 |
|
Порядок виконання роботи
1. Експеримент складається з трьох серій, які виконуються послідовно одна за одною. Його проводить пара студентів: один з яких виступає в ролі експериментатора, другий - досліджуваного. Потім студенти міняються ролями.
2. Інструкція досліджуваному:
- у першій серії потрібно знаходити чорні числа у зростаючому порядку від 1 до 25, називаючи їх і водночас показуючи їх на таблиці;
- у другій серії потрібно знаходити білі (червоні) числа від 24 до 1, називаючи та показуючи їх;
- у третій серії слід поєднати роботу, яку виконували у першій та другій серіях, тобто знаходити чорні числа у зростаючому порядку, а білі (червоні) - у спадаючому, чергуючи їх між собою. Наприклад, 1 чорний - 24 білий, 2 чорний - 23 білий, 3 чорний - 22 білий і т. д.
УВАГА! Чорне і наступне біле число в сумі дорівнюють 25.
3. Інструкція експериментатору:
3.1 Стежте за часом виконання кожної серії та помилками.
Результати занесіть у табл.4.
3.2. Стежте за поведінкою досліджуваного, відмічаючи такі факти:
- чи правильно досліджуваний зрозумів інструкцію;
- чи були великі затримки в роботі, в якій серії, на якому числі;
- чи дотримувався досліджуваний визначеного порядку чисел у кожній серії;
- чи відволікався досліджуваний на сторонні подразники;
- наскільки добре йому вдалося виконувати роботу в третій серії, чи були труднощі в середині виконання завдання, коли числа обох рядів були близькі один до одного;
- наскільки спокійно, стабільно (або емоційно) виконував роботу, чи нервувався під час виконання роботи, чи з`являлися зайві рухи, слова, емоції, метушня;
- чи було так, що досліджуваний припинив роботу, не закінчуючи її;
- чи зорієнтований досліджуваний на швидкість виконання роботи або, навпаки, на точність.
Обробка даних експерименту
1. Заповнити табл. 4.
Табл. 4
Результати експерименту
| Показники | Серія 1 | Серія 2 | Серія 3 |
| Час (t), сек | |||
| Помилки (n) |
2. Порівняти результати експерименту зі середніми показниками
переключення уваги: t1 = 40,2 сек, t2 = 42,3 сек, t3 = 173 сек;
n1 = 0, n2 =0, n3 = 1.
3. Оцінити переключення уваги. Основним показником роботи досліджуваного є час виконання третьоїсерії - t3 та помилки в цій же серії - n3. Чим меншими є ці показники у порівнянні з середніми, тим кращою є здатність досліджуваного переключати увагу.
4. Експериментатору скласти характеристику індивідуальних особливостей переключення уваги досліджуваного, яка включає: аналіз результатів спостереження за поведінкою досліджуваного (див. Інструкція експериментатору, п.3.2), визначення домінуючої установки - на точність чи на швидкість виконання завдання та оцінку переключення уваги.
Практичне заняття № 7
ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ
Мета: вивчення емоційної сфери особистості, форм і функцій емоційних переживань, дослідження індивідуальних особливостей емоційної сфери особистості.
Теоретична частина
Поняття емоційної сфери особистості. Інформаційна теорія емоцій П. Сімонова. Форми перебігу емоційних переживань.
Історично домінувала традиція відособлення емоційних процесів в окрему сферу – афективну, як відмінну від сфери пізнання, оскільки спостереження та самоспостереження свідчать про наявність таких переживань, як радість, сум, горе, які спонукають або гальмують певні дії людини.
Афективна сфера відрізняється від пізнавальної, бо в ній відображаються не предмети і явища об’єктивного світу, а внутрішній стан людини. Внутрішній стан є переживанням людини її ставлення до предметів і явищ, до інших людей, до самої себе. Їй щось подобається або ні. Людина радіє, уявляючи собі зустріч з приємним, її огортає смуток при згадці про неприємні події. Переживання є своєрідним психофізіологічним станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення людини до об’єкта, ситуації, іншої людини, до себе, до того, що її оточує, це факт її внутрішнього досвіду.
Переживання визначають значущість для людини тих чи тих об’єктів її потреб і потягів та ступінь їх задоволення.
Вважаючи переживання та пристрасті наймогутнішим збудником душі, Р. Декарт запропонував для визначення цих порухів душі термін „емоція” (від латинського emovere – збудження, хвилювання).
Термін „емоція” вживається у широкому розумінні для позначення будь-яких можливих душевних переживань й у вузькому значенні, коли емоцією називають тільки переживання нижчих видів, які ґрунтуються на безумовному рефлексі, інстинктивних виявах психіки. Такі емоції мають своїм підґрунтям функціонування підкіркових центрів безумовних рефлексів – харчового, агресивного, захисного тощо.
Активність індивіда пов’язана насамперед із задоволенням потягів, які мають інстинктивну природу, генетично закладені. Згодом у результаті соціалізації індивіда формується ієрархія потреб,в яких усвідомлюється необхідність у чомусь чи комусь. Для нормального функціонування організму потрібна внутрішня рівновага функціонування всіх систем організму, їх оптимальна взаємодія. Порушення цієї рівноваги та її відновлення пов’язані з виникненням емоцій.