 |
|
Симетрична лінія, або вита пара
Симетрична лінія, або вита пара, застосовується для низькочастотної передачі відеосигналу на відстані довжиною до 2 км і характеризується тим, що перешкоди, які з’являються в її провідниках взаємно знищуються. Конструктивно подібний кабель являє собою два провідники, звитих по довжині для збільшення перешкодозахищеності і симетричності даної лінії. Одним з переваг такої лінії передачі є можливість використання вже наявних трас, прокладених для інших цілей, наприклад для телефонії.
Даний метод, однак, вимагає застосування спеціальної апаратури передачі відеосигналу, що складається з передавального і приймального пристроїв, які здійснюють передачу відеосигналу, його підсилення і корекцію для компенсації втрат в лінії.
Передавальне обладнання за своїми характеристиками і призначенням можна розділити на наступні групи:
• побудоване на пасивному пристрої, що встановлюється на передавальній стороні з дальністю передачі відеосигналу до 500 м;
• активне, з розмахом вихідної напруги до 3 В і дальністю передачі до 1000 м;
• активне, з розмахом вихідної напруги до 18 В і дальністю передачі до 2000 м.
На практиці в якості витої пари зазвичай використовують звичайний телефонний кабель екранований марки ТПП в поліетиленовій ізоляції з кількістю кручених пар від 5 до 100. Цей кабель відрізняється підвищеною стійкістю до ультрафіолетового випромінювання (сонячного світла), відносно низьким коефіцієнтом загасання і дальністю передачі до 2000м.
Рисунок 1 – Апаратура для передачі чорно-білого і кольорового відеосигналу в реальному часі на відстань до 1,8 км (для чорно-білого) і до 1,5 км (для кольорового) зображення (для магістрального кабелю ТПП)
Широко застосовується і 4-парний комп’ютерний кабель FTP 5-ї категорії 24 AWG. Коефіцієнт згасання у нього більше, ніж в кабелі ТПП, через більшу міжпровідникову ємність, а дальність передачі відеосигналу менше – до 1000м. У польових умовах для відеоспостереження використовують і однопарний кабель військового призначення, серед фахівців відомий як “польовий” або “полівка”. Лише в самому крайньому випадку допускається використання телефонного двожильного кабелю типу “локшина”, але жоден виробник передавального обладнання не дає жодних гарантій якості переданого зображення.
Слід враховувати також і той факт, що чорно-біле зображення менш критичне до втрат високочастотних складових відеосигналу, ніж кольорове. При передачі чорно-білого зображення такі втрати призводять до зменшення його чіткості, а при передачі кольорового – до перекручення чи повної втрати кольору. Основною характеристикою устаткування передачі відеоданих є нерівномірність його АЧХ в смузі частот, яку займає відеосигнал: на всіх частотах спектру сигнал, що передається не повинен зазнати ніяких змін. Коефіцієнт згасання у витій парі різний для різних частот і залежить від довжини лінії і від індивідуальних характеристик кабелю (хвильовий і активний опір кабелю, міжпровідникова ємність), тому для кожного конкретного випадку потрібно налаштування апаратури. Зі збільшенням довжини лінії передачі вплив цих характеристик зростає, що позначається на якості переданого зображення. Так, через неузгодженість вихідного опору передавача і вхідного опору приймача з хвильовим опором кабелю можливо відображення сигналу в лінії, що веде до появи повторів на екрані монітора. Зазвичай передавальне обладнання розробляється під певну марку кабелю, яка вказується в паспорті даного обладнання. Це пов’язано з тим, що неможливо передбачити всіх можливих варіантів частотної і амплітудної корекції для різних типів кабелів. Перехід з одного типу кабелю на інший вимагає обов’язкової перебудови коригувальних ланок.
До особливостей застосування витої пари слід віднести наступні:
• необхідність виділення на відеосигнал окремої пари від кожного джерела;
• необхідність дотримання напрямку передачі відеосигналу – не рекомендується передача відео в обох напрямках по одному магістрального кабелю через можливість перехресних перешкод.
Особливу увагу фахівцям слід приділяти попередженню виникнення в лінії небезпечних наведених напруг різної природи (атмосферні розряди, наведення від потужних силових трас та ін.) Проблеми подібного роду властиві у всіх лініях передачі і вирішуються шляхом проведення комплексу технічних заходів.