Здавалка
Главная | Обратная связь

Види циклів та криз. Роль криз у розвитку ринкового господарства.



1.Економіка кожної окремої країни і світова економіка в цілому розвивається не плавно-поступово вгору і вперед, а носить хвильовий характер. Періоди економічного підйому, ділової активності зміниться на період спаду. Цикл ділової активності або економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності (звичайно представлені НД), при яких за ростом активності наступає її зниження, яке змінюється наступним зростанням. Тривалість циклу визначається проміжком часу від одного підйому до нового підйому (або від спаду до спаду). В економічній теорії виникло близько 200 концепцій причин появи криз в економіці. Одні економісти бачили їх причини у війнах та інших потрясіннях суспільного життя, інші економісти розглядали їх причини в русі грошової маси (монетарна теорія), інші вказували, що причиною є стихійні явища: землетруси, зливи та засухи. Були навіть такі, що вважали причиною появи кризи зміни сонячних плям.

До К. Маркса багато економістів не припускали можливості появи сукупного перевиробництва чи недовиробництва. Найбільш відомим є англійський економіст Джон Міль, Л. Франц і Жан-Датіст Сей. Виходячи з того, що товари обмінюються на товари, Сей стверджував, що пропозиція одного товару є водночас попит, на інші товари, між попитом і пропозицією існує рівновага. Одна, в дійсності товари обмінюються на гроші і неможна зводити товарний обіг до простого товарного обміну.

Загальною основою можливості появи криз є притаманне ще простому товарному виробництву протиріччя між приватною і суспільною працею. Приватні виробники виробляють товари без попереднього врахування суспільних потреб і можливостей. Функція грошей як засобу обігу і засобу платежу пов’язана з можливістю криз. Однак головною причиною криз є основне протиріччя капіталізму: між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення його результату. Основна причина криз конкретизується в цілому ряді похідних від неї причин:

1.Протиріччя між виробництвом і споживанням. Виробництво слідкує до постійного збільшення, а споживання обмеженого вузькими рамками платоспроможного попиту. Розміри споживання робочої сили обмежені сумою заробітної плати, яка внаслідок зростання органічної будови капіталу зростає дуже повільно.

2.Протиріччя між організацією виробництва на окремому підприємстві і в усьому суспільстві

Економічні кризи проявляються регулярно через певний проміжок часу. Перша криза 1825р. підпадає під циклічність.(36,47,57,66,73,82). Період розвитку капіталізму від одної кризи до іншої називається промисловим циклом. На циклічність ще у 1898р. звернув увагу відомий американський економіст Джон Бейтс Кларк. Він розглядав довгі хвилі в коливанні, на яких потім була розроблена теорія довгих хвиль Кондратьєва.

1790-1850 рр – викликана промисловим переворотом (паровози, пароходи, парові двигу.).

1842-1897 рр. – промислова революція (залізниця, дизельне паливо, шосейні дороги).

1898-1940 рр - (НТР, хімія, електротехніка, електроенергетика).

1952 р. – поточний час (ЕВМ, комп’ютеризація, нано-технології).

Промисловий цикл – періодичні коливання, пов’язані з рухом основного капіталу.

 

2. Цикл включає в себе 4 фази: криза, депресія, пожвавлення і підйом.

Криза (класична) – це криза перевиробництва.

Спочатку вона охоплює сферу обігу і торгівлю, фондовий ринок. Розвиток кризи починається з нагромадження товарів у оптовій торгівлі, роздрібна торгівля не встигає реалізовувати отримані товари. Виробники, продавши їх оптовикам, вважають товари реалізованими і продовжують нарощувати випуск. Один потік товарів наздоганяє інший до тих пір поки не з’ясується що товари не дійшли до споживачів. Зростають товарні запаси, ціни починають знижуватись. Масштаби товарообміну різко падають, що призводить до зменшення виробництва, над підприємствами постає загроза банкрутства. Щоб запобігти цього, підприємці шукають кредити, потім попит на кредити різко збільшується і відповідно збільшується норма позичкового проценту. Різко скорочується комерційний кредит. Відбувається знецінення основного капіталу. Внаслідок банкрутства підприємств,зростає безробіття, доходи населення зменшуються. На фазі кризи великі потужні фірми за безцінь можуть придбати збанкрутілі підприємства, що посилює централізацію капіталу.

На фондових ринках внаслідок падіння прибутку акціонерних підприємств падає курс акцій, може початися біржова політика.

