Главная | Обратная связь

Передменструальний синдром

Передменструальний синдром – складний патологічний симптомокомплекс, що виникає в предменструальні дні. Симптоми виникають за 2-10 днів до менструації і зникають зразу після її початку або в перші її дні.

Частота передменструального синдрому коливає в широких межах в різні вікові періоди: до 30 років у 20%, після 40 років – до 55% жінок, частіше спостерігається у жінок розумової праці.

Передменструальний синдром може виникати за декілька місяців до першої менструації, після пологів та абортів, особливо патологічних, після різних інфекційних захворювань, в тому числі після нейроінфекції, стресових ситуацій. Синдром частіше спостерігається у жінок, що страждають на екстрагеніьальну патологію, мають захворювання центральної нервової, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, інших органів та систем.

Патогенез передменструального синдрому дуже складний і недостстньо вивчений. Існуючі теорії патогенезу цього синдрому констатують дисфункціональні порушення в гіпоталамо-гіпофізарній та пов’язаних з нею систем (надлишок естрогенів, пролактина, простагландинів, недостатній рівень прогестерону тощо).

Клініка передменструального синдрому характеризується великою різноманітністю. В залежності від переваги тих чи інших симптомів розрізняють 4 клінічних форми: нервопсихічну, набрякливу, цефалгічну і кризову форми. Синдром може проявлятися в легкому і важкому ступені. При легкому ступені синдрому – це наявність 3-4 симптомів за 2-10 днів до менструації, де найбільш проявляються 1-2 з них. Важкий ступінь – це наявність 5-12 симптомів за 3-14 днів до менструації, причому 2-5 з них проявляються різко. Клінічна картина нервово-психічної форми характеризується такими симптомами, як роздратованість, депресія, слабкість, праксивість, агресивність та ін..

Набряклива форма відрізняється різко вираженими нагрубанням та болісністю молочних залоз (масталгія), набряканням лиця, гомілок, пальців рук, надиманням (здуттям) живота, роздратованістю, слабкістю, свербінням шкіри, підвищенням чутливості до запахів, пітливістю. Затримання рідини в ІІ фазі циклу досяггає 500-700мл.

Цефалгічна форма –це головний біль, роздатованість, нудота, блювання, підвищення чутливості до звуків та запахів, депресія, біль в ділянці серця, запаморочення; у треті хворих до цих ознак приєднується ще оніміння рук, нагрубання молочних залоз, набряки при нормальному діурезі. Головний біль відрізняється пульсуючим характером, починається у скронях з іррадіацією в очне яблуко, артеріальний тиск не змінюється.

Кризова (краніальна) форма –це форма, коли переважають симпатико-адреналові або ваго-інсулярні кризи.

Діагностика базується на такому характерному прояві, як циклічність патологічних симптомів. З даних параклінічних методів мають значення визначення рівня пролактину, естрадіолу, прогестерону, зміни на кардіограмі, електроенцефалограмі, рівень діурезу, функціональний стан нирок за екскреторними урограмами, за рівнем залишкового азоту, креатиніну, зміни на дні ока, периферійного зору, можливі зміни турецького сідла та шийного відділу хребта.

Лікування базується на психотерапії, аутогенному тренуванні, режимі праці і відпочинку, дієті, обмеженні кави, чаю, рідини, жирів, молока). Методи медикаментозного лікування включають загальний масаж комірної зони, бальнеотерапію, ендоназальний елекрофорез з вітаміном В₁, центральну електроанальгезію. У зв’язку з відносною або абсолютною гіперандрогенією застосовують гестагени (норколут, прогестерон, прегнін) з 16 дня циклу на протязі 8-10 днів. При неефективності гестагенів у молодих жінок застосовують естроген-гестагенні препарати (овулон, бісекурін, нон-овлон) або норколут по 1 таб. з 5 по 25 день менструального цтклу. Застосовуються також антигістамінні препарати (тавегіл, діазолін, терален). Для покращення кровообігу і енергетичних процесів мозку вживають ноотропіл по 1 таб. 3-4 рази на день, аміналон протягом 2-3 менструальних циклів. При підвищенні рівня пролактина рекомендується парлоден по 2,5 мг у ІІ фазу цикла по 1 таб. протягом 2-3 циклів.

Враховуючи підвищення рівня альдостерону у хворих з набрякливою формою (у жінок віком 45-49 років), застосовується антогоніст альдостерона – верошпірон (25 мг 2 рази на день, приймати за декілька днів до менструації), що дає помірний діуретичний ефект на 2-5 день від початку лікування. При емоційній лабільності з 10 дня циклу показані психотропні засоби – нейролептики (сонопакс 1 таб. на ніч), і транквілізатори (седуксен, рудотель). Лікування проводять циклами – 3 менструальних цикли з перервою у 2 менструальних цикли.

Альгодисменорея

Порушення менструального циклу, що виражається в переймоподібному, рідше ниючому болю понизу черева, у попереку та крижах під час менструації і супроводжується реакцією всього організму у вигляді загального нездужання, головного болю, реакції інших систем органів.

Захворювання відноситься до найбільш поширеної патології у гінекологічній практиці і зустрічається у 30-52% жінок віком 14-42. У більшості хворих на цей синдром біль настільки виражений, що жінки втрачають працездатність на період менструації. Щомісячний біль, чекання відбивається на загальному самопочутті, емоційному, психічному стані жінки, порушують сімейні стосунки – тому альгодисменорею розглядають не тільки як медичну, но і як соціальну проблему.

Альгодисменорея буває первинною і вторинною. Первинна альгодисменорея – функціональна, яка не пов’язана з органічними змінами внутрішніх статевих органів. Вторинна альгодисменорея обумовлена патологічними процесами органів малого тазу і частіше всього пов’язана з ендометріозом, вадам розвитку внутрішніх статевих органів, хронічними запальними захворюваннями, що супровождуються розвитком тазового гангліоневриту, варікозним розширенням вен у басейні малого тазу (вени вздовж стінок тазу або в області зв’язок яєчника).

Етіологія не з’ясована.

Патогенез пов’язаний з порушенням синтезу простагландинів. Останні викликають переймоподібні болі, що веде до спастичного скорочення матки з послідуючою ішемією міометрію (спазм артерій та обезкровлення м’язевої тканини).

Клініка захворювання дуже характерна: біль під час менструації, спастичний головний біль, діарея, пітливість, інколи втрата свідомості, нудота, болювота.

Лікування проводиться інгібіторами простагландинів – напросин, індометацин (метіндол), бруфен, бутадіон, ацетілсаліцилова кислота по 1-2 таб. за 2-3 дні до початку менструації і в перший день циклу; електрофорез новокаїну на ділянку сонячного сплетіння, вітамін Е, голкорефлексотерапія (протягом всього менструального циклу), валеріана, реланіум, тріоксазин – на ніч в ІІ фазі циклу. Важливо дотримуватися режиму праці і відпочинку, лікувати супутні захворювання жовчного міхура, шлунку, кишківника, віддаючи перевагу дієтичним, а не медикаментозним методам.

При повторній альгодисменореї ефект залежить від успіху лікування основного захворювання (аднексит,ендометріоз тощо).