Для студентів агрономічного факультету з напряму підготовки

1. Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, а також ботанічними садами, дендрологічними парками і зоологічними парками загальнодержавного значення здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України;

2. Органами місцевого самоврядування;

3. Спеціальними адміністраціями відповідних територій.

2. В яких цілях території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених законодавством України, не можуть використовуватися:

1. У наукових цілях;

2. У військових цілях;

3. В оздоровчих та інших рекреаційних цілях.

3. Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, підлягають виключенню з Червоної книги України якщо вони визнані такими що:

1. Зникли з природного середовища;

2. Знаходяться поза загрозою зникнення;

3. Недостатньо відомі через відсутність необхідної повної і достовірної інформації про них.

4. Цілі створення та завдання, режим охорони та функціонування території або об’єкту природно-заповідного фонду визначається:

1. Положенням про територію або об'єкт природно-заповідного фонду;

2. Актом відведення земельної ділянки під територію або об’єкт природно-заповідного фонду;

3. Відповідним Рішенням органів місцевого самоврядування.

5. Які землі не включаються до складових структурних елементів екомережі:

1. Землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

2. Землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

3. Землі транспорту та зв’язку.

6. Під водно-болотними угіддями згідно визначення Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів розуміються:

1. Охоронні зони навколо водних об’єктів загальнодержавного значення;

2. Райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шість метрів.

3. Гирлові ділянки великих та середніх річок, включаючи розташовані поруч морські акваторії з глибиною до 20 метрів.

7. Ведення Зеленої книги України покладається на:

1. Верховну Раду України;

2. Кабінет Міністрів України;

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

8. Забезпечення розроблення Зведеної схеми формування екомережі України, виконання Загальнодержавної програми формування національної екомережі України на 2000-2015 роки належить до повноважень:

1. Секретаріату Президента України;

2. Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

3. Кабінету Міністрів України.

9. Державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони, відтворення та використання рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги здійснює:

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

2. Кабінет Міністрів України

3. Органи місцевого самоврядування.

10. Державний контроль за формуванням, збереженням та використанням екомережі здійснюється:

1. Верховною Радою України;

2. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

3. Державною податковою адміністрацією України.

11. Заповідне урочище – це:

1. окрема категорія природно-заповідного фонду місцевого статусу;

2. окрема категорія природно-заповідного фонду державного статусу;

3. окрема категорія природно-заповідного фонду міжнародного статусу;

4. складова природного заповідника;

5. функціональна складова Національного природного парку.

12. Літопис природи – це:

1. державний документ щорічної звітності заповідника;

2. художній твір;

3. зведення фенологічних спостережень у мережі природно-заповідного фонду;

4. опис природних екосистем окремої країни;

5. опис природних екосистем окремої адміністративної області в Україні.

13.Державний кадастр природно-заповідного фонду – це:

1. оцінювання забруднення пестицидами земель і вод природно-заповідного фонду;

2. оцінювання радіаційного забруднення територій природно-заповідного фонду;

3. зведення про площу та термін організації (оголошення) природно-заповідного фонду;

4. систематизоване зведення достовірних відомостей про усі території і об’єкти природно-заповідного фонду, що містить якісне і кількісне їх созологічне оцінювання

14. Розбудова Національної екологічної мережі становить за мету здійснення:

1. суцільної охорони;

2. охорони еталонних ділянок;

3. збереження біоти в заповідниках;

4. збереження флори в Національних природних парках;

5. відновлення біоти в техногенних екосистемах.

15. Обов’язковими компонентами Національної екологічної мережі є :

1. природні ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновлювальні території та території природного розвитку;

2. природні заповідники, заповідні урочища, меридіональні коридори, території рекультивації та території рекреації;

3. заповідні ядра, охоронні зони, перехідні зони, території природного розвитку, відновлені землі;

Розглянуто на засіданні кафедри пр. № 4 від "3" листопада 2015 р.

Завідувач кафедри__________________ С.Ф. Разанов