Главная | Обратная связь

Поняття та види кредиту. Кредитний договір

У юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Стаття 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку на­дати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язан­ня придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника

-303-

щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Положенням про кредитування, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246^і, кредит визначається як позичковий капітал банку у гро­шовій формі, що передається у тимчасове користування на умо­вах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільово­го характеру використання. Кредитна операція — це договір що­до надання кредиту, який супроводжується записами за банків­ськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Відповідно до статей 47 і 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних належать такі операції:

— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

— організація купівлі та продажу цінних паперів за доручен­ням клієнтів;

— здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого іме­ні (включаючи андеррайтинг);

— надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

— придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошо­вій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

— лізинг.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпо­течний, бланковий, консорціумний².

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбаче­них кредитним договором.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

за строками користування на:

а) короткострокові — до 1 року; можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'яз­ку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надхо­дженням коштів у відповідному періоді;

б) середньострокові — до 3 років; можуть надаватися на опла­ту обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

¹ Посредник. — 1995. — 18 октября.

² Див., напр., Положення про порядок консорціумного кредитування? Затв. Національним банком України 14 березня 1996 р.

-304-

в) довгострокові — понад 3 роки; можуть надаватися для фор­мування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширен­ня вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на прива­тизацію та ін.;

за забезпеченням на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни­ми паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхо­вої організації);

г) незабезпечені (бланкові); за ступенем ризику на:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку;

б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії. Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора надати кре­дит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний проміжок часу без проведення до­даткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (мі­сяця, кварталу}.

Процес банківського кредитування здійснюється на принци­пах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільо­вої спрямованості.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у бан­ку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від не­повернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банкові у визначе­ний у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкла­дення позичкових коштів з конкретною метою, визначеною кре­дитним договором.

20 _

1-3755

-305-

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка ви чає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і; рактеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарем! діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному І диті регулюють свої стосунки і можуть використовувати ні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися :

оплати боржником за векселем;

передачі векселя відповідно до чинного законодавства ів юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит — це відносини між юридичними які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладев ням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — це особливий вид відносин з приводу і дання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит — це форма кредиту, що надає банківським консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному ба подальшим наданням кредиту позичальникам;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним або групою банків;

в) зміни гарантованих банками — учасниками квот креді ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в кої ціумній операції.

Банкам забороняється прямо чи опосередковано нада кредити для придбання власних цінних паперів. Використав ти цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів мс лише з дозволу Національного банку України.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуї основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти І дитоспроможність позичальників та наявність забезпечення ' дитів, додержуватись встановлених Національним банком У* ни вимог щодо концентрації ризиків.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якої нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам ба процентної ставки, що виплачується ним за депозитами. Винї можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої опер банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов доде ня економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за вк передбачених законом випадків.

-306-

у разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за „ ₀ користування банк має право видати наказ про примусову ^и _ату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Банки здійснюють кредитування підприємств та організацій на договірних умовах шляхом укладення кредитних договорів. Відповідно до Положення про кредитування ці договори уклада­ються у письмовій формі як шляхом складання одного докумен­та підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом об­міну листами, телеграмами, телефонограмами.

До умов кредитного договору можна віднести: об'єкти креди­тування; розмір кредиту; умови видачі та погашення позички; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за викорис­танням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань за договором клієнтом; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Форму кредитного договору затверджено постановою Прав­ління НБУ від 28 вересня 1995 р. як додаток до Положення про кредитування.

Суб'єкти підприємницької діяльності — резиденти України — відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" мають право на отримання кредитів від іноземних суб'єктів господарської діяльності. Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам — резидентам, фізичним особам — резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, рези­дентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам — нерезидентам — банківським установам.

Позичальники погашають отримані кредити в іноземній ва­люті за рахунок валютних надходжень від усіх видів зовніш­ньоекономічної діяльності. Для погашення кредитів може бути використана іноземна валюта, придбана на міжбанківському ва­лютному ринку України.

^ Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № І5-93¹ одержання резидентами кредитів в Іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищу­ють встановлені законодавством межі, потребують індивідуаль­ної ліцензії Національного банку України. Згідно із встановле-^ порядком уповноважений банк, що має ліцензію на право Здійснення операцій з валютними цінностями, може залучати Ч^Дитніресурси від іноземних банків-кореспондентів без отри-

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

20«

-307-

г

мання ліцензії НБУ строком до одного року. Інші резидентИ-по-зичальники повинні отримати ліцензію у порядку, встановлено­му Положенням про порядок надання резидентам України інди­відуальних ліцензій та свідоцтв про реєстрацію на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів, затвердже­ним постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 1995 р. № 329 (із змінами та доповненнями від 7 -трав­ня 1997 р).

Для отримання індивідуальної ліцензії резидент-позичальник (крім уповноваженого банку) повинен подати до НБУ:

клопотання позичальника-резидента;

лист уповноваженого банку на адресу Національного банку України зі згодою на обслуговування кредиту, із зазначенням реквізитів рахунка, на який буде здійснюватися переказ валют­них коштів, та з експертним висновком банку щодо кредитного проекту (у вигляді додатка до листа), підготовленого на підставі документів позичальника, зазначених у Положенні, а саме:

— копії свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченої нота­ріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстра­цію, та один з примірників належним чином оформленого та за­твердженого статуту або його копію, засвідчену нотаріально;

— копії кредитної угоди;

— техніко-економічного обгрунтування потреби в одержанні

кредиту;

— розрахунків окупності кредиту;

— графіка погашення заборгованості за кредитом (з урахуван­ням процентів);

— висновку аудиторської організації про фінансовий стан по­зичальника;

— копії балансу позичальника на останню звітну дату, засвід­ченої органом державної податкової служби; ;

— копій- контрактів, що забезпечують реалізацію кредитного і проекту; ;

— ліцензій чи інших дозволів на експорт продукції відносно , цього проекту, які встановлені державними органами; і

— інформації чи документа про забезпечення кредиту, якщо '; таке передбачено кредитною угодою. .

Якщо резидент-позичальник є державним підприємством, йо- з му необхідно додатково подати клопотання відповідного держав- 1 ного органу про отримання кредиту, а якщо кредитною угодою передбачена застава майна — письмову згоду органу, уповнова­женого управляти цим майном, на передачу його в заставу-

Уповноважений банк для одержання свідоцтва про реєстра­цію подає до Національного банку України клопотання байку та

-308-

кредитну угоду з нерезидентом з графіком погашення заборгова­ності за кредитом.

Індивідуальна ліцензія чи свідоцтво про реєстрацію видається резиденту-позичальнику для реалізації тільки одного кредитного проекту і не може бути підставою для залучення іншого проекту чи; збільшення суми кредиту та здійснення інших валютних операцій.

Індивідуальна ліцензія дійсна на весь час користування кре­дитом, якщо протягом 60 днів з дати її видачі позичальник одер­жав кредит повністю або його частку. За неможливості з поваж­них причин розпочати освоєння кредиту в цей термін резидент-позичальник може звернутися до Національного банку України з обгрунтованим клопотанням про подовження строку дії індиві­дуальної ліцензії за умови подання позитивного клопотання уповноваженого банку з цього приводу.

Уповноваженому банку для отримання індивідуальної ліцен­зії на залучення кредитних ресурсів від іноземних банків-корес-пондентів строком понад один рік необхідно подати Національ­ному банку України клопотання і кредитну угоду з нерезидентом із зазначенням графіка погашення заборгованості за кредитом.

Отримання резидентом-позичальником кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою застосування передбаченого ст. 16 Декрету Кабі­нету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" штрафу у сумі, еквівалентній сумі одержа­ного кредиту, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день здійснення операції.

Контроль за погашенням кредиту, отриманого резидентом України в іноземній валюті від іноземного інвестора, покладаєть­ся: на уповноважений банк.