Главная | Обратная связь

Господарські правовідносини, їх ознаки та види

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, дер­жава здійснює функції загального управління економікою. З Цією метою у центрі й на місцях діють органи державної вико­навчої влади — міністерства, державні комітети, інші центральні

-29-

органи. Отже, у народному господарстві складаються управлін­ські відносини між цими органами та підприємствами. Ці відно­сини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністра­тивними правовідносинами.

У народному господарстві застосовується наймана праця пра­цівників. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компенсацій тощо ре­гулює трудове право.

Господарюючі суб'єкти у процесі господарювання володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природо­користування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне тощо).

Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і використову­ють власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами виника­ють майнові відносини щодо задоволення особистих потреб гро­мадян у товарах, роботах і послугах. Ці відносини регулює ци­вільне право.

Визнавати всі зазначені відносини господарськими, як це іно­ді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії гос­подарських відносин взагалі не існує. Об'єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є господарськими. Ці відносини лише створюють організаційні, матеріальні, фінансові та інші передумови функці­онування господарських відносин.

Господарсько-правова концепція визначає господарські відно­сини у власному (спеціальному) розумінні, а саме: господарськи­ми є відносини між господарюючими суб'єктами (підприємства­ми, підприємцями) та органами управління, які утворюються у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господарські відносини, як предмет регулювання, складаються лише з двох елементів — організаційного (організа­ція виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господар­ського права. За предметом у такому розумінні господарське пра­во вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у на­родному господарстві.

Господарські відносини мають певні ознаки. Насамперед це обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів. Такими суб'єктами є:

господарські організації, створені для безпосередньої госпо­дарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи;

-30-

державні і недержавні органи, які здійснюють управління еко­номікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо);

структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності;

фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців;

державні і громадські установи та організації, що є спожива­чами продукції (товарів), робіт та послуг.

Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

Другою характерною ознакою господарських відносин є поєд­нання в них організаційних і майнових елементів. Таке поєднан­ня зумовлено тим, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських правовідносин між господарюю­чими суб'єктами та їх контрагентами є "акти планування" (ст. 152 Цивільного кодексу Української РСР), зокрема, держав­ні замовлення. Правовою підставою виникнення господарських правовідносин є рішення їхніх суб'єктів укласти відповідний договір (п. 1 ст. 21, п. 2 ст. 22 Закону України "Про підприємства в Україні"). Ці рішення грунтуються на планах підприємств (плани економічного і соціального розвитку, бізнес-плани).

Третя ознака господарських відносин — їх матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) госпо­дарюючими суб'єктами продукції (виконання робіт, надання послуг).

За наведеними ознаками господарських відносин можна роз­межувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Отже, норми цивільного права універсальні і поширюють­ся на фізичних і юридичних осіб незалежно від діяльності, якою вони займаються. Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їх структур­них підрозділів, окремих підприємців, які здійснюють суспільну господарську діяльність і споживають її результати. Тобто пред­мет господарського права вужчий за предмет цивільного права. Цивільне право складається з норм однієї галузі, які на засадах юридичної рівності суб'єктів регулюють майнові і особисті не-майнові відносини; господарське право відповідно до законодав­ства є комплексною галуззю. Воно грунтується на загальних нор­мах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зо­бов'язаннях та нормах про окремі види господарських договорів. У господарському праві об'єднуються також ті норми адміністра­тивного, фінансового й інших галузей права, які регулюють господарську діяльність підприємств та інших господарюючих суб'єктів.

-31-

Сукупність господарських відносин, які складаються між господарюючими суб'єктами, їхніми контрагентами, органами управління у процесі організації і здійснення господарської діяльності, виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, становить предмет господарського права.

Виходячи з цього господарське право можна визначити як систему правових норм, що регулюють господарські відносини у процесі організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Так, за характером правовідносин розрізняють:

— відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг);

— відносини щодо управління (у тому числі організації) гос­подарською діяльністю (державна реєстрація, ліцензування, па­тентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності).

За взаємним становищем сторін, правовідносини поділяються на:

— горизонтальні, учасники яких рівноправні;

— вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються на:

— внутрішньогосподарські, що виникають всередині госпо­дарської організації між її структурними підрозділами;

— міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридичне самостійними суб'єктами господарювання.

За галузями народного господарства і сферами управління, в яких вони виникають і функціонують, виділяють такі правовід­носини:

— у галузі промисловості;

— у галузі сільського господарства;

— у галузі транспорту;

— у галузі капітального будівництва;

— у сфері приватизації;

— у сфері антимонопольного регулювання;

— у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.