 |
|
Обробка даних тестування
1. Перевірити чи є відповіді на всі питання тесту.
2. За допомогою ключів (табл.2) визначити “сирі” бали по кожній шкалі тесту. При співпадінні відповіді та ключового значення за шкалою нараховується ОДИН БАЛ.
3. Перевести “сирі” бали по кожній шкалі в нормалізовані за формулою:
Ni=Si х Ki,
де Ki- коефіцієнт; Ni- нормалізований бал;
Si- “сирий” бал; i- номер шкали;
4. Заповнити табл.1 - Результати тестування. Максимальне значення по кожній шкалі дорівнює 24 бали (нормалізовані). Ознакою акцентуації вважається показник вищий, ніж 12 балів.
5. Побудувати профіль особистісної акцентуації.
6. Скласти психологічну характеристику особистості.
Табл. 1
Результати тестування
| № шкали | Тип акцентуації | „Сирий” бал, Si | Коефіцієнт Ki | Нормалізований бал, Ni |
| Гіпертимний | ||||
| Дистимний | ||||
| Циклотимний | ||||
| Афективно-екзальтований | ||||
| Емотивний | ||||
| Тривожний | ||||
| Демонстративний | ||||
| Педантичний | ||||
| Застрягаючий | ||||
| Збуджувальний |
Табл.2
Ключі до тест-опитувальника
| № шкали | Тип акцентуації | Відповідь „ТАК” | Відповідь „НІ” |
| Гіпертимний | 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77 | ||
| Дистимний | 9, 21, 43, 75, 87 | 31, 53, 65 | |
| Циклотимний | 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84 | ||
| Афективно-екзальтований | 10, 32, 54, 76 | ||
| Емотивний | 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79 | ||
| Тривожний | 16, 27, 38, 49, 60, 71, 82 | ||
| Демонстративний | 7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 88 | ||
| Педантичний | 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83 | ||
| Застрягаючий | 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81 | 12, 46, 59 | |
| Збуджувальний | 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86 |
Практичне заняття № 6
УВАГА ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ
Мета:Вивчення уваги, її видів і властивостей, дослідження індивідуальних особливостей стійкості та переключення уваги.
Теоретична частина
Поняття про увагу. Види уваги. Властивості уваги. Уважність як властивість особистості
Увагахарактеризує активність свідомості людини, її вибіркове ставлення до предметів та явищ навколишнього середовища, яке постійно впливає на органи чуття. Проте не всі подразники людина відображає однаково чітко. Її свідомість не спроможна відобразити все, що відбувається навколо, не може з`ясувати водночас всі питання складного завдання. Із численних сигналів оточення людина виокремлює лише те, що необхідне в цей момент. Французький філософ А. Бергсон порівнював наш мозок із фільтром, який влаштований так, що організм виявляє вибіркову увагу і пропускає на рівень свідомості лише ту інформацію, яка необхідна для виживання. Отож, людині не потрібно сприймати всі оточуючі подразники, все пам`ятати та про все думати. Вона й не здатна все це робити одночасно. Своєрідність уваги полягає в тому, що вона не є самостійним психічним процесом, на відміну від сприйняття, пам’яті та мислення, проте вона постає механізмом, який впорядковує ці процеси, забезпечуючи їх організацію та перебіг.
Виділяють такі функції уваги:
1) відбір значущих, релевантних впливів, які відповідають потребам, та ігнорування й гальмування інших конкуруючих або несуттєвих впливів;
2) утримування або збереження значущого психічного змісту (образів, думок ) до тих пір, поки не досягнута мета;
3) контроль та регуляція перебігу діяльності людини.
Увага- це спрямованість та зосередженість свідомості на певному об`єкті.Об`єктом уваги може бути будь-який предмет чи явище або їх властивості, а також дії, думки, тіло самої особистості. За цією ознакою, розрізняють увагу зовнішньо- та внутрішньоспрямовану.
Залежно від активності уваги розрізняють мимовільну, довільну, післядовільну.Найпростішим видом уваги є мимовільна, яка лежить в основі орієнтувального рефлексу людини й тварини. Вона зумовлена дією зовнішнього подразника і не залежить від намірів людини. Тому її вважають найбільш пасивним видом уваги. Довільна - це вища, активна форма уваги, яка властива лише людині. Вона виникає тоді, коли людина ставить перед собою певні завдання, свідомі цілі. Така увага скеровується вольовими зусиллями людини. Післядовільна увага виникає після довільної, коли людина захоплюється самим процесом виконання роботи і для її продовження не треба докладати вольових зусиль.
Табл. 1