Главная | Обратная связь

Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підпри­ємств регулюється Законом України "Про підприємства в Украї­ні" (статті 24 і 34). Порядок і умови визнання суб'єктів підпри­ємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претен­зії кредиторів регулює спеціальний Закон України "Про бан­крутство" від 14 травня 1992 р., що нині діє в редакції від ЗО червня 1999 р. і називається "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом"¹. Цей Закон вста­новлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'­єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Положення цього Закону застосовуються також і до юридич­них осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (тобто не є суб'єктами підприємницької діяль­ності).

Разом з тим, положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб — казенних підприємств, а також до юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо щодо них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення щодо цього.

Окремі відносини щодо провадження у справах про бан­крутство регулюються також Арбітражним процесуальним ко­дексом України, про що в Законі є спеціальні застереження. Особливості провадження у справах про банкрутство банків ре­гулюються Законом України "Про банки і банківську діяль-

¹ Офіційний вісник України. — 1999. — № 33.

-173-

ність"¹, а порядок продажу майна банкрута регулюється також з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію держав­ного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підпри­ємств (малу приватизацію)".

Такими є основні нормативні акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом". Банкрутство — це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відно­вити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом ви­моги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У свою чергу, під неплатоспроможністю Закон розуміє не­спроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати піс­ля настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язан­ня перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язко­вих платежів) не інакше як через відновлення платоспроможно­сті. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еко­номічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю суб'­єкта продовжувати свою підприємницьку діяльність внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підпри­ємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань пе­ред бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визна­чені для цього строки, то майна суб'єкта — активів у ліквідній формі² — не вистачить для їх задоволення.

Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це май­нові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановле­ному законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта під­приємництва.

Особливістю Закону України "Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом" є те, що цей Закон регулює дві великі групи суспільних відносин — матері­альні (організаційно-правові та частково процедурні), які пов'я­зані з відновленням платоспроможності боржника, та процесу­альні, пов'язані з визнанням боржника банкрутом.

¹ Див.: ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

² Активи у ліквідній формі — це майно на балансі суб'єкта, що може бути так чи інакше реалізовано (основні засоби й інвестиції; оборотні засоби і кош­ти; розрахункові документи й інші фінансові активи з урахуванням заборгова­ності; ліквідні нематеріальні активи: майнові права типу патентів, технологій, ліцензій тощо).

-174-

\

;

Матеріальні відносини складаються, як правило, при здій­сненні заходів щодо запобігання банкрутству боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Окремі матеріальні від­носини виникають і функціонують також при застосуванні судо­вих процедур (розпорядження майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом санації, тощо).

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комп­лекс процесуальних правовідносин щодо: порушення проваджен­ня у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів, поперед­нього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ми­рової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо. ^

Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причо­му, як це випливає зі змісту окремих положень ст. 1 Закону, суб'­єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії — суб'єкти підприємництва, які називаються у Законі боржниками або банкрутами.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом. <•

Закон України "Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом" не поширюється на юридич­них осіб, які не займаються згідно з їх статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на -фізичних осіб — непідприємців.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають креди­тори. Це можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи дер­жавної податкової служби та інші державні органи, які здійсню­ють контроль за правильністю та своєчасністю справляння по­датків і зборів (обов'язкових платежів). До інших державних ор­ганів Закон, зокрема, відносить: органи місцевого самоврядуван­ня або центральні органи виконавчої влади (п. 2 ст. 42; п. 2 ст. 43); державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи, з питань охорони навколишнього природного середови­ща та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою ді-

-175-

яльністю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів (п. 1 ст. 46).

§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству

На відміну від попередньої редакції Закону України "Про банкрутство", положення якого регулювали головним чином процедуру визнання боржника банкрутом, чинний з 1 січня 2000 р. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить значну кіль­кість норм, спрямованих на запобігання банкрутству, що свід­чить про зміну орієнтирів держави стосовно такого важливого ринкового інструменту, яким є банкрутство.

Відповідно до п. 1 ст. 2 нового Закону державну політику що­до запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнан­ня його банкрутом стосовно державних підприємств та підпри­ємств, у статутному фонді яких частка державної власності пере­вищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяль­ності інших форм власності у випадках, передбачених Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі Положення, затвердженого у встановленому порядку.

Указом Президента України "Про утворення Агентства з пи­тань запобігання банкрутству підприємств та організацій" від 17 червня 1996 р. було утворено зазначене Агентство (його назву в 1998 р. було змінено) та визначено його основні завдання. Дея­кий час Агентство з питань банкрутства діяло на підставі Поло­ження про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р.

Указом Президента України "Про зміни у структурі цен­тральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. Агент­ство з питань банкрутства як центральний орган виконавчої вла­ди ліквідується, а виконання його функцій покладається на державну госпрозрахункову установу (агентство), яка підпоряд­ковується Міністерству економіки України¹. Відповідно до По­ложення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р., Міністерство економіки, зокрема:

¹ Таке Агентство було утворено наказом Міністерства економіки України від 24 травня 2000 р. № 92.

