 |
|
Оперативно-технічна характеристика хлібних полів та степів.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
КАФЕДРА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ЛЕКЦІЯ
для проведення занять з курсантами (студентами) освітно-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю 6.170203 «Пожежна безпека» на 2013 – 2014 навчальний рік.
Тема: № 6.3. “Природні пожежі".
МЕТА:
навчальна - знати особливості розвитку пожеж на хлібних полях та в
степу, основні способи введення сил і засобів та основні прийоми гасіння, заходи безпеки праці, вміти організовувати розвідку;
виховна - виховання почуття відповідальності при виконанні своїх
обов`язків;
розвиваюча - розвиток вмінь вибирати з наданої інформації основне та
швидко конспектувати.
НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС: 2 години.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: лекційний зал.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: МП, ПК, відеофільм.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України.
2. Закон України “Про правові засади цивільного захисту”.
3. Тимчасовий статут дій у надзвичайних ситуаціях України.
4. П.П.Клюс, В.Г.Палюх, А.С.Пустовой, Ю.М.Сенчихін, В.В.Сировой. Пожежна тактика.
СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ.
Вступ.
1. Оперативно-технічна характеристика хлібних полів та степів.
2. Розвиток пожеж на хлібних полях та в степах.
3. Закріплення нового матеріалу.
4. Завдання на самопідготовку.
ВСТУП
На Україні налічується близько п'яти тисяч вищих видів рослин. Площа степів та хлібних полів складає близько 14 млн. га. На одного жителя доводиться 0,1 га полів. Поля та степи України високопродуктивні.
Майже всі галузі народного господарства використовують хлібні поля та степи.
Поля та степи виконують важливу роль в житті людини. Полезахисні і яро-балочні торфопокладення в степу та лісостепу захищають сільськогосподарські угіддя від водної і вітрової ерозії, надають безцінну допомогу хліборобам в отриманні високих і стійких урожаїв.
Від того, наскільки правильно ведуться земельні роботи і їх охорона, багато в чому залежить успішне зростання екології нашої країни, поліпшення навколишнього середовища. Ніде в світі не робиться так багато для охорони природи, як в нашій країні. Охорона хлібних полів та степів від пожеж визнана в нашій країні однієї з найважливіших державних задач.
Пожежа - один з самих небезпечних і широко поширених ворогів полів та степів: навіть при слабій пожежі вигоряє велика кількість хлібних культур на полях. Якщо вчасно не будуть вжиті заходи по його гасінню, вогонь може розповсюдиться на велику площу, розвиватися до розмірів стихійного лиха і завдати величезного збитку нашій державі.
Аналіз таких пожеж показує, що на території України в різних районах країни щорічно створюються умови, що сприяють виникненню великих пожеж.
Тривалість пожежонебезпечного сезону в різних районах країни неоднакова. Межі цих районів залежать від кліматичних особливостей.
За даними статистики 76% пожеж на полях та в степах у світі виникають з вини людини.
Оперативно-технічна характеристика хлібних полів та степів.
Хлібні поля та степ займають великі площі та характеризуються наявністю великої кількості спалимих матеріалів у вигляді сухої трави, кущів, очерету, хлібних злаків у період їх воскової стиглості, технічні та інші сільськогосподарські культури. Усі ці рослини, особливо у суху та жарку погоду, легко займаються та добре горять. Пожежі в степу та на хлібних полях розповсюджуються дуже швидко. На їх швидкість розповсюдження особливо впливає швидкість вітру, вологість повітря та рослин. У суху погоду швидкість розповсюдження вогню високими густими хлібними злаками та травами досягає 500-600 м/хв., а при рідкій рослинності та відсутності вітру вона складає 10-15 м\хв.
Пожежі на хлібних полях та в степах виявляють пізно, у результаті чого вони охоплюють великі площі. Швидке розповсюдження пожежі зумовлюється потужними вихровими конвекційними потоками, у результаті яких вогонь перекидається на значні відстані та легко розповсюджується через перешкоди шириною 12-15 м. Пожежі на хлібних масивах та в степах створюють велику загрозу хлібам, скошеним у валки, сільськогосподарській техніці, що знаходиться на збиранні врожаю. Вони можуть розповсюджуватись на поселення, тваринницькі комплекси, кошари та інші об`єкти, а також створювати небезпеку тваринам, які знаходяться на пасовищах.
Для зниження пожежної небезпеки у період воскової стиглості злакових культур та створення умов для гасіння пожеж, їх масиви розподіляють на ділянки площею не більше як 50 га прокосами шириною 10-12 м, по яких здійснюють проорювання шириною 5-6 м. У цей період також роблять прокоси біля токів, скирт соломи, сіна, польових станів, кошар, загонів тварин та інших об`єктів, що знаходяться поруч з посівами або степними масивами.
У кожному сільському районі та області розробляють заходи по забезпеченню пожежної безпеки на період збирання врожаю або на пожежонебезпечний період у степах під час заготівлі сіна та на пасовищах. Ці заходи можуть передбачатися окремим планом або відповідним розділом і входити до загального плану охорони врожаю.
У цьому плані або розділі передбачається порядок залучення населення, техніки, засобів гасіння, організація зв`язку, медичної допомоги та інші заходи по боротьбі з пожежами. На період збирання врожаю посилюється чергування в населених пунктах та на полях, а техніка, пристосована для гасіння пожеж на хлібних полях та в степу, знаходиться у постійній бойовій готовності.
2. Розвиток пожеж на хлібних полях і в степу.
