Главная | Обратная связь

Пухлини молочної залози

Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини молочної залози.

Доброякісними пухлинами молочної можуть бути: папіломі пухлини з епітеліальної тканини, лімфангіоми - з лімфатичної тканини дермоїдні кісти, рідше ліпоми - з жирової тканини; невроми — з нервово тканини та ін. Особливістю цих пухлий є те, що вони нерідко ростуть тривалий час і не турбують хворих.

Найбільш частою формою доброякісних пухлин молочної залози є фіброаденома. Вона складається із залозистої тканини та сполучнотканинне строми. За своєю структурою фіброаденома близька до вузлової форм мастопатії і відрізняється від останньої чіткими межами і солітарним характером ураження. В основному виникає в молодому віці, ріст пухлини повільний, безболісний.

Досить часто трапляються цистаденоми — внутрішньопротокові кіст які за своєю морфологічною структурою дуже подібні до справжніх пухлин. Основною ознакою їх є кров'янисті виділення із соска Пухлини можуть не пальпуватись. При галактоцеле (молочна кіста) залоза збільшення в об'ємі. В товщі молочної залози визначають округлої форми з гладкою поверхнею пухлину, яка інколи флуктує.

Лікуваннядоброякісних пухлин молочної залози полягає в економному або достатньо радикальному їх висіченні з наступним обов'язковим гістологічним дослідженням.

Рак молочної залози. Займає друге місце серед ракових захворювань жінок після раку матки. Переважно хворіють жінки у віці 40-50 років. У молодому віці захворювання перебігає більш злоякісно. Рак молочної залози, як правило, виникає на фоні хронічного маститу і доброякісних пухлин (фіброаденома, цистаденома, мастопатія), які вважаються передраковими захворюваннями. В більшості випадків уражується одна, рідше дві залози.

Клінічні ознаки. Рак молочної залози розвивається з її паренхіми у вигляді щільної пухлини, яка відзначається швидким інфільтративним ростом подальшому розвитку процес переходить на шкіру і остання набуває лимонної кірки. При поширенні процесу на молочні протоки cocoк втягується. Інколи з нього виділяється кров'яниста рідина. При подальшому пухлина розпадається і утворюються виразки з щільними краями. Поряд із цим, уражаються регіонарні лімфатичні вузли: спочатку по краю великого грудного м'яза, потім - підпахвинні, над- і підключичні на боці ураження. Вони збільшуються у розмірах, стають щільними, малорухомими.

За гістологічною будовою розрі­зняють медулярну, склірозну і слизову форму раку Медулярний рак харак­теризується ураженням залозистої тканини, скір — сполучної, при слизо­вому раку настає колоїдне переро­дження епітелію, що характеризуєть­ся виділенням значної кількості сли­зових мас через сосок.

Рак здебільшого локалізується у верхньозовнішньому квадранті молоч­ної залози. За міжнародною системою TMN розрізняють чотири стадії раку і стадія - невелика пухлина в товщі молочної залози (не більше 2см у діа­метрі) без проростання в шкіру і ме­тастазів; II стадія — пухлина до 5 см у діаметрі, зрощена зі шкірою, є поодинокі метастази в підпахвинні лімфа­тичні вузли; III стадія - пухлина великих розмірів (більше 5 см у діаметрі) з наявністю множинних метастазів у підпахвинні, над- і підключичні лімфа­тичні вузли; IV стадія - поширене ураження молочної залози з множинни­ми віддаленими метастазами в легенях, хребті, другій молочній залозі.

Для уточнення діагнозу проводять бокову рентгенографію молочної залози (мамографію), при якій пухлина проявляється у вигляді округлої тіні з нерівними і нечіткими контурами. Поряд із цим, можна проводити контра­стну рентгенографію, коли вводять контрастну речовину (кардіотраст, тріотраст, уротраст й ін.) у протоки молочної залози. Для підтвердження діагно­зу обов'язково проводять цитологічне дослідження виділень із соска або пунктату з пухлини, де можна виявити ракові клітини.

Лікування. Основний метод лікування - хірургічний. Об'єм його зале­жить від стадії захворювання. При невеликих пухлинах без метастазів про­водять секторальну резекцію молочної залози з наступною променевою та хіміотерапією При наявності поодиноких метастазів додатково признача­ють перед- і післяопераційну променеву терапію. У більш запущених випад­ках проводять передопераційну променеву терапію, радикальну мастектомію; у молодих жінок із збереженою менструацією виконують оваріоектомію (видалення яєчників) У післяопераційний період цим хворим проводять хіміотерапію (тіотеф, 5-фторурацил, вінбластин, Україн та ін ). Крім цього, хворим призначають гормонотерапію. У дітородному віці застосовують чоловічі статеві гормони (тестостерон, метилтестостерон й ін.). У жінок з менопаузою понад 10 років призначають жіночі статеві гормони. У запуще­них випадках (III-IV стадія) і при наявності віддалених метастазів проводять симптоматичну терапію.