 |
|
Нагромадження капіталу і проблема зайнятості.
1.Відтворення представляє собою безперервно повторюваний процес виробництва. В цьому процесі відтворюються:
1) матеріальні блага;
2) засоби виробництва;
3) предмети особистого споживання;
4) робоча сила;
5) самі виробничі відносини.
Слід розрізняти просте і розширене відтворення. При простому розміри виробництва з року в рік залишаються незмінними. Розширене відтворення – це таке відтворення, при якому розміри виробництва з року в рік зростають.
При простому відтворенні додаткова вартість використовується на особисте споживання капіталіста, тобто перетворюється в капіталістичний дохід. При розширеному відтворенні додаткова вартість розподіляється на дві частини: одна йде на задоволення особистих потреб, тобто перетворюється на капіталістичний дохід, а друга використовується на придбання додаткової робочої сили і засобів виробництва, тобто перетворюється на капітал.
Розглянемо спочатку просте відтворення:
1) яка б не була первісна природа капіталу, через деякий час він перетворюється в нагромаджену і безоплатно привласнену додаткову вартість.
2) Створюється уява, що першопочатково капіталісти авансують робітників своїми грошима, оскільки вони виплачують заробітну плату ще до того, як реалізують продукцію, створену працею найманих робітників. Однак, усякий капітал – це нагромаджена додаткова вартість, тому не капіталіст авансує робітників, а робітники авансують капіталістів своєю працею.
3) Так як капіталіст відшкодовує робітникам лише вартість їх робочої сили, то робітники вимушені продавати її знову і знову, щоб існувати.
Таким чином відтворюються відносини між працею і капіталом.
2. Процес розширеного відтворення є процесом нагромадження капіталу. Нагромадження є наслідком капіталізації частки додаткової вартості, тобто перетворення додаткової вартості в додатковий постійний і змінний капітал.
Розміри нагромадження залежать від наступних факторів.
1) від пропорції, в якій m розпадається на капітал і дохід;
2) при незмінний вищевказаний пропорцій розмір нагромадження залежить від:
- ступеню експлуатації робітників;
- рівня продуктивності праці;
- різниці між використаним і спожитим капіталом;
- розміру всього авансованого капіталу;
- норми і маси m.
При цьому слід розуміти відмінність між використаним і спожитим капіталом. Використаний капітал – увесь постійний капітал, функціонуючий в процесі виробництва. Спожитий капітал – частка постійного капіталу, вартість якого переноситься на знов створену продукцію впродовж року.
Закономірністю капіталістичного нагромадження є збільшення розміру індивідуальних капіталів. Це відбувається в результаті 2-х основних процесів:
1) в результаті концентрацій капіталу;
2) в результаті централізацій капіталу.
Концентрація капіталу представляє собою збільшення капіталу за рахунок капіталізації частки додаткової вартості. Централізація капіталу – це об’єднання багатьох індивідуальних капіталів в один. Концентрація відрізняється від централізації за джерелом зростання капіталу. Джерелом збільшення капіталу при його концентрації є додаткова вартість.
Джерелом при централізації виступають інші індивідуальні капітали.
Концентрація виражає відносини між робітником і капіталістами, централізація же характеризує відносини між самими капіталістами. Концентрація означає збільшення не тільки індивідуальних капіталів, але й всього суспільного капіталу. Тоді як централізація досягається без збільшення розміру сукупного суспільного капіталу лише за рахунок перерозподілу капіталу між окремими капіталістами.
3. Існує взаємозв’язок між вартісною і натурально-речовою формами капіталу. За натурально-речовою формою капітал втілений в засобах виробництва і робочій силі. Відношення між масою використаних засобів виробництва і кількістю робочої сили називається технічною будовою капіталу. Але засоби виробництва і робоча сила протистоять один одному як постійний і змінний капітал, тому вони мають певну величину вартості.
Відношення між вартістю засобів виробництва і вартістю робочої сили називається вартісною будовою капіталу. Але так як зміна між вартістю засобів виробництва і вартістю робочої сили може відбуватися не тільки внаслідок зміни технічної будови, а й внаслідок відхилення цін від вартості, тому вводиться поняття органічної будови капіталу. Тобто будова капіталу за вартістю, яка виражає зміну його технічної будови.
4. Зростання органічної будови капіталу в процесі нагромадження призводить до того, що зростання змінного капіталу відбувається більш повільними темпами, ніж постійного капіталу. А це означає відносне скорочення попиту на робочу силу. Тобто нагромадження капіталу призводить до зростання його органічної будови, що є причиною «відносного перенаселення».
Відносне перенаселення – це відносний надлишок робочого населення в порівнянні з поточним попитом капіталу на робочу силу.
Наявність такого надлишку виступає у вигляді резервної армії праці, армії безробітних.
Розповсюдженими формами відносного перенаселення є:
Поточне, приховане (аграрне), застійне.
- Поточне безробіття – це ситуація, коли частка робочого населення то входить в процес виробництва, то виштовхується з нього, особливо у зв’язку з чергуванням фаз його підйомів і спадів.
- Приховане безробіття – коли частка сільскогосподарюючого населення, формально зайнята в дрібному самостійному господарстві і поступово розорюючись, стає резервом промислових робітників. До цієї ж форми відносяться члени родини робітника, які при нагоді можуть стати найменшими працівниками і тим самим створюють прихований резерв робочої сили.
Також до цього виду можна віднести сезонних робітників і працюючих неповний робочий день і тих, хто знаходиться в неоплачуваній довгостроковій відпустці, але значущих офіційно працевлаштованими.
- Застійне– частка робочого населення, яка надовго втрачає можливість бути застосованою в процесі праці або характеризується нерегулярністю, випадковістю заробітків і стає хронічно безробітною. Це погано сказується на їх кваліфікації, яку вони втрачають рівень за рівнем, соціально деградують. Що стає негативною рисою для всього суспільства.
В сучасній економіці безробітними вважається той, хто активно шукає роботу, може працювати, але за причинами, які від нього не залежать, не може знайти робоче місце, а також він зареєстрований у центрі зайнятості. Виділяють такі форми безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, інституціональне та природній рівень безробіття.