Здавалка
Главная | Обратная связь

Організаційно-правові форми підприємств



Законодавство України про підприємства оперує такими по­няттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певни­ми ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначе­них Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм влас­ності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України "Про підпри­ємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми ст. 2 Закону України "Про під­приємства в Україні" виділяє такі види підприємств: приватні, колективні, господарські товариства, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні).

Слід мати на увазі, що відповідно до чинного на момент ство­рення підприємств законодавства в Україні були створені і діють до цього часу й інші види підприємств: індивідуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інвестиціями) підприємства.

5-1-3755 _.

Приватне підприємство— це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає голов­ну особливість правового становища підприємств цієї організа­ційної форми. Згідно із законодавством України власник у дано­му разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.

Колективне підприємство(точніше його можна було б назва­ти "підприємство колективної власності") — це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, органі­зованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу — підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого ста­туту (статті 6, 20 і 21 Закону України "Про власність"). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у ко­лективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління — вищий орган управління (загальні збори або кон­ференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки во­но діє, — це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Інакше визначає поняття колективного підприємства Закон України "Про власність", згідно з яким видів колективних під­приємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власнос­ті названо в ст. 20 Закону України "Про власність": колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудо­вим колективом державного підприємства і не перетворене на ін­ший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); акціо­нерне або інше статутне господарське товариство (статті 25 і 26 Закону); виробничий кооператив (ст. 24 Закону; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян (наприклад, профспілкове — ст. 28 Закону); підприємство релігійної організа­ції (ст. 29 Закону); підприємство, створене господарським об'єд­нанням (ст. 27 Закону).

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство (ст. 22 Закону України "Про власність"). Державне підприємствоявляє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визна­чення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємства-

-66-

ми. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державному підпри­ємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єктові права це майно належить на праві повного господарського відан­ня. Це право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від ціль9вого призначення відповідного майна. Державне підпри­ємство володіє, користується і розпоряджається цим майном "на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства". Оскільки дер­жавне підприємство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим майна державних підприємств (ст. 37 Закону України "Про власність"). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальни­ми правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути державних під­приємств розробляються на підставі Типового статуту державно­го підприємства, затвердженого 22—28 квітня 1993 р. Мінеконо­міки, Мінпраці, Мінфіном та Фондом державного майна Украї­ни), управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб'єкти однієї форми власності (організаційної форми) поділяються на види: а) державні підпри­ємства, засновані на державній власності; б) державні підприєм­ства, засновані на республіканській (Автономної Республіки Крим) власності; в) казенні підприємства. Усі ці підприємства — державні юридичні особи.

Особливим видом підприємства, заснованого на державній власності, є казенне підприємство.Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йо­му не на праві повного господарського відання, а на праві опера­тивного управління. Здійснюючи право оперативного управлін­ня, казенне підприємство володіє і користується зазначеним май­ном. Розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління державним майном, що належить до основних фондів підприємства, казенне підприємство може лише з дозволу орга­ну, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприєм­ства визначаються у його статуті.

Важливе значення для правового регулювання діяльності казенних підприємств мають постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про перетворення державних підприємств у казенні" від

-67-

ЗО червня 1998 р. № 987і, якою визначено перелік державних підприємств, що мають бути перетворені на казенні; "Про типо­вий статут казенного підприємства" від 16 червня 1998 р. № 9142, якою затверджено Типовий статут казенного підприємства, та "Про деякі питання управління казенними підприємствами" від 22 липня 1998 р. № 11293, якою, зокрема, затверджено Положен­ня про складання плану розвитку казенного підприємства та Положення про складання фінансового плану казенного підпри­ємства.

Спільне підприємство— це організаційна форма підприєм­ства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств: а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це під­приємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвести­ція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними ін­вестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його ба­ланс. Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону України "Про підприємства в Україні", регулюється зако­нами України "Про режим іноземного інвестування" від 19 бе­резня 1996 р. та "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.

Іноземне підприємство— це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'­єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю перебуває у власності іноземних громадян, юри­дичних осіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підпри­ємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок ство­рення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регулю­ється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації

1 Офіційний вісник України. — 1998. — № 24.

2 Офіційний вісник України. — 1998. — № 26.

3 Офіційний вісник України. — 1998. — № ЗО.

-68-

та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства за­галом поширюється національний правовий режим господар­ської діяльності.

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст. 2 Закону України "Про під­приємства в Україні").

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класи­фікацію підприємств (незалежно від форм власності) відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників. За цією ознакою розрізняють малі та інші (се­редні, великі) підприємства.

Кількість працюючих, за якою підприємство відносять до ка­тегорії малих, диференційовано залежно від галузей народного господарства:

— у промисловості та будівництві — до 200 чоловік;

— в інших галузях виробничої сфери — до 50 чоловік;

— у науці і науковому обслуговуванні — до 100 чоловік;

— у галузях невиробничої сфери — до 25 чоловік;

— у роздрібній торгівлі — до 15 чоловік.

Малі підприємства виділено в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, пере­ваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодав­ством України про підприємства, так і спеціальним законодав­ством України про підприємства цієї категорії.

Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону України "Про підприємства в Украї­ні", врегульовані ще й постановою Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств" від 22 ве­ресня 1990 р. в редакції від 19 жовтня 1991 р.1. Як зазначено в ст. 28 Закону України "Про підприємства в Україні", держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фон­ди сприяння розвитку малих підприємств та ін.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.