареві в проведенні їм лікувальних заходів, налагоджує інгаляцію кисню, проводить внут­рішньовенну інфузію, допомагає лікареві проводити катетеризацію мигістральних вен, інтубацію трахеї, вимірює АТ, ЧСС, ЦВТ, час­тоту дихання, обсяг внутрішньовенних інфузій, діурез, температуру тіла та інші показники. Всі результати спостереження, виконувані маніпуляції медична сестра відзначає в листку інтенсивного спосте­реження і терапії.

Медична сестра постійно здійснює нагляд за голкою або катете­ром, введеним внутрішньовенно.

Під час догляду за тяжкохворими всі зусилля треба спрямувати на профілактику і лікування інфекційних ускладнень: септицемії, пневмонії, інфікування сечових шляхів.

У тяжкохворих, особливо у непритомних, спостерігається збіль­шення кількості бактерій порожнини рота, що створює небезпеку розвитку паротиту, тому гігієні порожнини рота надають надзвичайно великої уваги. Корисна також додаткова стимуляція саліва­ції шляхом уведення в порожнину рота через кожні 2 год. кількох крапель лимонного соку або розчину лимонної кислоти.

Особливої уваги вимагають заходи з профілактики пролежнів.

Непритомного тяжкохворого можна покласти на бік, обличчям донизу. Таке положення запобігає западанню язика, затіканню вмісту шлунка в дихальні шляхи (аспірації).

На коматозного хворого не слід надівати натільну білизну, яка може здавлювати шкіру в окремих ділянках, а також ускладнювати здійснення заходів загального і спеціального догляду, зокрема, проведен­ня ін’єкційних маніпуляцій і процедур. Натомість, постільну білизну слід змінювати своєчасно при появі перших ознак її забруднення.

У коматозних хворих часто охолоджується тіло, тому у них виникає потреба у застосуванні грілок. Часте зволоження слизових оболонок очей у хворих із незімкнутими повіками, промивання очей стерильним ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином натрію хлориду або перевареною водою, є важливими профілактичними заходами, спрямованими на запобігання розвитку кон’юнктивіту, кератиту та інших ускладнень. З метою запобігання висихання слизової оболонки доцільно закрапувати в очі 1—2 краплі риб’ячого жиру.

Зниження рухової активності тяжкохворих може призвести до м’язової гіпотрофії. Для запобігання розвитку цього ускладнення хворому призначають масаж і лікувальну фізкультуру.

4. Процес умирання і його періоди.

Термінальний – стан між життям і смертю.

І.Преагонія (предагональний стан) – характеризується різною тривалістю (години, добу); спостерігається задишка, дихання часте, неглибоке, зниження АТ до 60 мм.рт.ст. і нижче, тахікардія, затьмарення свідомості; шкіра бліда з ціанотичним відтінком. Ниткоподібний пульс тільки на сонних і стегнових артеріях.

ІІ. Термінальна пауза: згасання функції кори головного мозку, дихального центру, серця; АТ знижується до 0; дихання припиняється; триває від 10с до 4хв.

ІІІ. Агонія – спочатку спостерігається деяке ­ АТ, збільшення ЧСС, іноді поновлення свідомості до декількох хвилин. Потім настає різке падіння АТ до 10-20 мм.рт.ст., серцеві скорочення сповільнюються до 20-40 за хв., дихання стає нерівномірним, поверхневим, з рідкими, короткими і глибокими дихальними рухами, і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Змінюється вираз обличчя, відвисає нижня щелепа, мутніє рогівка ока, шкіра землисто-сірого кольору. Мимовільне сечовиділення, дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс спостерігаються загальні тонічні судоми, Т0 тіла знижується на 1-20С. Триває агонія від 1 хв. до декількох годин, характеризується припиненням всіх функцій організму і надзвичайним напруженням захисних пристосувань, що вже втрачають доцільність. Настає смерть.

VІ. Клінічна смерть – стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилось дихання і робота серця), обмін речовин ще триває на мінімальному рівні. На цьому етапі життя може бути відновлено.

Ознаки клінічної смерті:

- відсутність реакцій зіниць на світло;

- відсутність дихання;

- відсутність пульсу на сонній артерії;

- відсутність свідомості;

- шкіра синюшна;

- відсутність рефлексів і втрата м’язового тонусу.

Триває 5-6 хв., проводять реанімаційні заходи з метою повернення людини до життя.

Реанімаційні заходи.

При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хв., при мінусових температурах – до 10 хв. і більше. Тривалий період умирання погіршує ефективність реанімації, скорочуючи період клінічної смерті.

Після констатації клінічної смерті потерпілого покладіть на спину з опущеною верхньою частиною тулуба, на тверду основу, оголіть ділянку серця.

Етап І реанімації (забезпечення прохідності дихальних шляхів):

- Відкрити потерпілому рот і марлевою серветкою на затискачі звільнити його від наявних сторонніх тіл і рідини;

- Відхиліть голову максимально назад, під шию валик;

- Виведіть нижню щелепу вперед.

Етап ІІ реанімації (проведення штучної вентиляції легень):

- Здійснюють способом вдування повітря з рота в рот або з рота в ніс (по можливості за допомогою ручних або автоматичних апаратів через лицьову маску чи інтубаційну трубку);

- Здійсніть 2-3 вдування і починайте проводити закритий масаж серця; частота вдувань 12-16 за 1хв.

