Главная | Обратная связь

Транспортні господарські договори

Перевезення вантажів залізничним транспортом організову­ються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюють Правила. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне плану­вання перевезень¹. Місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Умови та порядок організації перевезень в усіх видах сполу­чення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень — спеціальними інструкціями.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зо­бов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж У пункт призначення у зазначений термін і видати його одержу­вачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вста­новлену плату.

Див.: Тимчасове положення про порядок місячного планування переве­зень вантажів залізничним транспортом України: Затв. наказом Мінтрансу ^україни від 2 березня 1995 р. № 89.

І -3755

-289-

X .

Основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до Статуту залізниць та Правил перевезення вантажів і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на пере­везення вантажу, яка укладається між відправником та залізни­цею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одно­часно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за переве­зення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху переве­зення до станції призначення.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з пе­ревезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих дого­ворів.

Хоч за загальним правилом завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправ­никами та одержувачами, проте залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Для транспортного обслуговування відправників і одержува­чів у місцях загального користування у складі залізниць можуть у встановленому порядку утворюватись підприємства механізо­ваних вантажних робіт, а на під'їзних коліях — з об'єднання під­приємств залізничного транспорту.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від за­лишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках — продезинфіковані вагони та контейнери.

Додаткову підготовку вагонів та контейнерів під завантажен­ня вантажів, що потребують особливих умов перевезення і збері­гання, залізниця може здійснювати на підставі договору за раху­нок відправника.

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспор­том загального користування укладається відповідно до цивіль­ного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами^ договору є: *

найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення (ст. 61 Закону України "Про автомобіль* ний транспорт). -'

Замовник за договором про перевезення вантажу автомобілі ним транспортом загального користування має право отрима компенсацію згідно з законодавством за пошкодження, або

-290-

вання вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:

забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, ван­тажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпе­ки руху;

здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язу­вання та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;

забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях (ст. 62 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вантажний перевізник має право:

відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезен­ня, пакування вантажу не відповідає встановленим законодав­ством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобіль­ний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

Вантажний перевізник зобов'язаний:

при укладанні договору про перевезення вантажу авто­мобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

забезпечити виконання умов договору про перевезення ванта­жу автомобільним транспортом у межах, визначених законодав­ством та цим договором;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, До передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;

відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псу­вання вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу (ст. 63 Закону ^країни "Про автомобільний транспорт").

Умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

-291-

Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгостро­кові договори про організацію морських перевезень.

За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправни­ком вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за пере­везення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу має бути укладений

у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору

морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер — якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих судно­вих приміщень;

2) коносамент — якщо договір не передбачає умови, зазначе­ної вище;

3) інші письмові докази.

Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найме­нування сторін, судна і вантажу, портів відправлення і призна­чення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру мо­жуть бути включені за згодою сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписують фрахтівник (перевізник) і фрахту­вальник або їх уповноважені представники.

Прийнявши вантаж до перевезення, перевізник вантажу, капі­тан або агент перевізника зобов'язані видати відправникові коно­самент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, зазна* ченого у коносаменті. •

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий до мент є першорядним доказом укладення договору морського п ревезення і прийняття перевізником вантажу, як його описано

цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправ ком документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазна чені в пунктах 4—8 ст. 138 Кодексу торговельного мореплавс

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, виникли в результаті неправильності або неповноти -^і''«-~-зазначених у згаданому документі.

-292-

Г

У коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезен­ня на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, за наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначення, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках — дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

8) фрахт та інші належні перевізникові платежі або зазначен­ня, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викла­деними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначен­ня, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

За договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрах­тувальникові для перевезення пасажирів, вантажів та інших ці­лей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальникові судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укла­дений у письмовій формі. Наявність і зміст договору фрахтуван­ня судна на певний час можуть бути доведені виключно письмо­вими доказами.

У договорі фрахтування судна на певний час повинні бути за­значені найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Фрахтувальник може у межах прав, що надаються йому за до­говором фрахтування судна на певний час, укласти від свого іме­ні самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від ви­конання договору, укладеного ним із судновласником.

-293-

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахту­вальник має право від свого імені укладати договори перевезен­ня вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язання­ми, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

За договором лізингу а/дна власник судна (лізингодавець) зо­бов'язується передати фрахтувальникові (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для торговельного мореплавства на визначе­ний термін, після закінчення якого до лізингоодержувача перехо­дить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном та його вартість за договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з додержанням вимог, передбачених ст. 17 Кодек­су торговельного мореплавства.

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

У договорі лізингу судна мають бути зазначені найменування сторін, мета договору, назва судна, рік збудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність дви­гунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінченні якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи пла­вучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.

Законодавець розрізняє два види договорів морського букси­рування: договір портового буксирування і договір міжпортового буксирування.

За договором портового буксирування буксировласник за ви­нагороду здійснює введення в порт або виведення з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що букси­рується, швартових та інших операцій у портових водах.

Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.

За договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до ін­шого порту (пункту).

-294-

Договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) від­правлення і призначення, час буксирування, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення договору, про ті особли­вості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за не­обхідне обумовити окремо.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови по-свідчуються документом на перевезення, який видається авіацій­ним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України.

Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі до­говору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрах­тувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення па­сажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Перевезення вантажів і буксирування плотів та суден внут­рішніми водними шляхами здійснюються за планами, затвердже­ними у встановленому порядку.

Вантажовідправник зобов'язаний одночасно з пред'явленням вантажу надати пароплавству накладну. Накладна підписується вантажовідправником, супроводжує вантаж на всьому шляху його слідування і видається вантажоодержувачу в пункті призна­чення разом з вантажем.

На підставі накладної порт або пристань відправлення скла­дає дорожню відомість, що також слідує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплав­ства.

На посвідчення приймання вантажу до перевезення вантажо­відправникові видається квитанція.

Дата приймання вантажу до перевезення посвідчується ка­лендарним штемпелем порту або пристані відправлення на нак­ладній, квитанції і дорожній відомості.

Накладні і квитанції складаються на ім'я певних вантажо­одержувачів.

-295-

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. З яких елементів складається єдина транспортна система України?

2. Які суб'єкти входять до складу залізничного транспорту?

3. Які суб'єкти входять до складу морського транспорту?

4. Які суб'єкти входять до складу річкового транспорту?

5. Які суб'єкти входять до складу автомобільного транспорту?

6. Які суб'єкти входять до складу авіаційного транспорту?

7. Назвіть основні нормативні акти законодавства про транспорт.

8. Які основні завдання покладено на Міністерство транспорту України?

9. Які господарські транспортні договори можуть укладатися на за­лізничному транспорті?

10. Які умови мають встановлюватися в договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом?

11. Які документи підтверджують наявність і зміст договору мор­ського перевезення вантажу?

12. Що таке договір фрахтування судна?

13. Що таке чартерне повітряне перевезення?

Розділ XVIII Правове регулювання банківської діяльності