Здавалка
Главная | Обратная связь

Класифікація і система господарських договорів за законодавством України



Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло господарських договорів. Кожному господарському догово­рові властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їх (договорів) розмежування застосовують доктринальну і нор­мативну класифікації господарських договорів, основною яких є їхні юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські догово­ри за кількома критеріями.

' -151 -

За суб'єктним складом розрізняють дво- і багатосторонні до­говори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони — поставщик і покупець; ст. 245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач — особа, уповноважена одержати вантаж (ст. 358 Цивільного кодексу).

Залежно від юридичної підстави укладення договору розріз­няють два різновиди господарських договорів:

— господарські договори, які укладаються на підставі держав­них замовлень і зміст яких має відповідати цим замовленням. Ці господарські договори визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, на­дання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за ра­хунок держави і замовниками у яких виступають центральні дер­жавні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєдну­ють у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централі­зованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці державного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладан­ня прямих договорів з підприємствами-поставщиками, держав­ними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, вироб­ництво і споживання яких контролює і централізовано розподі­ляє державна (див. Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 р.1);

— господарські договори, які укладаються на поставку-про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господар­ських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, ре­альні і консенсуальні господарські договори. Для укладання фор­мального господарського договору необхідні два моменти: узго­дження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господар­ських договорів письмова, причому здебільшого регулюється ім­перативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання ре­ального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору. Консенсуальні договори — це такі господарські договори, які виникають у мо-

1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 3. — Ст. 9.

-152-

мент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські догово­ри повинні мати письмову форму. За способом оферти і визна­чення змісту розрізняють:

— договори приєднання. Це господарські договори, у яких од­на сторона наперед визначає істотні умови майбутнього догово­ру. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

— договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господар­ські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезен­ня і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються май­нові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво — поставка, підряд, майновий найом.

За регулятивними функціями розрізняють:

попередні й основні господарські договори. Попередній до­говір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір ("договір про договір"). Та­кий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, у яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будів­ництво складного об'єкта);

генеральні і поточні господарські договори. Перший укла­дається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разо­ві) договори укладають на підставі генерального договору як~та-кі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні до­говори, як правило, не включають умов, не передбачених гене­ральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійсню­ється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів.

їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про гос­подарські договори (підрозділ II "Окремі види зобов'язань" роз­ділу III "Зобов'язальне право"). Цивільний кодекс систематизує господарські договори разом із цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські догово­ри на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господар­ських послуг.

-153-







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.