Главная | Обратная связь

Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види

Визначення нормативного акта господарського законодавства грунтується на загальнотеоретичному понятті "нормативний акт".

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного органу держави,

-38-

-39-

який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.

Норма господарського права — це елемент системи комплекс­ної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законодавства.

З цього визначення випливають дві основні ознаки норматив­ного акта господарського законодавства. Перша стосується зміс­ту, за яким нормативний акт є офіційним джерелом правової ін­формації про чинні норми права у сфері господарської діяльнос­ті. Друга ознака стосується форми. Нормативний акт — це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і засто­сування норм господарського права.

Як форма господарське законодавство є основним видом пра­вової інформації, визначення якої дає Закон України "Про ін­формацію" від 2 жовтня 1992 р.¹. Згідно зі ст. 22 цього Закону господарське законодавство є "сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джере­ла, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо".

Щоб забезпечити доступ до законодавчих та інших норматив­них актів усім громадянам, держава забезпечує видання цих ак-тів масовими накладами у найкоротші строки після набрання ни­ми чинності. Ця норма Закону, на жаль, виконується не належ­ним чином, особливо щодо підзаконних актів господарського за­конодавства.

Поняття нормативного акта господарського законодавства ба­гатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому їх класифікують на ви­ди шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють.

Згідно з юридичною силою господарське законодавство фун­кціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи зумовлена структурою органів законо­давчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нор-мотворчі повноваження щодо регулювання господарської діяль­ності. В ній можна виділити кілька блоків, головним з яких є гос­подарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради,

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Сг. 650.

-40-

Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні господарської діяльності¹.

Другий блок становлять господарські закони, їх можна класи­фікувати як:

загальні (Закон України "Про власність"; Цивільний кодекс, який регулює основні види господарських відносин і договорів);

закони про види і правовий статус суб'єктів господарювання (закони України "Про підприємства в Україні", "Про господар­ські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підпри­ємство" тощо);

закони про окремі види господарської діяльності (закони України "Про зв'язок", "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний ко­декс України);

закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний про­цесуальний кодекс України).

Ще один блок нормативних актів господарського законодав­ства становлять так звані законодавчі акти:

а) постанови Верховної Ради України з господарських пи­тань, які були прийняті як акти поточного законодавства;

б) декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймав Кабінет Міністрів України на підставі тимчасових по­вноважень, делегованих йому Верховною Радою України.

Великий за обсягом блок господарського законодавства ста­новлять підзаконні нормативні акти:

а) укази Президента України з господарських питань (на­приклад, "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 р., "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14 лютого 1997 р.);

б) розпорядження Президента України з окремих господар­ських питань, які видаються як оперативні господарські акти (наприклад, "Про заходи щодо майна загальносоюзних громад­ських організацій колишнього Союзу РСР" від 24 травня 1994 р., "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підпри­ємств" від 14 травня 1997 р.);

в) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України;

г) господарські нормативні акти міністерств, державних комі­тетів та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти

Досить детальний аналіз норм Конституції України, що мають значення Для регулювання господарських відносин, дано у статті В. К Мамутова "Кон­ституція і розвиток господарського законодавства" // Предпринимательство, хозяйство й право. — 1997. — № 1.

-41-

приймаються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, за­тверджуваних наказами відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті госпо­дарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концер­нами тощо), та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів;

д) нормативні акти господарського законодавства місцевих рад та місцевих держадміністрацій (нормативні господарські ак­ти територіальної дії).

Важливою як у теоретичному, так і в практичному аспекті є загальна класифікація нормативних актів господарського законо­давства на види за змістом тих норм господарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів:

• акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокре­ма, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господар­сько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні коди­фіковані акти господарського законодавства. Це, зокрема, транс­портні кодекси та статути, загальні правила перевезення ванта­жів;

• компетенційні акти, які визначають види господарюючих суб'єктів, а також їхні права та обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію;

• нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матері­альних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандартні (державні, галузеві, під­приємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;

• нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто ви­значають своїм адресатам конкретні результати, яких мають до­сягти суб'єкти господарських відносин за належної правомірної поведінки, а не загальні правила поведінки. Юридично-техніч­ною формою актів цього виду є акти планування, програми (тех­нічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юри­дична форма).

-42-

Т