 |
|
Технічні характеристики зневоднювальних елеваторів
| Параметри | ЭО4 | ЭО4С | ЭО6 | ЭО6С | ЭО10 |
| Довжина, м Кут нахилу, град. Швидкість руху ков-шової стрічки, м/с Ківш: ширина, мм ємність, м3 крок, мм коеф. заповнення Продуктивність, т/год Маса 1 м ковшової стрічки, кг | до 30 0,17; 0,25; 0,38 0,5-0,9 9-56 | до 30 0,17; 0,25; 0,38 0,5-0,9 14-87 122,5 | до 30 0,17; 0,25; 0,38 0,5-0,9 17-107 | до 25 0,17; 0,25; 0,38 0,5-0,9 28-173 | до 25 0,17; 0,25; 0,38 0,5-0,9 43-270 |
Зневоднення на грохотах застосовується для матеріалу широкого діапазону крупності (від 0,35 до 300 мм і крупніше). Найширше використовуються вібраційні, самобалансові, резонансні й дугові грохоти, наприклад, ГСЛ, ГРД, ГИСЛ й ін. В якості робочих поверхонь зневоднювальних грохотів служать щілинні сита, виготовлені із профільованого латунного або сталевого нержавіючого дроту. Розміри щілин сит - 0,25, 0,5, 0,75 й 1,0 мм. Можуть застосовуватися також дрототкані й полімерні сита.
У порівнянні з попередніми варіантами перевага рухомих грохотів полягає в тім, що вода тут виділяється в процесі струшування й руху матеріалу по ситу й швидкість дренування значно збільшується. Особливо це стосується грохотів, що працюють у режимі з підкиданням продуктів.
Позитивний вплив на якість зневоднення робить ополіскування матеріалу, що рухається по грохоті, струменями чистої води. Такий ефект пояснюється видаленням з поверхні матеріалу дрібних, зольних й мулистих часток, що втримують вологу.
Труби бризкав розташовуються перпендикулярно напрямку коливань грохоту. Вода під надлишковим тиском до 200 Па подається через отвори діаметром 3-4 мм. Витрата води досягає 1 м3/т при зневодненні шламу й 0,25-0,35 м3/т - крупного і дрібного зернистого матеріалу.
Необхідна площа зневоднювального сита (м2):
де 0,75 - коефіцієнт, що враховує нерівномірність
навантаження;
- кількість води, що підлягає видаленню, м3/год;
- кількість води, що видаляється з 1 м2 сита, м3/м2∙
год (залежить від розміру й кроку щілин).
Для зневоднення досить широко використовують дугові сита, особливо при необхідності відділення шламоподібних матеріалів від зернистої частини перед процесами збагачення. Бувають напірні сита (пульпа від насоса подається під тиском) і безнапірні (самопливом).
Напірне сито (рис. 1.1) має корпус, у якому закріплене напівциліндричне щілинне сито 2. Пульпа подається в живильний патрубок 1. Колосники щілинних сит звичайно встановлюються перпендикулярно напрямку потоку. Матеріал надходить на сито тангенціально (по дотичній). Тонкий шлам з водою йде в жолоб 4 для підрешітного продукту, великий матеріал - у жолоб 3 для надрешітного продукту.
Недоліком дугового сита є нерівномірне зношування колосників (чим ближче до живильного патрубка, тим більше). Для збільшення терміну служби колосників їх роблять поворотними на 180º.
Рис. 1.1 Схема напірного дугового сита:
1 – патрубок живлення; 2 – дугове щілинне сито; 3, 4 – жолоби відповідно для твердого й води зі шламом
Контрольні питання
1. Причини, по яких здійснюється зневоднення продуктів збагачення корисних копалин.
2. Зовнішня та внутрішня волога матеріалів.
3. Класифікація продуктів за змістом в них вологи.
4. Вологість продуктів та її визначення.
5. Фактори, що впливають на вологоутримуючу здатність матеріалів.
6. Основні методи зневоднення продуктів збагачення.
7. Характеристика процесу дренування.
8. Фактори, що впливають на швидкість дренування.
9. Машини й апарати для зневоднення дренуванням.
10. Обладнання для зневоднення у штабелях.
11. Принцип роботи зневоднювального елеватора.
12. Особливості конструкцій зневоднювальних елеваторів.
13. Існуючі конструкції зневоднювальних грохотів.
14. Розрахунок продуктивності зневоднювального грохота.
15. Принцип дії дугового зневоднювального сита.
16. Розрахунок необхідної площі зневоднювального сита.