 |
|
Керування ресурсами комп’ютера та їх розподіл.
Ресурси- це логічні й фізичні компоненти комп'ютера: оперативна пам'ять, місце на диску, периферійні пристрої, процесорний час тощо.
Керування ресурсами полягає, наприклад, у тому, що ОС: розпізнає й обробляє команди, що надходять з клавіатури; керує роботою дисків; готує інформацію для виведення на екран монітора або на принтер тощо. При цьому ОС намагається оптимальним способом розподіляти ресурси між різними завданнями, що виконуються.
Керування обчислювальними процесами.
Обчислювальним процесом (або завданням) називається послідовність дій, яка задається програмою.
Програма – це впорядкований набір певних вказівок, які може виконати комп’ютер.
Переважна більшість сучасних програм сконструйовані так, що вони можуть виконуватися тільки за наявності операційної системи. У принці функції керування процесами можна було б передати кожній прикладній програмі, але тоді програми були б набагато більшими та складнішими. Тому зручніше мати на комп'ютері одну керуючу програму - операційну систему, послугами якої користуватимуться всі інші програми.
Забезпечення взаємодії користувача з апаратурою.
Для цього служить інтерфейс користувача. Інтерфейс користувача – це сукупність правил і засобів, застосовуючи які користувач може розв’язувати задачі за допомогою комп’ютера.
Історія розвитку ОС
1945-1955 (на електронних лампах)
ОС не було
Програмування виключно в машинних кодах
1955-1965 (на транзисторах)
Системи пакетної обробки
Алгоритмічні мови високого рівня, компілятори
1965-1980 (на інтегральних схемах)
Багатозадачність
Багатозадачна пакетна обробка та системи розподілу часу,
Віртуальна пам'ять
Програмно-сумісні сімейства ЕОМ (IBM/360, DEC PDP-11)
1980-… (на великих інтегральних схемах)
“Дружній” інтерфейс, GUI, мережні ОС
Персональні комп'ютери, стандартизовані обчислювальні мережі (Ethernet, Token Ring, TCP/IP)
Класифікація ОС
Однозадачні системи(вони, як правило, для одного користувача) допускаю тільки послідовне виконання завдань: у кожний момент часу виконується тільки одне завдання. Зрозуміло, що ефективність використання ресурсів комп'ютер при цьому є невисокою. Однозначний режим був характерний для перш ЕОМ. При роботі в цьому режимі центральний процесор змушений був простоювати, очікуючи, наприклад, закінчення виведення на зовнішній друкувальні пристрій або введення додаткових даних. Практично всі сучасні ОС підтримую багатозначний режим, при якому можливе паралельне виконання завдань розподіл ресурсів комп'ютера між завданнями.
Однозадачною ОС є система MS-DOS. До сучасних багато значних систем належать усі ОС класу Windows 95 і вище. Типовим прикладе ОС багатьох користувачів є система UNIX, що встановлюється на комп'ютер у великих офісах, банках, страхових компаніях тощо.
Командний інтерфейс ОС MS-DOS має наступний вигляд
Тоді як графічний інтерфейс має наступний вигляд
6. Розглянути теоретичний матеріал та дати відповідь на питання «В якому вигляді зберігають документи на комп’ютері?»
Дані можуть бути збережені в електронному вигляді в пам’яті комп’ютера. Для цього їх слід виділити в окремі записи, які можна записати на різні носії окремо один від одного, тому вони повинні мати унікальні ім’я за допомогою яких можна відрізнити записи одні від одного. Такі записи називають файлами.
Файл - це сукупність даних, яка має унікальне ім'я та зберігається на зовнішніх запам’ятовуючих пристроях комп’ютера.
Англійське слово, що перекладається буквально як "шпилька для наколювання паперів". Справді, дані збираються ("підколюються") в один інформаційний блок і оформлюються у вигляді іменованого файла.
До існуючого файла може бути записана додаткова інформація або з нього можуть бути видалені не потрібні дані. З файлами можна виконувати й інші операції, пов'язані з різними інформаційними процесами: пошук конкретних даних у файлах, копіювання даних тощо.
