Главная | Обратная связь

Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору

Право України регулює майнові господарські та інші відноси­ни господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосу­ванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори.

Перша категорія — майновий договір — є загальною. Законо­давче майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним ко­дексом (статті 151—160).

У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами госпо­дарського права. Але з точки зору статутної діяльності господар­ського суб'єкта майнові договори різні. Наприклад, договір по­ставки підприємством продукції чи договір підряду на капіталь­не будівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підпри­ємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо — з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну ста­тутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші — обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну гос­подарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією — категорією господарського договору.

Термін "господарський договір" у право України введено Ар­бітражним процесуальним кодексом України, який регулює по­рядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виника­ють при укладенні та виконанні господарських договорів (ст. 1 АПК).

Отже, категорії договір і господарський договір співвідносять­ся як загальне і особливе. Як особлива категорія господарського

-148-

законодавства і права України господарський договір має певну правову основу.

Господарські договори в Україні (за відсутності Господар­ського кодексу) регулюються:

а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов'язання, договір, зобов'язання, що випливають з договорів;

б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб'єктами (підприємствами, установами, органі­заціями). Це, зокрема, відносини: стосовно поставок продукції (товарів); закупівлі сільськогосподарської продукції у товарови­робників; капітального будівництва; перевезення вантажів та ін.

Крім того, ці договори регулюються загальними законами про господарюючі суб'єкти. Зокрема, згідно зі ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні" господарські відносини (а це пред­мет господарського договору) підприємства з іншими підприєм­ствами та організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Йдеться про господарські до­говори. Господарські договори регулюються також законами України про окремі види господарської діяльності: інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну тощо.

Певну групу становлять нормативні акти колишнього Союзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які повністю або частково не врегульовані законодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення ванта­жів внутрішнім водним транспортом; частково — підрядні відно­сини в капітальному будівництві.

^Арбітражний процесуальний кодекс України визначає загаль­ний порядок врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів (ст. 10) та при їх зміні і ро­зірванні (ст. 11), а також регулює процесуальні відносини щодо порушення позовного провадження з господарських спорів та їх вирішення.

Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особ­ливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві.

Із загальноправової точки зору господарський договір стано­вить собою господарські правовідносини між двома або більше суб'єктами, змістом яких є їхні договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати робо­ту, надати послуги і т. ін. Господарський договір - це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв'язків) між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого встановлю­ють самі суб'єкти.

-149-

Як спеціальна законодавчо-правова категорія господарський договір має особливі ознаки.

По-перше, господарське законодавство регулює цей договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Госпо­дарський договір завжди укладається з господарською (комер­ційною) метою для досягнення необхідних господарських і ко­мерційних результатів. Це виробництво і реалізація за плату про­дукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори — це майнові договори, що обслуговують безпосередньо виробництво та господарський (ко­мерційний) обіг. За критерієм мети господарські договори відме­жовуються від інших договорів підприємств, установ та організа­цій, які не обслуговують виробництво й обіг, і є допоміжними.

По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі пра­вила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договір­них зобов'язань. Законодавством про господарські договори вста­новлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритет­них потреб України в продукції, роботах та послугах, укладають­ся на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в такому разі є те, що зміст господарського догово­ру, який укладається на підставі державного замовлення (дер­жавний контракт), обов'язково має відповідати цьому замовлен­ню (ст. 152 Цивільного кодексу, ст. 20 Закону України "Про під­приємства в Україні"). В теорії такі договори визначаються як плановані.

Але не всі господарські договори укладаються на підставі дер­жавного замовлення. Отже, ця ознака господарського договору не є абсолютною.

Зміст господарських договорів, які укладаються без держав­ного замовлення, має відповідати господарським намірам і юри­дичне вираженій згоді сторін. У теорії такі договори називають регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторо­нами.

По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів. Згідно зі ст. З Цивільного кодексу та ст. 1 Арбітражного процесуального кодексу суб'єкта­ми господарських договорів є організації — юридичні особи (під­приємства, установи, організації), у тому числі колективні сіль­ськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індиві­дуальні, приватні, спільні підприємства тощо, а також громадя-ни-підприємці.

Отже, господарський договір — це майнова угода господарюю­чого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припи­няє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної ді-

-150 - \

яльності, при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов'язання. Господар­ське зобов'язання — це врегульоване правом господарське відно­шення, внаслідок якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій — передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це зустрічну винагороду (сплату грошей, зуст­річні послуги тощо).

Категорія господарського зобов'язання водночас є і загальною" (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського дого­вору. Загальною вона є тому, що господарські зобов'язання вини­кають з ряду підстав, а саме: з державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладеного на підставі держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Таким чином, з одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов'язань. У цьому розумінні категорія господарського зобов'язання узагаль­нює договірні господарські зобов'язання, основані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору — це сукупність гос­подарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав та обов'яз­ків, що виникають саме з такого договору. Тобто категорія госпо­дарського договору є узагальненою щодо договірних господар­ських зобов'язань. Господарський договір — це юридичне джере­ло договірних господарських зобов'язань.