Главная | Обратная связь

Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність

В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з викорис­танням різних форм власності, та механізму державного регулю­вання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господар­ської діяльності у захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.

Інтерес у створенні адекватного розвиненим економічним від­носинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка заінтересована у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

Страхування — одна з галузей економіки України, в якій ос­танніми роками спостерігається зростання основних показників. За підсумками 1999 р. загальний розмір статутного фонду усіх страховиків зріс на 177 млн. гривень, або більш як у 2 рази, і на 1 січня 2000 р. становив 327,9 млн. гривень. Страхові резерви зросли на 20 відсотків і досягли 537 млн. гривень. Балансовий прибуток страховиків досяг 234 млн. гривень (у 1998 р. — 179 млн. гривень). Загальна сума страхових внесків, одержа­них українськими страховиками протягом 1999 р., дорівнювала 1,16 млрд. гривень, що на 48 відсотків більше, ніж у 1998 р. Як і в попередні роки, спостерігається перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над темпами інфляції¹.

Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негатив­ний влив справляють:

¹ Див.: Програма розвитку страхового ринку України на 2001—2004 роки: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 6. — Ст. 222.

-341-

— відсутність економічної стабільності, сталого зростання ви­робництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансо­вих ресурсів;

— значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

— неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність дер­жавних преференцій на страховому ринку, неефективний конт­роль з боку держави, прояви монополізму;

— високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чо­го здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страху­вання у національній валюті неможливе;

— слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги вико­ристовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

— відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора еконо­міки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури стра­хового ринку;

— неналежний рівень інформації про стан і можливості стра­хового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Програмою розвитку страхового ринку України на 2001— 2004 роки передбачено, що страховий ринок має розвиватися на принципах:

• верховенства права — правове регулювання страхової діяль­ності;

• системності — узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економі­ки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових ви­дів страхування, що повинно відповідати майновому стану гро­мадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

• конкурентності — держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, ство­рює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забез­печення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

• стабільності — забезпечення сталого, надійного і привабли­вого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозу­мілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

-342-

• обмеження присутності держави на страховому ринку — держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встанов­лення правил формування, розміщення та обліку страхових ре­зервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

• мотивації діяльності страховиків і страхувальників — дер­жава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заінте­ресовані у страхових послугах, а страхові компанії — в наданні цих послуг;

• довіри — внутрішня рушійна сила розвитку страхового рин­ку, основана на моральній та матеріальній відповідальності стра­ховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Всі ці принципи реалізуються при здійсненні страхової діяль­ності.

Страхова діяльність — це врегульована нормами права госпо­дарська діяльність страхових організацій з надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів, що здійсню­ється на підставі ліцензії, як правило, з метою отримання при­бутку.

Зі змісту законодавства про страхування можна зробити ви­сновок, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестраховування і фінансову діяль­ність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфери їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страхово­му ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.

Серед загальних нормативно-правових актів, що застосову­ються для регулювання страхової підприємницької діяльності, передусім слід назвати закони України "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності" тощо.

Систему спеціального законодавства про страхову діяльність очолює Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р.¹, що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового за-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

-343-

хисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Серед актів спеціального законодавства можна виділити ряд постанов Кабінету Міністрів України: "Про порядок та умови обов'язкового авіаційного страхування" від 13 липня 1998 р. № 1083^і, "Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків" від 17 серпня 1998 р. № 1280², "Про впо­рядкування діяльності страхових брокерів" від 29 квітня 1999 р. № 747³ та інші.

Слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства фінан­сів тимчасово, до затвердження Міністерством фінансів України нормативно-правових актів з питань страхової діяльності і набут­тя ними чинності, застосовуються нормативно-правові акти Ко­мітету у справах нагляду за страховою діяльністю, який було лік­відовано згідно з Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 1573.

Важливе місце у системі законодавства про страхову діяль­ність належить Правилам страхування, що розробляються стра­ховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають за­твердженню Міністерством фінансів України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Пра­вила страхування повинні містити:

перелік об'єктів страхування;

порядок визначення страхових сум;

страхові ризики;

виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

термін та місце дії договору страхування;

порядок укладення договору страхування;

права та обов'язки сторін;

дії страхувальника при настанні страхового випадку;

перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

порядок і умови виплат страхових сум;

термін прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум та страхового відшкодування;

умови припинення договору страхування;

порядок вирішення спорів;

¹ Офіційний вісник України. — 1998. — № 28. — Ст. 1053.

² Там само. - 1998. - № 33. - Ст. 1228.

³ Там само. - 1999. - № 18. — Ст. 790.

-344-

страхові тарифи;

особливі умови.

Міністерство фінансів України має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству та не відповідають вимогам цієї статті.

У разі коли до правил страхування вносяться зміни, страхо­вик повинен подати ці зміни до Міністерства фінансів України для погодження.