Главная | Обратная связь

Право колективної власності

Колективна власність охоплює майно, що належить окремим організаційно оформленим колективам громадян, а також інших колективних організацій.

Члени таких організацій об'єднують свою працю (підприєм­ницьку діяльність) і свої кошти для досягнення певних цілей. Вони безпосередньо або через створювані органи визначають по­рядок використання майна, управління ним та розподілу доходів.

Колективна власність в економіці України, яка прийшла на зміну традиційним колгоспно-кооперативній власності та влас­ності громадських організацій, набуває сьогодні іншого характе­ру. Вона має значні можливості для розвитку і могла б бути ви­користана протягом тривалого часу.

Чинним законодавством значно розширено коло суб'єктів ко­лективної власності. Стаття 20 Закону України "Про власність" відносить до нього трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, ак­ціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єд­нання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні організації, що є юридичними особами. Ра­зом з тим, стосовно такого специфічного об'єкта права власності, як земля, коло суб'єктів обмежене колективними сільськогоспо­дарськими підприємствами, сільськогосподарськими кооперати­вами, садівницькими товариствами, сільськогосподарськими ак­ціонерними товариствами.

Трудовий колектив державного підприємства може бути суб'­єктом права колективної власності щодо частини чистого при­бутку державного підприємства, яка може передаватися йому у

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 34. — Сг. 228.

² Офіційний вісник України. — 1998. — № 38.

-130-

випадках, передбачених статутом підприємства (п. З ст. 18 Зако­ну України "Про підприємства в Україні"). Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку встановлює рада або збори (конференція) трудового колективу.

У власності колективного підприємства є вироблена продук­ція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до Закону України "Про власність" (п. 2 ст. 23) у майні колективного підприємства визначаються вклади його пра­цівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного під­приємства визначається залежно від його трудової участі в діяль­ності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його ство­рення.

На вклад працівника колективного підприємства нарахову­ються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається тру­довим колективом виходячи з результатів господарської діяль­ності підприємства.

Працівникові, який припинив трудові відносини з підприєм­ством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Окрему групу об'єктів права колективної власності становить майно, належне кооперативам (колективним сільськогосподар­ським підприємствам). За своїм правовим режимом до цієї групи належить майно споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також майно колективних сільськогосподарських підприємств (КСП).

Власність споживчої кооперації — одна з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їхньої спільної власності. Власністю споживчих товариств є засоби ви­робництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим това­риствам та їхнім спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та ін­ше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств створюється з внесків їхніх членів, прибутків, одержу­ваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Об'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства визначені ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р.¹.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 20. — Сг. 272. 9* - 131 -

Об'єктами прав власності такого підприємства є земля, інші ос­новні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгоспо­дарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підпри­ємство.

До характерних особливостей права колективної власності кооперативу (КСП) слід віднести визначення часток (паїв) чле­нів кооперативів (КСП) у майні, що належить кооперативу (КСП).

Так, кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів (п. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" від 10 квітня 1992 р.).

У колективному сільськогосподарському підприємстві його члену щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку, за його бажанням, може бути ви­плачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулює статут підприємства.

Пай є власністю члена колективного сільськогосподарського підприємства, проте право розпоряджатися своїм паєм на влас­ний розсуд член підприємства набуває після припинення членст­ва в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до ци­вільного законодавства України. У разі добровільного виходу з кооперативу (КСП) громадянин має право на виділення належ­ної йому частки в майні кооперативу (КСП) в натурі, грошах або цінних паперах.

Здійснюючи повноваження власника, колективне підприєм­ство самостійно володіє, користується і розпоряджається належ­ними йому об'єктами власності.

Право колективної власності здійснюють загальні збори чле­нів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функ­ції господарського управління колективним майном. Разом з тим, передати належне колективному сільськогосподарському підприємству майно державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам можна лише за рішен­ням загальних зборів членів підприємства або зборів уповнова­жених.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове ко­ристування членам споживчих товариств, державним, коопера­тивним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим

-132-

громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.

