Главная | Обратная связь

Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяль­ність" від 7 грудня 2000 р. банк — це юридична особа, яка має ви­ключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади гро­шових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначе­них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри­зик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри­дичних осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи — юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що мо­жуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

Центральним банком України, особливим центральним орга­ном державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конституцією України, Законом Украї­ни "Про Національний банк України" від 1999 р¹.

Відповідно до Конституції України основною функцією На­ціонального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Крім того, Національний банк виконує такі функції:

— відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

— монопольне здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

Голос України. — 1999. — 22 червня.

-297-

— виступає кредитором останньої інстанції для банків і орга­нізовує систему рефінансування;

— встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

— організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та ста­тистики платіжного балансу;

— визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

— визначає напрями розвитку сучасних електронних банків­ських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

— здійснює банківське регулювання та нагляд;

— веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

— складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогно­зування;

— представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

— здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснен­ня платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними уста­новами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснен­ня операцій з валютними цінностями;

— забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних ре­зервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

— аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

— організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та ін­ших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

— реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

— бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

— здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері у ме­жах своєї компетенції, визначеної законом.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощад-

ними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (клірин­говими)¹.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товарист­ва, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Певні особливості правового статусу мають державні банки, тобто банки, сто відсотків статутного капіталу яких належать державі.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Мініст­рів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування ста­тутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного бан­ку України з приводу наміру заснувати державний банк. Отри­мання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за ви­нятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Статут та діяльність державного банку мають відповідати ви­могам цього Закону, інших законів України та нормативно-пра­вових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабіне­ту Міністрів України.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, пер­сональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою ра­дою державного банку.

Особливий порядок створення встановлено законом для коо­перативного банку (ст.8 України Закону "Про банки і банківську діяльність") та банку з іноземним капіталом, тобто банку, у якому частка капіталу, що належить хоч би одному нерезидентові, пере­вищує 10 відсотків (ст. 21 Закону).

Державну реєстрацію банків здійснює Національний банк Ук­раїни відповідно до вимог Закону України "Про банки і банків-

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 від­сотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізо­ваного ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

-298-

-299-

ську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національ­ному банку України для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих збо­рів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно зі встановленими Національним бан­ком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридич­на особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звіт­ні періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які ма­тимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правлін­ня (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєст­рацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально засвідчені копії установчих документів учас­ників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгал­тера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подан­ня документів для державної реєстрації банку відкриває тимча­совий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймає Національний банк України не пізніше 3-місячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у ст. 21 Закону.

-300-

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідно­го запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

За наявності підстав, зазначених у ст. 18 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки піс­ля отримання банківської ліцензії.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійсню­вати одночасно діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести ра­хунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без бан­ківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністратив­ну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що під­тверджують:

— наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіта­лу банку у розмірі, що встановлюється законом;

— забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщен­нями відповідно до вимог Національного банку України;

— наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцен­зії, якщо зазначені у цій статті умови банк не виконав протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі дер­жавна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазна­чених у цій статті.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійсню­вати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих ра-

-301-

хунків за допомогою платіжних Інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банк, крім зазначених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за доручен­ням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого іме­ні (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у гро­шовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (фак­торинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення опера­цій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій (ч. 2 ст. 47 Закону).

Операції, визначені пунктами 1—3 ч. 1 ст. 47, належать до ви­ключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності до­зволяється тільки юридичним особам, які мають банківську лі­цензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 47, на підставі ліцензії на здійс­нення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного бан­ку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

-302-

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та від­сотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за дого­ворами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пункта­ми 1—4 ч. 2 ст. 47 Закону. Дозвіл надається, якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяль­ність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодав­ством України.

Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивно­го капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у ст. 47 Закону.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за свої операції.