Главная | Обратная связь

Система господарського законодавства

Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) систе­ми, господарське законодавство має так звану горизонтальну систему. Вона визначається предметом регулювання у широкому розумінні, тобто видами господарської (продукція, роботи, по­слуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутво­рення, стандартизація) діяльності, галузями народного господар­ства, видами господарських відносин. Отже, основою системи господарського законодавства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета регулювання.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи визнача­ються структурами кодексів. Господарське законодавство не ко­дифіковано. Воно має офіційну інкорпорацію у формі розділу IV "Законодавство про народне господарство" Зводу законів УРСР (т. 5). Ця форма розрахована на "союзно-українське" господар­ське законодавство. Отже, у своїй основі вона застаріла.

Структурними підрозділами системи господарського законо­давства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут являє собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Основою господарського законодавства є система статусних, або компетпенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів (законодавчий інститут гос­подарюючих суб'єктів). Ці закони класифікують залежно від ко­ла осіб, на яких вони поширюються. Так, загальні закони Украї­ни "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" поши­рюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Вони визна­чають види і організаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних зако­нів цієї групи належить Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від ЗО червня 1999 р., який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повно­го або часткового задоволення вимог кредиторів.

Крім загальних законів, до статусних (компетенційних) від­носять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р., який ви­значає поняття, види, умови створення і діяльності господар­ських товариств, тобто підприємств, що утворюються і діють на Договірних умовах шляхом об'єднання майна і підприємницької Діяльності їх учасників. Закон України "Про сільськогосподар-

-43-

ську кооперацію" від 17 липня 1997 р.¹ враховує особливості пра­вового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад — Закон України "Про режим іно­земного інвестування" від 19 березня 1996 р. ², в якому розділ IV "Підприємства з іноземними інвестиціями" регулює особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільсько­господарських підприємств та ін.

Іншим інститутом господарського законодавства є група нор­мативних актів, що регулюють правове становище об'єднань під­приємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.

Загальний порядок створення і державної реєстрації об'єд­нань підприємств регулює Закон України "Про підприємства в Україні" (об'єднань кооперативів у сільському господарстві — Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"). До цього правового інституту належать також декрети Кабінету Мі­ністрів України та укази Президента України про об'єднання підприємств окремих галузей (вугільної промисловості; зв'язку; транспорту та дорожнього господарства; електроенергетичних підприємств; нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення). Сюди відносять і відповідні ло­кальні акти: установчі договори, статути об'єднань.

Об'єднання підприємств створюються відповідно до вимог антимонопольного законодавства України, зокрема Закону Ук­раїни "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р.³.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.⁴ регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у на­родному господарстві. До цього інституту входять нормативні акти:

• про управління державною власністю. Це в основному укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, які деталізу­ють положення статей 31—39 (про державну власність) Закону України "Про власність". Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий режим державного майна, яке перебуває у повному господарському віданні державних підприємств або

 

оперативному управлінні казенних підприємств та державних установ;

• про оренду державного та комунального майна;

• про приватизацію державного майна.

Окремим важливим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного (контрактного) права. Значення його зумовлено тим, що інститут господарського зо­бов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Чинна система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифі­ковані акти — це: Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Закон Украї­ни "Про підприємства в Україні", в ст. 21 якого йдеться про гос­подарські відносини підприємства, а в ст. 31 — про відповідаль­ність за порушення договірних зобов'язань; Арбітражний проце­суальний кодекс України, статті 10 та 11 якого встановлюють за­гальний порядок врегулювання розбіжностей і спорів при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів. До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України і Союзу РСР, якими регулюються окремі види договорів (поставки — Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів на­родного споживання; підряду на капітальне будівництво — Зако­ном України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.¹; концесії — Законом України "Про концесії" від 16 лип­ня 1999 р.².

Законодавство про регулювання ринків, яке грунтується на Законі України "Про власність", охоплює такі основні закони і декрети:

Закон України "Про Національний банк України" від 20 трав­ня 1999 р.^л, яким визначено юридичний статус, завдання, функ­ції, повноваження і принципи організації Національного банку України;

Закон України "Про банки і банківську діяльність"⁴, який ви­значає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків;

Відомості Верховної Ради України. — 1997. —№ 39. — Ст. 261.

² Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 19. — Ст. 80.

³ Голос України. — 2001. — 27 лютого.

⁴ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

Відомості Верховної Ради України. — 1 Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. Офіційний вісник України. — 1999 — Голос України. — 2001. — 23 січня.

•1991.— №47. -Ст. 646. *-<цлцІи±Іии лісник л країни. — 1999. — № З Офіційний вісник України. — 1999. — № 33.

Тлттліп \/.,-«пУ,,--.» 1ҐІ/М 1

-45-

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних па­перів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р.¹, який визначає правові за­сади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні;

Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р.², який визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні;

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.³, який визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність щодо обігу цінних паперів в Україні;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 травня 1993 р.⁴, яким визначено поняття довірчого това­риства, особливості його створення та діяльності;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.⁵. Він установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кре­дитно-фінансових установ України в регулюванні валютних опе­рацій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства;

Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвес­тиційні компанії" від 19 лютого 1994 р.⁶. Затверджене цим Ука­зом Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компа­ній, порядок створення та умови їхньої діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх­ніх учасників.

Законодавство про страхування (Закон України "Про страху­вання" від 7 березня 1996 р.)⁷ регулює відносини між страхови­ками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних,

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292. Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 15. — Ст. 67.

³ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

⁴ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 19. — Ст. 207.

Відомості Верховної Ради України. •

Відомості Верховної Ради України. — № 17. — Ст. 184.

Урядовий кур'єр. — 1994. — 19 березня.

Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

повних, командитних товариств або товариств з додатковою від­повідальністю) і страхувальниками (юридичними особами та діє­здатними громадянами) щодо захисту майнових інтересів грома­дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових вне­сків, страхових премій). Дія цього законодавства не поширюєть­ся на державне соціальне страхування.

Законодавство про захист економічної конкуренції як атрибут правової системи ринкового спрямування представлено в першу чергу Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р., який визначає правові засади підтримки та за­хисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в госпо­дарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конку­рентних відносин.

До нього належать також Закон України "Про Антимоно-польний комітет України" від 26 листопада 1993 р.¹, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 черв­ня 1996 р.², який визначає правові засади захисту господарю­ючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, та інші нормативні акти.

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність. Основним нормативним актом тут є Закон України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.³, який регулює такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовнішню торгівлю; економіч­не і науково-технічне співробітництво; спеціалізацію та коопера­цію виробництва, науки і техніки; економічні зв'язки в галузі бу­дівництва; транспортні відносини; експедиторські операції; на­дання різноманітних послуг; банківські (кредитні, розрахункові та ін.) операції.

Законодавство про нормативні документи (технічні норми) та умови їх застосування. Воно в основному представлене декрета­ми Кабінету Міністрів: "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 8 квітня 1993 р.⁴, "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. , а також Законом України "Про державне регулювання видобутку і використання дорогоцінних металів і

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 50. — Ст. 472. Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 36. — Ст. 164.

³ Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 29. — Ст. 377.

⁴ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 23. — Ст. 247.

⁵ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 27. — Ст. 289.

-46-

-47-

дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.¹ та Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998 р.². Зазначене законодавство:

— встановлює правові основи державного нагляду за додер­жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;

— спрямоване на захист інтересів народного господарства і громадян України, має на меті сприяння науково-технічному і економічному прогресові на основі використання результатів ви­мірювань гарантованої точності, виражених у тих одиницях, що допускаються до застосування, і створення сприятливих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

— визначає правові та економічні основи систем стандартиза­ції та сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього фун­кціонування на території України;

— встановлює правові основи державного контролю за видо­буванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і збері­ганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контро­лю за операціями з ними.

Законодавство про арбітражні суди³ та арбітражний процес* визначає організацію та діяльність арбітражного суду — незалеж­ного органу у вирішенні всіх господарських спорів, що виника­ють між юридичними особами, державними та іншими органами, а також організацію та діяльність міжнародного комерційного ар­бітражу (третейського суду) щодо розв'язання спорів, які вини­кають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.