 |
|
Психологізм у творчості письменника.
3.2.1. Прослуховування аудіозапису. Яку настроєву гамму передає ця музика?
(Лунає музика „Мата (8. Воп / Коц) К. Маигаі").
3.2.2. Лекційний виклад матеріалу другого пункту плану.
„Не один только сюжет важен для писателя, но и некоторое знание человеческой психологии." - стверджував письменник.
Перше враження від романів Достоєвського - жах, друге - велич.
Федір Михайлович Достоєвський. Його твори улюблені й читаються в усьому світі. У чому ж секрет такого успіху? Багато критиків відповідали на це питання по-різному. Дуже цікавим і незвичайним мені здалася думка Йосипа Бродського (російський поет, прозаїк, есеїст, перекладач). „Наравнес землей, водойу воздухом и огнем, - деньги суть пятая стихия, с которой человеку чаще всего приходится спитаться. В зтом одна из многих, возможно, даже главная причина того, что сегодня, через сто лет после смерти Достоевского, произведения его сохраняют свою актуальность. Принимая во внимание вектор зволюции современного мира, те. в сторону всеобщего обнищания и унификации жизненного уровня, Достоевского можно рассматривать как явление пророческое. Ибо лучший способ избежать ошибок в прогнозах на будущее - зто взглянуть в него сквозь призму бедности и вини. Именно зтой оптикой и пользовался Достоевский."
А, можливо, успіх Достоєвського складається, насамперед, у невичерпній, безкорисливій любові до людей, прагнення осягти таємницю людської душі, допомогти їй позбутися від пороків, очиститися, витримати всі випробування долі. Не можна не захопитись тим, з якою точністю він розкриває характери персонажів, їхні взаємини, як Достоєвський оголює душі своїх героїв перед читачем, як вивертає їхнє життя навиворіт.
Тільки любов, на думку Достоєвського, здатна врятувати світ від ненависті й зла, повернути відняту надію побачити „рай" на землі, а не на небі. „Любите все создания божие, и целое, и каждую песчинку. Каждьій листик, каждьій луч божий любите. Любите животньїх, любите растения, любите всякую вещь". Хіба не актуальні сьогодні заклики Достоєвського? Мабуть, зміст його здобутків стане більше зрозумілим, якщо уважно придивитися до його творчої індивідуальності. А індивідуальність ця полягає в тім, що Федір Михайлович - найбільший майстер психологізму. Я вважаю, що він найгеніальніпшй психолог, рівних якому немає, і я буду намагатися це довести.
3.2.3. Робота над теоретико - літературним поняттям «психологізм»
Що ж таке психологізм? За визначенням відомого російського психолога Льва Семеновича Виготського: „Психологізм - це досить повне, докладне й глибоке зображення почуттів, думок і переживань літературного персонажа за допомогою специфічних засобів художньої літератури ".
Асоціативний кущ. (Стрілочки від поняття «»психологізм»)
- В чому проявляється психологізм Достоєвського?
Оскільки Достоєвського цікавить самий „суб'єкт" у переживаннях і самі переживання як такі, остільки він дуже мало зупиняється на описі середовища, обстановки, що оточує його героя. Проходячи повз це він прагне скоріше підвести читача до потоку, до калейдоскопа думок, до музики почуттів свого героя. Тому-то Достоєвського й називають письменником-психологом.
Його роман розігрується в людських глибинах, трагедія - вся усередині, і завжди це подолання перешкод, боротьба. Його короткі оцінки про костюми діючих осіб скоріш за все схожі на ремарки. Варто тільки подивитися, як він описує своїх героїв. В яких-небудь трьох рядках, начебто наспіх він описує їхній вигляд. Вік, професія, звання, одяг, колір волосся, здавалося б, настільки істотне для опису особистості, передані Достоєвським з такою стислістю. „Навмисно, а не випадково всякий образ у Достоєвського обрисовується спершу в неясних, як би прозорих обрисах. У його романи вступаєш як у темну кімнату. Видніються лише контури, чуються неясні голоси, і відразу не визначиш кому вони належать. Лише поступово звикає, загострюється зір; і тоді, начебто з картини Рембрандта струменіють тонкі духовні флюїди. Лише охоплені пристрастю, виступають із мороку люди. У Достоєвського людина повинна запалитися, щоб стати видимою, її нерви повинні бути натягнуті до межі." - саме на цьому наголошував австрійський письменник, майстер психологічної новели Стефан Цвейг.
Всі шістдесят років важкого свого існування він проводить на дні життя, у сусідстві з горем, бідністю, хворобою й позбавленнями. Це жагуче прагнення зізнатися у своїй внутрішній правді. Це перший й основний момент у його творчості. Другий - постійне прагнення заразити, переконати, потрясти читача й висповідати перед ним свою віру. Достоєвський -безумовно, лірик, якщо під лірикою розуміти заклик враженої душі. Справа все в тім, що в Достоєвського ви не зупиняєтеся перед геніальністю його змісту. Він обходить цю непотрібну форму. Він прагне скоріше заразити, потрясти вас, висповідатися перед вами. І це два перші двигуни, які
визначають собою саме основне у творчості Достоєвського. Але якби були тільки ці властивості, то не було б у Достоєвського стимулу до того, щоб затягати нас, захоплювати нас так, як він це робить в епічних художніх формах. Робить же він це тому, що над всіма його прагненнями висловитися, виявити свою внутрішню правду, домінує ще один основний мотив -величезне, неосяжне, могутнє прагнення жити. Усе стирається перед цим жагучим прагненням життя. Достоєвський зв'язаний самими найтіснішими нитками зі своїм героями. Образно виражаючись, його кров тече в їхніх жилах, його серце б'ється у всіх створювані їм образах. Достоєвський не просто народжує своїх героїв, він творить свої образи. Він іде на злочин зі своїми героями, він живе з ними титанічно кипучим життям. Він розкаюється з ними, він з ними, у думках своїх потрясає небо й землю. І тому, що йому в найсильнішому ступені властиве прагнення жити, дане розуміння самих таємних глибин життя, тому він здатний до дарунка пророцтва. Достоєвський, що завжди прагне виявити свою внутрішню правду, зізнатися в самих глибинних своїх переживаннях, найбільше містить у собі даних до прорікання. Саме така душу може виражати таємничі глибини людини й доль людських.