-176-

а) здійснює повноваження державного органу з питань бан­крутства відповідно до Закону України "Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

проводить державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосов­но підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених Законом;

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом;

пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних ке­руючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом;

організовує систему підготовки арбітражних керуючих (роз­порядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбіт­ражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквіда­тори);

забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсут­нього боржника; /

здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встанов­лює та затверджує форму подання арбітражним керуючим ін­формації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підпри­ємства, щодо яких порушено провадження у справі про бан­крутство;

організовує у передбачених Законом випадках проведення експертизи фінансового становища підприємств при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбіт­ражним судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

готує у передбачених Законом випадках на запити суду, про­куратури або іншого уповноваженого органу висновки про наяв­ність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведен­ня до банкрутства;

готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення про­цедур банкрутства, здійснює методологічне забезпечення у цій сфері;

б) утворює державну госпрозрахункову установу (агентство) з питань банкрутства;

¹² — 1-3755 . 177-

затверджує положення про державну госпрозрахункову уста­нову (агентство) з питань банкрутства;

призначає на посаду та звільняє з посади керівника державної госпрозрахункової установи (агентства) з питань банкрутства, укладає та розриває з ним контракт;

в) проводить за участю міністерств, інших органів виконавчої влади аналіз фінансово-господарського становища суб'єктів під­приємницької діяльності, що перебувають у державній власності, з метою виявити серед них боржників та запобігти їх банкрутст­ву, розробляє за участю органів виконавчої влади відповідні за­ходи;

вносить пропозиції щодо проведення досудової санації суб'єк­тів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності, погоджує у встановленому порядку умови участі ін­весторів і кредиторів у проведенні досудової санації стосовно та­ких суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі з питань набуття права власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренди майна підприємства, задоволен­ня вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

забезпечує у встановленому порядку фінансування заходів щодо проведення досудової санації, погоджує умови досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності;

г) веде у встановленому порядку реєстр суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які мають грошові зобов'язання перед креди­торами, у тому числі зобов'язання перед бюджетами та держав­ними цільовими фондами;

проводить у встановленому порядку експертизу проектів, програм оздоровлення фінансового становища суб'єктів підпри­ємницької діяльності, включених до реєстру;

забезпечує разом з міністерствами, іншими органами вико­навчої влади додержання інтересів держави під час проведення суб'єктами підприємницької діяльності, включеними до реєстру, розрахунків, які здійснюються шляхом заліку заборгованості, ви­мог, зобов'язань, у тому числі перед бюджетами та державними цільовими фондами;

погоджує проведення викупу у суб'єктів підприємницької діяльності, включених до реєстру, боргових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів;

д) формує та веде єдину базу даних про боржників, визнаних у встановленому порядку банкрутами;

е) бере участь у підготовці пропозицій щодо продажу частини майна боржника — державного підприємства у процедурі санації,

-178-

майна державного підприємства — банкрута, стосовно якого ар­бітражним судом винесено ухвалу про ліквідацію;

є) розробляє разом з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо створення нових ро­бочих місць, соціального захисту і перепідготовки працівників, які вивільняються у зв'язку із здійсненням заходів щодо віднов­лення платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності — боржників, із визнанням суб'єктів підприємницької діяльності — боржників банкрутами;

ж) формує навчально-методичну базу підготовки фахівців з питань банкрутства, організовує їх навчання, підвищення квалі­фікації.

Наказом Міністерства економіки від 5 грудня 2000 р. № 266 затверджено Типове положення про регіональне (обласне) управління з питань банкрутства.

Регіональне (обласне) управління з питань банкрутства від­повідно до покладених на нього завдань:

1) аналізує стан додержання законодавства з питань бан­крутства та інформує про результати аналізу Мінекономіки;

2) здійснює контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності щодо додержання ними умов і правил провадження діяльності арбітражного керуючого (ліцензійних умов);

з) забезпечує в регіонах реалізацію процедур банкрутства що­до відсутнього боржника;

4) організовує у передбачених Законом випадках проведення експертизи фінансового становища державних підприємств при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експерти­зи та надання відповідного доручення;

5) бере участь у проведенні аналізу фінансово-господарського становища суб'єктів підприємницької діяльності, що перебува­ють у державній власності, з метою виявлення серед них бор­жників та запобігання їх банкрутству;

6) вносить пропозиції щодо проведення досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у держав­ній власності;

7) пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних ке­руючих для державних підприємств та підприємств, у статутно­му фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом;

8) надає консультаційну, інформаційну та іншу допомогу під­приємствам, установам, організаціям та громадянам з питань банкрутства;

9) звітує перед Мінекономіки про свою роботу;

12*

-179-

10) забезпечує систематичне інформування населення, місце­ві органи виконавчої влади про свою діяльність.

Обов'язок вживати своєчасні заходи щодо запобігання бан­крутству підприємства-боржника, крім вже названого Агентства та його регіональних (обласних) управлінь, Законом покладено також на засновників (учасників) боржника — юридичної особи, власника майна, центральні органи виконавчої влади, органи міс­цевого самоврядування у межах їх повноважень.

Законодавством передбачено два види позасудових процедур, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству: фінан­сова допомога і відновлення платоспроможності боржника (досу-дова санація).

Фінансова допомога боржнику в розмірі, достатньому для по­гашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів, може бути надана власником майна державного чи приватного підприємства, за­сновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, креди­торами боржника, іншими особами.

Досудова санація — це система заходів щодо відновлення пла­тоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізацій­них, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових^ заходів, відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Досудова санація державних підприємств про­вадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Держав­ний бюджет.

Санація боржника може застосовуватися не тільки як досудо-ва, а й як судова процедура (у разі порушення провадження у справі про банкрутство). Оскільки порядок її проведення регла­ментується процесуальними нормами, це питання доцільно роз­глянути у відповідному параграфі цієї теми.