Під час невеликих степових пожеж або пожеж на хлібних масивах при відсутньому або слабкому вітрові (до 3 м\с) сили та засоби вводять на фронт пожежі з поступовим переходом на фланги і тил. Основними способами та прийомами гасіння пожеж на хлібних масивах і в степу є: оборювання місця, що горить; гасіння водою з допомогою пожежної та пристосованої для гасіння технікою; прокоси перед фронтом пожежі; захльостування вогню краєм горіння за периметром пожежі мітлами, віниками з гілок кущів і дерев, тканинами та іншими засобами.
Пожежі в степу і невеликі пожежі на масивах злакових культур при слабкому вітрові та відсутності техніки гасять прийомом захльостування горіння краєм їх периметра. Полум`я, траву або злакові культури, що горять, захльостують (збивають) у бік пожежі, просуваються її периметром та спостерігають, щоб не виникло горіння знову.
На великих пожежах КГП повинен негайно організувати розвідку у декількох напрямках шляхом об`їзду зони пожежі на транспортних засобах, а під час дуже великих пожеж у степу для розвідки використовують літаки та вертольоти. У розвідці пожежі визначають межі пожежі, розміри її площі; загрозу від пожежі будовам, польовим станам, масивам злакових культур, отарам, табунам тварин на пасовищах, людям та техніці, які працюють у полі; наявність перешкод на шляхах поширення вогню (річок, струмків, шляхів, лісосмуг); наявність людей і техніки на місці пожежі та ін. Дані розвідки наносять на план-схему.
На основі даних, зібраних розвідкою, визначають кількість необхідних сил та засобів для гасіння, вирішальний напрямок бойових дій, порядок сповіщення і доставки людей на місце пожежі, встановлюють систему зв`язку на пожежі, шляхи та способи евакуації людей і тварин із небезпечних зон, де і які доцільно застосовувати способи, прийоми та засоби гасіння пожежі і як раціонально розподілити людей та техніку для швидкої локалізації пожежі.
У залежності від обстановки на пожежі, швидкості вітру і наявності сил та засобів КГП може застосовувати різні способи та прийоми гасіння. На ділянках периметра пожежі, де найбільш інтенсивно розповсюджується вогонь, рельєф місцевості дозволяє проїхати пожежним або пристосованим для гасіння автоцистернам та при їх наявності гасіння здійснюють водою на шляху їх пересування. У цих умовах одна пожежна автоцистерна типу АЦ-40(130) зможе погасити хлібні посіви або траву за фронтом 600-800 м. При цьому доцільно направляти для гасіння по дві або декілька автоцистерн одна за одною, перша з них буде збивати полум`я, а наступна - ліквідувати осередки горіння, що залишилися.Коли автоцистерн недостатньо або вони не зможуть проїхати на дану ділянку периметра пожежі, доцільно використовувати трактори для оборювання та виготовлення загороджувальних мінералізованих смуг необхідної ширини і одночасно виставляти людей із засобами гасіння, щоб запобігти виникненню осередків горіння за загороджувальною смугою. На тих ділянках, де не зможе пройти техніка, а також у тилу і на флангах, де швидкість розповсюдження вогню та інтенсивність горіння значно нижче, ніж фронтом пожежі, гасіння здійснюють хімікатами з ранцевих оприскувачів, захльостуванням полум`я краєм горіння та засипанням його ґрунтом.
Під час пожеж, що охопили великі площі, та сильному вітрові (більше 7 м\с) основними прийомами гасіння є влаштування загороджувальних мінералізованих смуг з використанням природних перешкод та для пожеж у степу відпалення (пуск керованого зустрічного вогню). Основна мета відпалення - це швидке влаштування до підходу фронту вогню широкої загороджувальної смуги шляхом випалювання сухих рослин.Для відпалення спочатку влаштовують опорну смугу, яка являє собою проорану або змочену водою смугу шириною, яка не дозволить поширитися вогню на її зовнішній бік . Для цього у першу чергу використовують природні перешкоди. Відстань від опорної смуги до фронту пожежі необхідно визначати так, щоб можна було запустити зустрічний вогонь до підходу пожежі та випалити смугу такої ширини, щоб вона змогла перешкодити поширенню пожежі за її межі. Запуск зустрічного вогню здійснюють проінструктовані люди з допомогою факелів, паяльних ламп та інших засобів, які розміщують опорною смугою на відстані 50-100 м одне від одного за командою КГП або НБД, НБС. Суху рослинність необхідно підпалювати на відстані 5-10 м від опорної лінії у бік пожежі, щоб вогонь не зміг набрати сили та перейти через опорну смугу.
Для гасіння та захисту скирт соломи або сіна подають розпилені струмені води, а потім їх розбирають або розтягують волокушами і проливають водою.
У процесі гасіння пожеж у степах та на хлібних масивах необхідно суворо дотримуватись правил безпеки праці. Не можна допускати знаходження людей перед фронтом пожежі при великій швидкості його поширення. Під час оточення людей вогнем необхідно вибрати місце на краю пожежі з найменшою інтенсивністю горіння та вивести їх на горіле. У цих випадках, при можливості, гасять пожежу на ділянці переходу людей на горіле. Якщо вивести людей із оточення їх вогнем не можливо, то необхідно очистити майданчик від спалимої рослинності і випалити її на ділянці, де лишилися люди. Під час утворення покосів і оранні смуг необхідно слідкувати, щоб на техніку не потрапляли іскри, закривати баки з паливом мокрими тканинами, а при загрозі від вогню вивести її в безпечне місце. Також необхідно забезпечити постійний зв`язок між окремими бригадами та ланками і забезпечити людей водою, продуктами харчування та медичною допомогою.