При ліквідації кооперативу (КСП) майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу (КСП). Це загальне правило конкретизовано, наприклад, у законах України "Про споживчу кооперацію" (ст. 18) та "Про колективне сільськогос­подарське підприємство" (ст. 33).

Об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підста­вах, не заборонених законом.

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, ор­ганізації, державні органи, працівники цього товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими акта­ми України або статутом товариства.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юри­дичні особи, а також міжнародні організації можуть бути заснов­никами та учасниками акціонерного товариства нарівні з грома­дянами та юридичними особами України, крім випадків, вста­новлених законодавчими актами України.

Слід мати на увазі, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяль­ності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. № 24-92 зупинено дію частин 1 та 2 ст. З Закону України "Про господарські товариства" у частині права державних під­приємств бути засновниками та учасниками господарських това­риств (у тому числі й акціонерних).

Державне підприємство за спільним рішенням трудового ко­лективу та уповноваженого на те державного органу може бути перетворено на акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять до відповідного бюджету.

Особливості створення відкритих акціонерних товариств шляхом корпоратизації визначені Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 р. та Положенням про корпоратизацію підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 508.

Об'єкти права власності господарського товариства визначе­ні, крім ст. 26 Закону України "Про власність", також ст. 12 За­кону України "Про господарські товариства", згідно з якою това­риство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у ре-

-133-

зультаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також ін­шого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників господарського товарист­ва можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріаль­ні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, облад­нанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелек­туальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визна­чається в установчих документах товариства, якщо інше не пе­редбачено законодавством України.

Об'єктом права власності господарського об'єднання підпри­ємств і організацій (асоціації, корпорації, концерну, консорціуму тощо) є майно, добровільно передане йому підприємствами та організаціями, а також набуте в результаті господарської діяль­ності та на інших підставах, не заборонених законом.

Оскільки підприємства, які входять до складу зазначених ор­ганізаційних структур, зберігають права юридичної особи і на них поширюється дія Закону України "Про підприємства в Україні", їхнє майно не входить до складу об'єктів права влас­ності господарського об'єднання. Проте майно створених об'єд­нанням підприємств є власністю об'єднання. Такі підприємства можуть вийти зі складу об'єднання лише за його згодою. Якщо діяльність господарського об'єднання припиняється, майно, що залишилося, розподіляється між підприємствами та організація­ми, які входили до нього.

Об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому чис­лі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів є кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної ді­яльності, в тому числі майно культурно-освітнього та оздоровчо­го призначення, акції та інші цінні папери, житлові будинки, спо­руди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та ін. Об'єднання громадян на­буває право власності на кошти, на інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, під­приємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Для виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єд­нання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахунко­вих установ та організацій зі статусом юридичної особи, засну-

-134-

вання підприємств у порядку, встановленому законодавством. Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності ство­рених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснова­них підприємств.

Право власності об'єднань громадян реалізують їхні вищі ста­тутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди то­що) в порядку, передбаченому законодавством України та ста­тутними документами.

Чинним законодавством встановлено специфічний правовий режим щодо майна, належного політичним партіям та організаці­ям. Зазначені об'єднання громадян можуть мати у власності май­но, необхідне виключно для забезпечення виконання статутних функцій. Політичні партії, створювані ними установи та органі­зації не мають права засновувати підприємства, крім засобів ма­сової інформації, та займатися господарською та іншою комер­ційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, ви­робів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, ви­ставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.¹ вста­новлено й інші особливості правового режиму майна політичних партій, зокрема обмеження щодо одержання коштів та іншого майна (ст. 22 Закону).

Релігійні організації як суб'єкти права колективної власності володіють, користуються і розпоряджаються належним їм май­ном. У їх власності можуть бути будівлі, предмети культу, об'єк­ти виробничого, соціального і добродійного призначення, транс­порт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їхньої ді­яльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожерт­вуване громадянами, організаціями або передане державою, а та­кож придбане на інших підставах, передбачених законом. Хоч ре­лігійні організації мають право відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р.² здійснювати виробничу та господарську діяльність, пи­тома вага такої діяльності в економіці України незначна.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Сг. 504.

² Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 25. — Ст. 283.

-135-

г