Здавалка
Главная | Обратная связь

Запальні захворювання молочної залози



Догляд за хворими із захворюваннями молочної залози

Усі захворювання молочної залози можна поділити на дві великі групи:

1. Запальні — неспецифічні і специфічні мастити, абсцеси, флегмони, гангрени.

2. Незапальні — доброякісні і злоякісні пухлини, дисгормональні захворювання, вади розвитку (гіпо-, гіпермастія, амастія, полімастія).

Запальні захворювання молочної залози

Гострий мастит — запалення молочної залози.

Мастит виникає найчастіше у матерів, що годують дітей грудьми, в перші дні і місяці (до 4 місяців) лактаційного періоду. В акушерських клініках, як ускладнення післяродового періоду, трапляється у 2-4% породіль. В основ­ному мастит виникає на 7-20-й день після пологів. Основними причинами його виникнення є: травматизація (тріщини, виразки) сосків; застій молока (лактостаз), який призводить до його згортання в молочних ходах і розвит­ку запального процесу; пряме попадання інфекції через епідермальний по­крив; недотримання гігієнічних правил. Слід зазначити, що мастит може виникати і у жінок без лактації, а також у чоловіків. Поширення інфекції в молочній залозі відбувається по молочних протоках, лімфатичних та крово­носних судинах. Основним збудником захворювання є стафілокок (80%), стрептокок (15%) та мікробні асоціації.

Залежно від розповсюдження та локалізації запального процесу в молочній залозі розрізняють дифузні — уражається вся молочна залоза (панмастити) і відмежовані мастити. Останні, в свою чергу, за локалізацією поділяються на субареолярні - розташовані під ареолою соска; інтрамамарні — тканині залози: галактофорити — в молочних протоках; ретромамарні між задньою поверхнею залози і фасцією великого грудного м'яза.

За патоморфологічними змінами в молочній залозі розрізняють: серозну (початкову), інфільтративну, абсцедивну, флегмонозну та гангренозну форми маститу.

Серозна (початкова) форма маститу виникає, як правило, у породі через застій молока. Молочна залоза просочується серозним ексудатом розвивається лейкоцитарна інфільтрація навколо соска. Своєчасне зцідування молока і призначення антибіотиків може зупинити запальний прощ. При запізнілому або неправильному лікуванні запальний процес у молочній залозі прогресує і переходить в інфільтративну форму. В товщі молочної залози формується інфільтрат з нечіткими межами, без ознак розм'якшення.

При абсцедивному маститі утворюється гнійна порожнина. Гній може прорватись через шкірні покриви або в молочні протоки.

При дифузній гнійній інфільтрації молочної залози виникає флегмонозний масти який характеризується прогресуючим і тяжким перебігом.

У деяких випадках внаслідок запальне процесу в молочній залозі виникає тромбоз кровоносних судин і, як наслідок, розвивається гангренозна форма маститу, при якій відбувається некроз значних ділянок або всієї тканини молочної залози.

У 12-15% хворих спостерігають двобічне ураження молочних залоз. Переважно yражається верхньозовнішній квадрант молочної залози, хоча в цілому топографія маститів різнорідна.

Клінічні ознаки. Основні ознаки гострого маститу залежать від фази запального процесу в молочній залозі.

Серозна формамаститу, характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 38,5-39,0°С, болем у молочній залозі. Спостерігаються збільшення, при пальпації - болючість Контури залози збережені, шкіра над нею не змінена.

Інфільтративна формаСтан хворого погіршується, підвищується температура тіла до 39-40°С, з'являєть­ся лихоманка, головний біль, слабкість. Молочна залоза збільшується в об'ємі, шкіра над ділянкою інфільтрації гіперемована (червона).

При пальпації визначається ін­фільтрат з нечіткими межами. Як пра­вило, збільшуються підпахвинні лімфа­тичні вузли. У випадках, коли лікуван­ня, (яке проводять), не зупиняє процес у фазі інфільтрації, розвивається абсцедивна форма маститу, яка характе­ризується наростанням клінічних оз­нак і погіршенням стану хворого При пальпації в молочній залозі виявляють ділянки розм'якшення і флуктуації

Флегмонозна формахарактеризується різким погіршенням стану хворої виникає лихоманка, шкірні покриви бліді, молочна залоза збільшена в об'ємі, пастозна (тістоподібна), шкіра над нею гіперемована, блискуча, з роз­ширеною венозною сіткою, сосок втягнутий, при пальпації визначають на­бряклість, болючість Процес охоплює всю або більшу частину залози.

