Главная | Обратная связь

Право приватної власності

Приватна власність в Україні, як і в інших державах — рес­публіках колишнього СРСР, має незначну питому вагу в еконо­мічному житті. І хоч у процесі приватизації вона зростатиме, проте, враховуючи економічні та історичні умови розвитку України, ця форма власності навряд чи матиме найближчим часом вирішальне значення і зможе стати основою господарю­вання.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна однаково з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Так, іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у влас­ність не передаються (ч. З ст. 11 Закону України "Про влас­ність").

Основою створення і примноження власності громадян є їхня праця. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємни­цької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи, акціо­нерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадку­вання або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будин­ки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча ху­доба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Склад, кількість і вартість майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про власність" Верхов­на Рада України постановою "Про право власності на окремі ви­ди майна" від 17 червня 1992 р.¹ затвердила перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян (зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, вибухові та бойові отруйні речовини, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікар­ські засоби та ін.), та встановила спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна: мисливську

Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 35. — Сг. 517.

-136-

зброю, об'єкти — пам'ятки історії та культури, радіоактивні ре­човини.

Окрема стаття Закону України "Про власність" присвячена праву приватної власності громадян на землю. Згідно зі ст. 14 громадяни України мають право на одержання у власність зе­мельних ділянок для ведення селянського (фермерського) госпо­дарства; ведення особистого підсобного господарства; будівницт­ва та обслуговування житлового будинку і господарських буді­вель (присадибна ділянка); садівництва, дачного і гаражного бу­дівництва.

Майно може належати громадянам на праві спільної власнос­ті (сумісної чи часткової). Так, майно, придбане внаслідок спіль­ної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, як­що інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, які об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, як­що інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Що стосується майна селянського (фермерського) господар­ства, правовий режим якого, крім ст. 18 Закону України "Про власність", визначається також статтями 16—19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції закону від 24 червня 1993 р.), то воно належить особам, які об'єдналися для ведення селянського (фермерського) господарства, на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмо­вою угодою між ними.

Важливим аспектом здійснення громадянами права приватної власності є право використовувати належне їм майно для веден­ня господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.