Главная | Обратная связь

Кишкова непрохідність

Кишкова непрохідність - повне або часткове поруш проходження вмісту по кишковому тракту.

Займає третє місце серед гострих захворювань живота. Післяопераційна летальність становить 6-8% (О.О. Шалімов, 1996р.).

Основними причинами кишкової непрохідності можуть бути: 1) спайки черевної порожнини після травм, поранень, перенесених операцій та запальних захворювань органів черевної порожнини і таза; 2) довга брижа тонкоїабо товстої кишок, що зумовлює підвищену їх рухливість; 3) пухлини черевної порожнини і заочеревинного простору.

Класифікація кишкової непрохідності (за Д.П. Чухрієнком, 1996)

І. За морфофункціональною природою: 1. Динамічна кишкова непрохідність: а) паралітична; б) спастична; в) гемодинамічна 2. Механічна кишкова непрохідність: а) странгуляційна; б) обтураційна; в) змішана

ІІ. За клінічним перебігом: 1. Гостра. 2. Хронічна.

ІІІ. За рівнем непрохідності: 1. Тонкокишкова. 2. Товстокишкова: а)висока; б) низька.

IV. За порушенням пасажу кишкового вмісту: 1. Повна. 2. Часткова.

V. За походженням: 1. Уроджена. 2. Набута.

VI. За розвитком патологічного процесу: 1. Стадії гострого порушення кишкового пасажу (фаза компенсації). 2 Стадія гемодинамічних розладів у стінці кишки та їїбрижі субкомпенсації). 3. Стадія перитоніту (фаза декомпенсації).

Клінічні ознаки. Початок захворювання раптовий, частіше через 1-2 год. після приймання їжі. Біль у животі має переміжний характер і трапляється при всіх формах механічної кишкової непрохідності.

Проте деякі види странгуляційної кишкової непрохідності (вузлоутворення, заворот тонкої і товстої кишок може супроводжуватися постійним тупим болем. Треба зазначити, що при стиковій кишковій непрохідності, інвагінації й переймоподібний біль можна вважати патогномонічною ознакою захворювання.;

Для паралітичної кишкової непрохідності в основному притаманний постійний біль, який супроводжується прогресуючим здуттям живота. При спастичній непрохідності кишечника біль переважно різкий, живіт не здутий, інколи буває втягнутим. Наступними важливими ознаками є нудота, блювання (75-80%), вони притаманні найтяжчим формам і трапляються при високих рівнях непрохідності (вузлоутворення, заворот тонкого кишечника, спайкова непрохідність). При обтураційній непрохідності та інвагінації блювання спостерігають значно рідше,

Здуття живота, затримка випорожнень і газів (85-90%) є ознакою низьких форм непрохідності (заворот сигми, спайкова кишкова непрохідність). При інва­гінації кишечника часто спостерігають рідкий кал з домішками слизу і крові.

При пальпації - живіт м'який, інколи може - бути виявлена легка резистентність передньої черевної стінки, перкуторно - наявний високий тимпаніт. При аускультації живота на початку захворювання можна прослухати підсилення перистальтичних шумів, а після - поступове згасання перистальтики "шум початку", "тиша кінця" (Мондор).

Для кишкової непрохідності характерні деякі патогномонічні ознаки: а) симптом Валя - обмежене еластичне ковбасоподібне утворення; б) симптом Склярова - "шум кишкового плеску"; а) "симптом Ківуля - металевий звук над роздутою петлею кишки; г) симптом Шланге - видима перистальтика кишки після пальпації живота; д) симптом Спасокукоцького – “шум пада­ючої краплі"; е) симптом Грекова (Обухівської лікарні) - зяяння анального отвору та балоноподібне розширення ампули прямої кишки. При рентгеноло­гічному дослідженні виявляють чаші Клойбера - рівні рідини і газу в петлях кишечника.