Гангренозна форма розвивається у хворих, які тривалий час не зверта­лись за медичною допомогою, або внаслідок тромбозу судин молочної зало­зи Стан хворих тяжкий, температура тіла підвищується до 40-4ГС, молочна залоза різко збільшена, шкіра над нею набрякла, покрита міхурами, наповне­ними геморагічним вмістом, місцями некротизована.

При всіх формах гострого маститу, особливо гнійних, у крові виявляють високий лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, ознаки токсич­ної зернистості лейкоцитів, у сечі з'являється білок.

При встановленні діагнозу гострого маститу необхідно проводити диференційну діагностику з так званою молочною лихоманкою, яка часто виникає у породіль на 4-5-у добу після пологів і пов'язана із застоєм молока, яке розкла­дається, інфікується, повторно всмоктується і викликає інтоксикацію організму При неадекватному лікуванні гострий процес в молочній залозі може перейти в хронічний мастит Внаслідок розростання грануляційної ткани­ни молочна залоза стає щільною, бугристою, болючою при пальпації У хво­рої спостерігається субфебрильна температура, загальна слабість, кволість

Лікування.У початковій фазі гострого маститу в стадії серозного запалення проводять консервативну терапію. На уражену залозу накладають підтримувальну (не стискальну) пов'язку, при цьому сосок необхідно залишити відкри­тим для систематичного відсмоктування молока спеціальними відсмоктувачами Зціджувати руками молоко забороняють, оскільки це може спричинити прогресування запального процесу. Хворим обмежують вживання рідини, призначають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди. Місцеве приз чають УВЧ, УФО (в еритемних дозах). Усі процедури необхідно проводе після спорожнення залози. Поряд із цим, проводять інфузійну і детоксикаційну терапію (реополіглюкін, неогемодез, неокомпенсан). Крім цього вливають плазму, білкові препарати, розчини електролітів. Своєчасно проведене лікування дає змогу зупинити запальний процес у молочній залозі у 90% хворих.

При наявності ознак гнійника (поява гектичної температури, лихоманку розм'якшення і флуктуації при пальпації та ін.) показане хірургічне лікування - розкриття і дренування гнійної порожнини. Операцію проводять під загальним знеболюванням. При інтрамамарних маститах розрізи на молочній залозі повинні виконуватися у радіарному напрямку (за Ангерером), з відступом від ареоли на 2-3 см. Гнійна порожнина повинна обстежувати) пальцем. При наявності кишень необхідно провести додатковий розріз. Ретромамарні гнійники розкривають дугоподібним розрізом по складці між молочною залозою і грудною стінкою (за Барденгейєром).

Після звільнення порожнин від гною їх промивають антисептичним розчинами і дренують спареними хлорвініловими трубками. В останні рок в практику лікування абсцедивних форм маститу запроваджено активний хірургічний метод лікування, який полягає у висіканні гнійника, проведена постійного промивання порожнини рани та закритті її первинними швами (В К. Гостіщев, 1993; М.П Черенко, Н.М. Ваврик, 1999). При тотальному гангренозному, інколи флегмонозному маститі, ускладненому сепсисом, показана мастектомія. Після операції за допомогою пов'язок проводять фіксацію молочної залози до грудної стінки. В післяопераційний період хворим про водять антибіотикотерапію з урахуванням чутливості мікробної флори, призначають сульфаніламідні препарати, вітаміни, проводять фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, ультрафіолетове опромінення, солюкс) та ін У тяжких випадках необхідно переливати препарати крові, неогемодез, призначати антистафілококову плазму, гамма-глобулін.

Важливе значення у профілактиці маститів має підготовка сосків, попередження патології пологів та інфікування молочних ходів у післяродовий період, дотримання правил особистої гігієни. В післяродовий період не обхідно кожного дня міняти білизну, дотримуватись режиму годування дитини, якщо немовля не повністю відсмоктує молоко, слід користуватись додатково молоковідсмоктувачем. При наявності тріщин сосків їх необхідно своєчасно лікувати з дотриманням усіх правил асептики.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.