Главная | Обратная связь

Дослідження штангових насосних свердловин

і динамометрія.

План.

1. Теоретичні основи підтримання пластового тиску (ППТ).

2. Технологічні схеми ППТ.

 

1. Відмінність фізико-хімічних характеристик води і нафти: 1) щільність >1000; 2) в’язкість; 3) коефіцієнт поверхневого натягу; 4) змочуваність.

Можливі форми пересування нафти до вибою: 1) змішання агентів; 2) розрив струменя нафти; 3) утворення окремих, що чергуються потоків нафти і води; 4) фільтрація по капілярам і тріщинам; 5) утворення застійних і тупікових зон (скін-ефект).

ППТ─проводиться при фонтануванні свердловин, при цьому іде нагнітання води в пласт.

Законтурне заводнення передбачає накачування води в нагнітальні свердловини розташовані за зовнішнім контуром нафтоносності. Розраховується: 1) віддаленість нагнітальних свердловин одна від одної; 2) віддаль від видобувних свердловин; 3) величина тиску нагнітання >Р_пл і об’єму нагнітання. По мірі обводнення першого ряду свердловин його переводять в ряд нагнітальних. Після певного часу розробки необхідно забезпечити підвищення пластового тиску за рахунок збільшення об’ємів нагнітання рідини враховуючи відтоки (втрати води). Критерій процесу відбору характеризується стабілізацією привибійного тиску. Умови проведення законтурного заводнення: 1) невеликі розміри покладу (відношення площі покладу до периметра контуру S/P=1,5─1,75), шар однорідний з гарними колекторськими властивостями по поверхні і по площі; 2) нагнітання свердловини знаходяться на віддалі від контуру нафтоносності 300─800 м.; 3) існує гарний гідродинамічний зв’язок між зоною добору і зоною нагнітання. Недоліки процесу заводнення: 1) великі втрати води; 2) далекість ліній нагнітання від зони добору; 3) уповільнена реакція фронту добору на зміну умов на лінії нагнітання; 4) необхідність спорудження великої кількості нагнітальних свердловин.

Різновид законтурного заводнення є приконтурне заводнення чи внутрішньо-контурне заводнення. Внутрішньо-контурне заводнення передбачає закачування води в нафтову зони і організацію одного чи кількох рядів свердловин (нагнітальних). Розділяємо на окремі ділянки (блоки ) і розроблюємо самостійно. Різновидом внутрішньо-контурного заводнення є майданне, осередкове, виборче і блокове.

Виборче заводнення служить для витіснення нафти з окремих неоднорідних шарів застосовується на пізній стадії розробки. Блокове заводнення розрізає поклад на окремі частини і оконтурює її нагнітальними свердловинами. Всередині кожного блоку будують видобувні свердловини.

Недоліки системи ППТ: 1) прогресуюче обводнення родовища; 2) високі вимоги до якості води, що закачується; 3) велика кількість ускладнень через пластову воду яка циркулює в системі.

Напрямки удосконалення ППТ.

1. Розробка нових технологічних рідин та добавок до води.

2. Розробка надійного контролю за рухом рідині в пласті.

3. Розробка методу регулювання фільтраційних потоків у шарі виникнення тупикових і невироблених зон.

Стаціонарний ППТ характеризується постійністю в обсягах і напрямах закачування води. Характеристика закачуваних у шар вод: 1) вміст зважених часток регламентують 40─50 мг/л і розмір 5─10 мкм; 2) вміст кисню до 1 мг/л; 3) вміст заліза до 0,5 мг/л; 4) концентрація водневих іонів 8,5─9,5; 5) вміст нафти і води до 30 мг/л.

 

 

Лекція №22.

Термохімічні методи дії на пласт.

План.

1. Призначення і класифікація методів дії на привибійну зону пласта (ПЗП).

2. Схема обладнання для підтримки пластового тиску нагнітанню води.

3. Принципова схема парової пересувної установки (ППУ).

 

1. Основне призначення методів діяння на привибійну зону пласта або інтенсифікації видобутку нафти і газу полягає в збільшенні проникності привибійної зони за рахунок очищення порових каналів і тріщин від різного роду матеріалів, які відклалися в них (смоли, асфальтени, парафі­ни, глини, солі тощо), а також розширення і створення нових тріщин і каналів, які поліпшують гідродинамічний зв’язок пласта зі свердловинами.

За характером діяння на привибійну зону пласта методи діляться на хімічні, механічні, теплові і комплексні.

В основу хімічних методів покладено вплив різними ки­слотами на породи привибійної зони пласта з метою розчи­нення частинок, які забруднюють порові щілини, і збільшення діаметрів порових каналів. Найбільш розповсюдженим мето­дом хімічного діяння є солянокислотна обробка.

Механічні методи діяння направлені на розширення іс­нуючих або створення нових тріщин. Їх використання най­більш ефективне в міцних, низькопроникних колекторах. Ос­новним методом механічного діяння є гідравлічний розрив пласта. До них також відносяться гідропіскоструминиа пер­форація, торпедування.

Сутність теплових методів полягає в прогріванні приви­бійної зони з метою розплавлення і видалення з пласта тугоп­лавких агрегатних структур, а також зменшення в’язкості на­сичуючих флюїдів. Використовують їх на родовищах і високов’язкими нафтами, які містять велику кількість смол, парафінів, асфальтенів. До них відносяться електропідігрівання, запомповування теплоносіїв, прогрівання парою.

Методи комплексної діяння на привибійну зону пласта, які поєднують у собі елементи хімічного, механічного і тепло­вого діяння, використовують в складних гірничо-геологічних умовах, де проявляються одночасно декілька факторів, які по­гіршують фільтраційні властивості пласта. До них відносять термохімічні оброблення, внутрішньопластові термохімічні оброблення, термохімічне діяння.

Вибір конкретного методу діяння здійснюється на основі ретельного вивчення стану привибійної зони пласта, складу порід і рідин, а також систематичного узагальнення і вивчення накопиченого геолого-промислового матеріалу по об’єкту, що вивчається.

 

2. Нагнітальна свердловина─ призначена для реалізації процесу заводнення пластів з метою підвищення нафтовіддачі.

Рисунок 22.1─ Обв’язка нагнітальної свердловини.

12─ всмоктувальний водопровід;

13, 14, 15, 16, 18, 20, 21, 22─ засувки;

19, 23, 24─ манометри;

25─експлуатаційна колона;

26─колона НКТ;

27─пакер.

 

3. Призначена для термічної депарафінізації підземного і наземного обладнання свердловини, а також для підігріву трубопроводів та іншого бурового і нафтопромислового обладнання.

Рисунок 22.2─Принципова схема парової пересувної установки (ППУ)

1, 17, 20, 21, 26, 34─регульовані вентилі;

2, 23─зворотні клапани;

3, 5, 9, 13, 14, 15, 19, 24, 27, 28, 36─запірні вентилі;

4, 11, 18─фільтри;

6─ресивер; 7─повітряна заслінка; 8─вентилятор; 10─ємність для води;

12─паливний бак; 16─паливний насос; 22─діафрагма високого тиску;

25─відсічний клапан;29─пальниковий пристрій;30─парогенератор;

31, 32─запобіжні клапани; 33─розширник; 35─живильний насос;

А─пара для споживача;

Б─стиснуте повітря для компресора;

В─дренаж (злив);

Г─пара в ємність для підігріву води.

 

 

Лекція №23.