Депресія (застій). На цій фазі циклу припиняється зменшення виробництва і падіння цін, збанкрутілі підприємства вже покинули ринок, норма відсотка падає капітали переливаються в більш перспективні сфери застосування. Товарні запаси частково продаються за меншими цінами, частково-знищуються. Підприємці за цих умов шукають шляхи виходу з кризи. Виникає потреба оновлення морального і фізичного застарілого ОК, тільки цей шлях дасть можливість скоротити витрати на одиницю продукції і випускати принципово нову продукцію.

Пожвавлення починається з оновлення основного капіталу. Починає зростати попит на засоби виробництва, робочу силу, відповідно зростають прибутки і заробітна плата. У ході пожвавлення досягається до кризовий рівень розвитку економіки, формуються оптимістичні сподівання на подальший підйом.

Підйом характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує той, що спостерігав перед початком кризи. Продовжується економічне зростання, збільшується попит. Це призводить до зростання цін і прибутку, що стимулює збільшення об’єм виробництва. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, операцій на біржах. Але саме на фазі підйому формуються передумови майбутньої кризи.

Криза в Україні, яка почалася у 90-х рр. 20-го ст. і тривала майже 6 років, відрізняється від класичного тим, щ вона була кризою недовиробництва. В умовах тотального товарного дефіциту у підприємстві не було підстав для зменшення цін. Падіння об’єму виробництва підприємства компенсували зростанням цін. Це позбавляло підприємства стимулювати щодо оновлення основного капіталу, який на початку кризи на більшості з них був фізичним і моральним зношенням, тому масового оновлення основного капіталу і в Україні не відбулося і перехід до фази пожвавлення був тривалим і болісним. А на фазі підйому Україна не досягла рівня 1990р.

Криза – це явища, які закономірно повторяються через певні проміжки часу, тому вони мають періодичний характер. Періодичність криз обумовлена характером відтворення основного капіталу. Під час кризи основний капітал, навіть якщо він фізично не зношений, піддається моральному зносу. Для того, щоб не допустити зменшення прибутку, треба зменшити витрати виробництва на одиницю продукції шляхом оновлення основного капіталу. І зменшенню витрат на робочу силу. Криза народжує масовий стимул до оновлення основного капіталу. Останнє робить можливими не тільки вихід з кризи, а й створює умови до переходу економіки до підйому, до економічного зростання. Збільшення випуску продукції внаслідок оновлення основного капіталу створює передумови для майбутньої кризи. Таким чином, оновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз. Кризи - ринковий спосіб і ринковий механізм регулювання економіки.

 

3.Цикли характеризуються різною тривалістю і тими процесами, які відбуваються протягом циклу: Розрізняють:

- Короткі цикли (3-4 роки, Мітчел). Вони пов’язані з відновленням рівноваги на ринку споживчих товарів. Якщо є дефіцит якихось товарів, відбувається перепрофілювання виробництва, тому змінюється структура народного господарства

- Середні цикли (промислові) (8-12 років, Маркс) пов’язані зі зміною попиту на обладнання і споруди, здійснюється шляхом впровадження нових технологій за рахунок переливу капіталів з подальшим інвестуванням.

- Цикли Кузнеця (будівельні) (до 20років) пов’язані з оновленням промислових та інших будівель.

- Цикли Жюгляра (8-15 років) пов’язані зі зміною фінансової системи, грошово-кредитної політики.

- Тривалі цикли (довгі хвилі) Кондратьєва (48-55р.) пов’язані з тим що тривалість функціонування різних господарських товарів неоднаково і для їх виробництва різні час і кошти. (мости, шляхи, великі споруди). Основна причина довгих хвиль – у механізмі нагромадження, акумуляцій і розсіювання капіталів, достатніх для створення нових елементів інфраструктури.

- Структурні– глибокі диспропорції між розвитком окремих сфер та галузей виробництва. Носять довгий характер, не укладаються в рамки одного відтворювального циклу, не характеризується циклічністю. Можуть охоплювати окремі ланки економіки (наприклад, світова енергетична криза 70-80-х рр.. 20 ст.).

- Аграрні – охоплюють сільське господарство, можуть не співпадати з промисловими кризами, не мають циклічного характеру (обумовленого оновленням основного капіталу), можуть продовжуватись протягом 10-річь, впливають на промисловість: зменшений попит на сільськогосподарську техніку.

- Екологічна криза – проявляється суперечністю характеру НТП, взаємодії суспільства і природи, не ліквідує збитки для навколишнього середовища внаслідок нераціональної експлуатації природних ресурсів.

- Валютна криза – проявляється в різних низьких курсів національної валюти. В минулому проявив себе завдяки знищенню золотого стандарту. Може охопити як внутрішню грошово-кредитну систему, так і міжнародні валютно-фінансові відносини.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.