Главная | Обратная связь

Поняття відповідальності в господарському праві

Відповідальність у господарському праві — це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулюван­ня — господарські правопорушення.

Господарське правопорушення — це протиправна дія або без­діяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає ви­могам норм господарського права, не узгоджується з юридични­ми обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопо­рушення можна класифікувати за видами і систематизувати в окремі групи за певними критеріями.

Так, залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні право­порушення. В свою чергу договірні правопорушення поділяють­ся на:

правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіж­ностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам дер­жави і суспільства (статті 48, 49 і 50 ЦК);

порушення строків виконання договірних та інших господар­ських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найпоши­реніші в господарській практиці), перевезення вантажів, вико­нання робіт та ін. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи догово­ром неустойки, штрафу, пені (статті 179, 213—215 і 356 ЦК);

порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

-160-

порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконанням договорів. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 груд­ня 1990 р.¹ і Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 23) передбачають, що у разі порушення підприємством ціни (при реалізації за договором продукції) надлишкове одержана сума підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету;

порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов'язані з виконанням господарських договорів;

порушення господарських зобов'язань щодо перевезень ванта­жів: зобов'язань з планів перевезень (неподача перевізних засо­бів, непред'явлення вантажів до перевезення); простій транспорт­них засобів під навантаженням і розвантаженням понад встанов­лені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; простро­чення доставки вантажу тощо.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення:

порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (до­мінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, орга­нів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господар­ського управління та контролю);

порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.

Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відпо­відальності. Оскільки це відповідальність за господарські право­порушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської ді­яльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки.

З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопо­рушника безпосередньо або за допомогою арбітражного суду (су­ду, третейського суду). Юридична природа такої відповідально­сті полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з бо­ку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним прин­ципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо за-

¹ Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 52. — Сг. 650.

П — 1-3755

-161-

стосування передбачених договором чи законом майнових санк­цій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціаль­них і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.

Щодо змісту господарсько-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як органі­зації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Закон України "Про підприємства в Україні" закріплює принцип повної матері­альної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до бан­крутства. Стаття 24 зазначеного Закону передбачає, що "підпри­ємство несе повну відповідальність за додержання кредитних до­говорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не вико­нує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Зако­ном України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, найвищою економіч­ною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесу­альне (арбітражне) оголошення господарюючого суб'єкта-борж-ника банкрутом.

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

У функціональному відношенні господарсько-правова відпо­відальність покликана стимулювати належне виконання госпо­дарських та інших зобов'язань. Отже, її головною метою є забез­печення правопорядку у сфері економіки (в господарських від­носинах).