Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства



Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему норматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джерелами гос­подарського права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми права, як зви­чай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.

Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета не ви­значені через відсутність у даному законодавстві кодифікованого нормативного акта типу Господарського (Комерційного) кодексу. Тому теоретично обрунтовуються два визначення меж предмета господарського законодавства.

Згідно з першим визначенням предметом господарського за­конодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капі­тальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподар­ської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та госпо­дарсько-процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського права. Згідно з нею господарське законо­давство являє собою самостійну галузь — систему нормативних

-35-

актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо ор­ганізації і здійснення господарської діяльності в галузі суспіль­ного виробництва та обігу.

Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене лише господарськими від­носинами і не включає всіх нормативних актів (фінансового, адміністративного, трудового права тощо), які теж регулюють народне господарство. У такому спеціальному значенні госпо­дарське законодавство кодифіковано лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин: транспортних, господар­сько-процесуальних.

Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється не за предметом регулювання ("господарські пра­вовідносини"), а за "критерієм адресата" — за відношенням нор­мативних актів до народного господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових від­носин).

Згідно з цим визначенням господарське законодавство є су­купністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки гос­подарські, правовідносини у народному господарстві. Таке ви­значення терміна "господарське законодавство" узагальнює адре­соване економіці цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші окремі системи законо­давства. Тобто це безмежно широка "суперсистема" законодав­ства ("безмежний нормативний масив"). Прихильники цієї теорії називають господарське законодавство не галуззю, а "норматив­ним масивом" — терміном, змістовно-понятійні межі якого з'ясу­вати важко. Він охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Враховуючи, що і суто гос­подарсько-правових актів у нас дуже багато, наукова цінність цієї теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна біль­шість нормативних актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей права.

Як приклад можна навести Закон України "Про підприємства^ в Україні". Це акт господарського законодавства, який містить норми господарського або цивільного (статті 10, 20 і 21), адмі­ністративного (ст. 16), фінансового (статті 18, 23 і 24), трудового (ст. 19) та інших галузей права.

Комплексними є й інші (кодифіковані) акти господарського законодавства, зокрема транспортні статути та кодекси.

Другою_ознакою і особливістю господарського законодавства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського"

-36-

(цивільного) законодавства. Такими слід вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання. Вони одногалузеві, бо регулюють відносини щодо укладання та вико­нання відповідних господарських договорів.

Об'єктивною ознакою господарського законодавства є мно­жинність актів, зумовлена тим, що:

1) це законодавство регулює різні види господарської діяль­ності (промислову, будівельну, транспортну, комерційну тощо), кожен з яких має істотні особливості, які враховуються у спеці­альних актах;

2) в економіці наявні різні форми власності (приватна, колек­тивна, державна), що теж відповідним чином диференціює акти господарського законодавства;

3) на території України до цього часу застосовуються окремі акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані за­конодавством України (в тому числі і стосовно законодавчого регулювання господарських відносин), за умови, що вони не су­перечать Конституції і законам України;

4) немає кодифікованого акта господарського законодавства, натомість діє значна кількість актів, прийнятих вищим та цен­тральними органами державної виконавчої влади.

З названих об'єктивних факторів і суб'єктивних причин ви­пливає висновок про те, що кодифікувати господарське законо­давство навіть у великому акті (Господарському чи Комерційно­му кодексі) буде дуже важко. Тому як один з варіантів, як пер­ший крок на шляху систематизації господарського законодавства можлива його інкорпорація, тобто прийняття Зводу господар­ського законодавства України.

Наступною ознакою господарського законодавства України є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнарод­ними договорами з господарських питань. Воно здійснюється згідно з певними принципами, зазначеними нижче.

Принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договір­ного права над загальними нормами господарського права України. Цей принцип сформульований, зокрема, у ст. 4 Закону України "Про підприємства в Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємства, то застосовуються пра­вила міжнародного договору або міжнародної угоди". З цього принципу виходить, наприклад, інвестиційне законодавство України.

Принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України. Законом Украї­ни "Цро дію міжнародних договорів на території України" від

-37-

11 грудня 1991 р.1 встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять не­від'ємну частину національного законодавства України й засто­совуються в порядку, передбаченому для норм національного за­конодавства". Якщо такого порядку не встановлено, пріоритет згідно з нормами міжнародного права мають норми міжнародних договорів.

Третім принципом поєднання господарського ^законодавства^ України^ "комерційним правом інших країн є право сторін зовніш­ньоекономічних договорів обирати (погоджувати вибір) право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів. Законодавством України також передбачено, що за відсутності згоди сторін щодо застосовуваного права діє право країни місце­знаходження (основного місця діяльності, заснування, прожи­вання) сторони — виконавця договору: продавця, наймодавця, перевізника, кредитора, поручителя тощо (ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Це так званий пршщип__ місдя/Гериторіальний принцип діє також стосовно деяких видів договорів (про створення спільного підприємства, про виконання будівельно-монтажних робіт та ін.), коли застосовується право країни, на території якої створюється та реєструється СП, вико­нуються роботи чи здійснюється інша діяльність.

Завершуючи розгляд цього питання, слід зазначити, що по­няття "господарське законодавство" охоплює як господарські за­кони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають норма­тивну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управ­ління економікою.

Незважаючи на те, що стосовно господарських відносин за­проваджено принципи прямої дії законів і сфера дій відомчого господарського законодавства таким чином обмежується, його питома вага у складі господарського законодавства ще досить значна. Щоб забезпечити законність актів відомчого законодав­ства, їх відповідність законам та підзаконним нормативним ак­там, Указом Президента України "Про державну реєстрацію нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 р. в Україні введено державну реєстра­цію відомчих нормативних актів, її здійснюють: Міністерство

1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 10. — Ст. 137.

юстиції України — щодо нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господар­ського управління та контролю; Головне управління юстиції Мі­ністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим — що­до нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим; обласні, Київське та Се­вастопольське міські управління юстиції — щодо нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозді­лів, а також місцевих органів господарського управління та конт­ролю; районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції — щодо нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управ­лінь, відділів, інших підрозділів.

До господарського законодавства належать також нормативні акти, які в теорії права називають локальними, або статутними. Це статути і установчі договори підприємств, господарських то­вариств, господарських об'єднань, положення про структурні під­розділи підприємств, у тому числі відокремлені (філії, представ­ництва, відділення). Сукупність цих нормативних актів з юри­дичної точки зору є своєрідним елементом господарського зако­нодавства.

По-перше, зазначені акти приймаються (затверджуються), як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто підприємствами (щодо державних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповнова­женими на це органами), товариствами, концернами, корпорація­ми, асоціаціями тощо. Звідси джерелом юридичної сили статутів, установчих договорів тощо є нормотворчі повноваження саме цих осіб як основаних на законі соціальних інститутів. Межі та­ких повноважень визначені законом, тобто статутне право грун­тується на законі. По-друге, за колом осіб такі акти є "суб'єктни­ми", тобто поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли. Звідси визначення локальні.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.