 |
|
Методичні рекомендації.
Тема семінарського заняття розглядає історію становлення етнологічної науки.
Розглядаючи перше питання студенти повинні звернути увагу на фіксацію ранніх етнографічних спостережень у стародавніх історико-культурних пам'ятках, нагромадження в писемних пам'ятках античного світу знань греків, римлян про сусідні й віддалені народи. Потрібно проаналізувати специфіку етнографічних розвідок у середньовічний період та звернути увагу на звуження у V-VI ст. географічного й етнографічного кругозору. Слід виділити етнографічні відомості у візантійських авторів V-VII ст. (Прокопія, Йордана, Маврикія, Костянтина Порфирородного, Льва Диякона та ін.); арабських авторів (Ібн Фадланд, Аль Джайгані, Ібн Хордадбе, Аль Массуді); інформацію про прибалтійських слов'ян у церковних істориків XI-ХІІ ст. Важливою є етнографічна інформація мандрівників, купців, місіонерів, послів XIV — XVI століття (Паоло Карпіні, Марко Поло, П’єр Шевальє, Еріх Лясота, Сігізмунд Герберштейн, Павло Алепський, Гійом де Боплан, Михайло Литвин, Блез Віженер, Амвросій Контаріні та ін.).
Розглядаючи друге питання студенти звертають увагу на розширення етнографічної поінформованості в епоху "великих географічних відкриттів", осмисленні й узагальненні емпіричних даних у ХVІІІ столітті. Хронологічні рамки цього питання охоплюють XVII — XVIII століття.
Студенти повинні пов’язати процес нагромадження етнографічних знань з потребою створення спеціальної дисципліни, яка б впорядкувала і систематизувала збір етнографічного матеріалу. Розглянути становлення етнографії як науки. Значення поглядів просвітителів і енциклопедистів для її розвитку. Проаналізувати вплив на етнографію ідей географічного детермінізму, національної своєрідності кожного народу, концепції універсальних закономірностей всесвітньо-історичного процесу. Розкрити процес зародження методів наукового дослідження: (ретроспективного аналізу, порівняльно-історичного методу).
Розглядаючи третє питання студенти повинні звернути увагу на пробудження у першій половині XIX ст. інтересів до вивчення минулого своєї країни, самобутньої творчості свого народу — етнографічного краєзнавства (вітчизнознавства). Окремо слід виділити діяльність “міфологічної” школи етнографії. Треба проаналізувати причини становлення етнології як самостійної науки в середині XIX ст., розглянути виникнення спеціального терміна нової науки. Потрібно визначити її межі і предметне коло; співвідношення з антропологією, місце у загальній структурі гуманітарних наук. Окремо слід розглянути діяльність перших етнологічних товариств, видань, народознавчих музеїв.
Розглядаючи четверте питання студенти повинні назвати і охарактеризувати основні етнологічні школи і напрямки, що виникли упродовж ХХ століття:школа дифузіонізму (Ф.Ратцель, Фробеніус, Грім, Котляревський, Гребнер, Шмідт);еволюціоністська школа: (Окен, Дарвін, Кавелін, Тейлор, Ковалевський, Морган, Бастіан, Конт, Дюркгейм, Бахофен, Пешель, Надєждін); неоеволюціонізм (Уайт, Ленський, Парсонс, Дж. Стюард, Харріс, Уайт, Неролл, Сервіс, Фрейд); антропогеографічна школа (Ратцель); структуралістична школа (Радкліфф — Браун, Леві-Строс, Мітчел, Коїн);історична школа(Еліот — Сміт, Ріверс, Крамер, Боас); американська етнопсихологічна школа (Лінтон, Дюбуа); школа функціоналізму (Турнвальд, Малиновський, Кун, Глакмен); лейденська школа; амстердамська школа(Нібур, Фаренфорт); радянська школа(Я. Марр, С. Широкогоров, С. Токарєв, Ю. Бромлей, В. Алєксєєв).
Слід також звернути увагу на новітні етнологічні концепції: культурногорелятивізму (М. Герцковіц), неофункціоналізму, неоструктуралізму, культурної екології, а також герменевтичну концепцію (Ю. Гірц, Р. Тернер).
Література
Основна:
Белявский В.А. Этнос в древнем мире // Доклады отделений и комиссий Всесоюзного Географического Общества СССР. — 1967. — Вып. 3.
Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. — М., 1983.
Воробьев М.В. Этнос в средние века (на материале этногенеза чжурчженей) // Доклады отделений и комиссий Всесоюзного Географического Общества СССР. — 1967. — Вып. 3.
Итс Р.Ф. Введение в этнографию. — М., 1974.
Садохин А.П., Грушевицкая Т.Г. Этнология. — М., 2001.
Тиводар М.П. Етнологія: Навч. посібник. — Ужгород, 1998.
Додаткова:
Алексеев В.П. Этногенез. — М., 1986.
Гердер Й. Идеи к философии истории человечества. — М., 1977.
Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. — К., 1999.
Нельга О.В. Теорія етносу: Курс лекцій. — К., 1997.
Степико М. Буття етносу: Витоки, сучасність, перспективи. — К., 1998.
Широкогоров С.М. Этнос: Исследование основных принципов изменения этнических и этнографических явлений // Изв. восточ. ф-та Дальневосточного ун-та. — Шанхай, 1923. — . Т. 1.
В) Завдання для самостійної роботи студентів:
1. Хто з названих авторів Стародавнього світу зібрав і впорядкував етнографічні матеріали про життя скіфів і сарматів (V-IV ст. до н.е.):
1) Тацит
2) Ксенофонт
3) Страбон
4) Геродот
5) Птолемей
6) Цезар