Етап ІІІ реанімації (закритий масаж серця):

- Перебуваючи з боку від потерпілого, покладіть одну кисть на нижню 1/3 грудини (на відстані 1,5-2см від мечоподібного відростка) чітко посередині. Зверху покладіть кисть другої руки і, ритмічно натискуючи, змістіть грудину в сагітальному напрямку на глибину 3-5см. Натискання проводьте ривком від 0,5 до 0,75с, 1 раз за секунду.

- На 4-5 натискань на грудину проводьте одне енергійне вдування повітря.

- Ознаки результативних реанімаційних заходів: звуження зіниць, порожевіння шкіри, відновлення пульсу, поява ДР, потерпілого госпіталізують у ВРІТ.

V. Біологічна смерть: характеризується незворотними змінами в організмі, припинення життєдіяльності, настає після клінічної смерті. Вмирання – це розпад цілісності організму, він перестає бути саморегулюючою системою. Виникає активація клітин головного мозку, яка спричинює рухове збудження, прискорення дихання і пульсу, ↑ АТ, а потім настає гальмування.

Біологічна смерть супроводжується:

- зупинкою діяльності серця;

- зупинкою дихання;

- розслабленням м’язів;

- мертвенна блідість шкірних покривів і видимих слизових оболонок;

- помутніння зіниць, відсутність реакції на світло;

- охолодженням тіла до Т навколишнього середовища;

- з’являються трупні п’ятна синього кольору на нижніх частинах тіла;

- трупна закляклість;

- ознака «котячого ока».

Правила поводження з трупом:

1) Лікар фіксує факт смерті, записує в карті стаціонарного хворого день і час.

2) Біля ліжка померлого ставлять ширму або вивозять його в інше приміщення.

3) Забрати одяг з померлого.

4) Покласти померлого на спину, забрати подушку, закрити очі, підв’язати нижню щелепу, зв’язують ноги разом, руки кладуть на груди.

5) Накрити померлого простирадлом.

6) Труп залишають у відділенні на 2 години після цього його оглядають, і при наявності достовірних ознак смерті (трупне закостеніння, трупні плями, ↓ Т0 тіла нижче 200С) м/с записує чорнилом на стегні померлого його П.І.П., номер карти стаціонарного хворого.

7) Труп перевозять на спеціальній каталці в патологоанатомічне відділення для розтину із супровідним документом (вказують паспортні дані померлого, № картки стаціонарного хворого, діагноз, дату і час смерті), який заповнює лікар.

8) Повідомлення відправляють у приймальне відділення для заповнення даних про випадок смерті у «Журналі сигнальних донесень».

9) Речі померлого, які були в нього у відділенні, збирають, описують і передають родичам.

10) Цінності з померлого м/с знімає в лікувальному відділенні в присутності чергового лікаря, оформляє актом і передає родичам.

11) Білизну з ліжка померлого кладуть в мішок і відправляють на дезінфекцію, подушку, матрац, ковдру здають для знезараження в дезінфекційну камеру, ліжко і тумбочку протирають. В палаті проводять генеральне прибирання, провітрюють протягом доби.

12) Смерть, що настала вдома, констатує дільничний лікар чи лікар швидкої допомоги, який видає довідку – діагноз і причини смерті.

 

5. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, відчуття провини у родини; їх невміння доглядати за безнадійно хворим родичем; надмірна депресія у пацієнта у зв’язку з майбутньою втратою). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

Проблема пацієнта: невміння доглядати за безнадійно хворим родичем.

Медсестринські втручання:

1. Розробити план навчання родичів догляду за безнадійно хворим:

- Скласти план догляду розрахований на тиждень;

- Навчати родичів догляду за пацієнтом суворо за планом;

- Забезпечити родичів пацієнта літературою по догляду за ним, обговорити з родичами її зміст протягом тижня.

2. Забезпечити психологічну підтримку пацієнта з боку рідних:

- Заохочувати родичів пацієнта до обговорення з ним його проблеми декілька раз на день, заохочувати прояви гніву, горя та інших емоцій.

- Навчити родичів безнадійно хворого акцентувати його увагу на те, що процес смерті плине легко, безболісно, що ця доля не обмине нікого.

3. Провести заходи направлені на спокійну смерть хворого:

- Забезпечити пацієнту можливість попрощатися з близькими;

- Обговорити з пацієнтом, що буде з його тілом після смерті, як будуть проходити його похорони, де буде поховання;

- Організувати бесіду з священиком.

4. За призначенням лікаря забезпечити прийом хворим седативних засобів, транквілізаторів.

Проблема пацієнта: надмірна депресія у пацієнта у зв’язку з майбутньою втратою.

Медсестринські втручання:

1. Забезпечити психологічну підтримку пацієнта з боку медпрацівників:

- Розмовляти з пацієнтом про майбутню втрату, заохочуючи його здібність горювати, виказувати переповнюючи його почуття;

- Емоційно підготувати пацієнта прийняти неминуче настання втрати;

- Вирішити питання про консультацію з психіатром.

2. Забезпечити психологічну підтримку з боку родичів:

- Переконати родичів триматися спокійно, впевнено, відволікати увагу пацієнта від почуття майбутньої втрати.

3. Забезпечити належний догляд за пацієнтом, підтримку незалежності в задоволенні основних потреб пацієнта.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.