Файл є універсальним інформаційним об'єктом. Будь-яка робота, виконана на комп'ютері (текст і малюнки, аудіо- і відеозапис, база даних і програма), оформлюється у вигляді файлів.
Файлова система – це загальна структура, яка визначає в операційній системі найменування, збереження і розміщення файлів.
Ім'я файла містить у собі дві частини: власне ім'я і розширення. Ці дві частини розділені крапкою. Власне ім'я добирається довільно, але необхідно враховувати такі правила:
o максимальна кількість символів в імені обмежена (до 8 чи до 256 – залежно від ОС);
o в імені файла можуть бути використані літери кирилиці або латинські літери, арабські цифри та деякі інші символи;
o ім’я файла не може містити такі символи \*/:? «<>|
Наприклад, можливі такі імена:
Svetal.doc, 12su-res.txt та інше.
Ім'я має містити не менше одного символу, тобто ім'ям файла не може бути запис «.dat», однак записи "l.dat", "g.dat" або "_.dat" уже є іменами.
В операційній системі MS-DOS довжина імені файла не повинна перевищувати восьми символів, а розширення - трьох символів. Ім'я файла може складатися як з малих, так і з великих літер, до того ж MS-DOS не розрізняє їх. Внаслідок цього ім'я файла Sveta_l.doc може бути записане як sveta_l.doc, SVETA_l.doc, svETA_l.doc або SvetA_l.DOC. Для зручності читання позначатимемо файли малими літерами і починатимемо ім'я файла з великої літери, наприклад Class_7-a.xls або ExpensS.dat.
Якщо ім'я файла задає користувач, то розширення файла визначається його типом. Тип файла пов'язаний із призначенням файла та з програмою, у якій він був створений або має відкриватися. Прийнято використовувати стандартні розширення файлів. Наприклад, ім'я файла Respect.txt відповідає текстовому файлу з власним ім'ям Respect. Ім'я Exp2.pas - ідентифікує файл Ехр2, що містить текст програми на мові Паскаль. Файли, що виконуються, в системі MS-DOS мають розширення .com, exe і .bat. Файли графічних зображень можуть мати розширення ,bmp, .jpg, tif, .cdr тощо. А файли документів текстового процесора Word мають розширення docх, файли електронних таблиць Excel – розширення xlsх. Список можливих стандартних розширень можна було б продовжити.
Зазначимо, що при звертанні до файла можна не вказувати розширення (якщо немає інших файлів з таким самим ім'ям).
Файл крім імені має і інші властивості. Зокрема це обсяг, дата та час створення чи модифікації, автора. Властивості файла можна переглянути у діалоговому вікні властивості, яке відкривається за допомогою вказівки контекстного меню вибраного файлу.
Інколи виникає необхідність групувати файли за певними критеріями на носію інформації, для цього створюють папки(сховище об’єктів). Іменам папок не дають розширення . Будь-яка папка може містити файли та інші папки, які називають вкладеними. Папки можуть бути порожніми.
Файли та каталоги зберігаються на дисках зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв – дисках, які мають свої імена. Імена дисків позначаються великими латинськими літерами з двокрапкою: А:, В:, С:, D:, E:, F: і т. д., в залежності від кількості наявних на комп’ютері накопичувачів. Гнучкий диск прийнято позначати А: та В:. жорсткий диск завжди позначають іменем С:. на комп’ютері можуть бути декілька жорстких дисків, або вінчестер може бути поділений на кілька логічних дисків – розділів, тоді вони позначаються наступними літерами алфавіту - D:, E і т.д. Диск, який знаходиться в дисководі, позначають наступною літерою після імені останнього розділу жорсткого диску. Ім’я тимчасового зовнішнього пристрою введення-виведення даних (флеш-пам’ять) з’являється після під’єднання такого пристрою до комп’ютера й позначається наступною літерою за алфавітом.
Щоб знайти необхідні дані на диску, необхідну знати їх адресу.
Скінчений впорядкований ланцюг імен, що розділені символом \, який, як правило, починається з імені пристрою, включає всі імена вкладених папок, аж до папки, що містить цей файл називають адресою файла або шляхом до файла.
Наприклад, С:\ Мои документы\ Переписка\ Лист 133